Рішення

від 29.03.2022 по справі 396/1737/21

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1737/21

Провадження № 2/396/168/22

РІШЕННЯ

Іменем України

30.03.2022 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіної А.А.,

за участі секретаря судового засідання Пасічник І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Новоукраїнка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 396/1737/21 за позовом ОСОБА_1 до директора комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" Сімченко Світлани Леонідівни, Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ від 09.12.2021 року №27-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» та поновити його на посаді завідувача відділенням денного перебування комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області», стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час такого відсторонення до дня поновлення на роботі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що працює з 04 лютого 2019 року завідувачем відділення денного перебування комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області».

26 листопада 2021 року позивачу від керівника, Сімченко Світлани Леонідівни , надійшло попередження про відсторонення його від роботи, в разі якщо він до 06 грудня 2021 року не надасть сертифікат щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Того ж дня позивач вручив відповідачу заперечення щодо відсторонення, підтверджене відповідними аргументами. Наказом від 09 грудня 2021 року № 27-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Строк відсторонення триватиме до усунення причини такого відсторонення. У своєму наказі відповідач посилається на п. 41-6 постанови КМУ від № 1236 (із змінами відповідно до постанови КМУ від 20.10.2021 № 1096) та статтю 46 КЗпП, якими передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані забезпечити відсторонення від роботи (виконання обов`язків) працівників, для яких обов`язковість профілактичної вакцинації проти COVID-19 визначена наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, наказом МОЗ «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 01.11.2021 року № 2393, якщо вони відмовляються або ухиляються від вакцинації.

Позивач вважає, що відсторонення його від роботи є неприпустимим та таким, що порушує його права як громадянина України та працівника, а дії роботодавця незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України. Вважає, що в Україні не введений надзвичайний стан, тому відсутні підстави на обмеження конституційних прав. Також вважає, що відповідно до ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено щеплення від COVID-19 як обов`язкове, а тому відсторонення працівника на підставі ч.2 ст.12 вказаного закону є незаконним та безпідставним.

Ухвалою судді від 15.12.2021 року провадження у зазначеній справі відкрито в загальному позовному провадженні, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

30.12.2021 року відповідач директор комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" Сімченко С.Л. подала до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому заперечила вимоги позивача, просила в позові відмовити. Свій відзив обгрунтувала тим, що відповідно до ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вважає, що що робота позивача полягає у наданні соціальних послуг громадянам, які опинились у складних життєвих обставинах зумовлених похилим віком та інвалідністю та саме які належать до категорій осіб, які перебувають у групі ризику зараження гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

У даному випадку йдеться про ситуації, коли підстави для відсторонення передбачені в інших нормативно-правових актах. Для прикладу, підставою для відсторонення від роботи може бути відсутність певних документів, наявність яких передбачена законодавством.

Стаття 117 Конституції України говорить, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

26 жовтня 2021 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 р. № 1096 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236", якою постанову від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемілогічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 було доповнено п.41-6, яким на керівників державних органів покладено контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 їх працівників та відсторонення від роботи працівників, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком та які відмовилися від проведення таких щеплень. Крім того, відповідач зазначила, що позивач мав би звернутися з позовом до установи, а не безпосередньо до неї як керівника.

11.01.2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив подані заперечення відповідача вважаючи свої позовні вимоги обгрунтовані та подав клопотання про залучення співвідповідача.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Комунальну установу "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області".

02.02.2022 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив в своїх позовних вимогах не поновлювати його на посаді, а допустити до роботи.

Ухвалою суду від 15.02.2022 року прийнято заяву про уточнення позовних вимог, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано у позивача розрахунок на час вимушеного прогулу.

18.03.2022 року на адресу суду від позивача надійшов розрахунок невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу з дня відсторонення з 09.12.2021 року по 30.03.2022 року.

Позивач, у судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просив суд справу розглянути без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. При винесенні рішення просив врахувати наказ Міністерства охорони здоров`я України №66 від 14.04.1995р., який додає, а також при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу не враховувати суму за березень 2022 року, оскільки він з 01.03.2022 року поновлений на роботі.

Представник відповідача директор комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" Сімченко С.Л. в судове засідання не з`явилася, подала заяву, відповідно до якої просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги не визнає, відзив по справі підтримує в повному обсязі, додає контрозрахунок нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 09.12.2021 року по 28.02.2022 року.

Представник відповідача Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, поданий відзив від 30.12.2021 року підтримує.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює з 05 лютого 2019 року завідувачем відділення денного перебування комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області» і по теперішній час, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 від 02.09.1992 року (а.с.14-17).

26 листопада 2021 року позивач був ознайомлений про попередження про відсторонення його від роботи, в разі якщо він до 06 грудня 2021 року не надасть документ про вакцинацію або сертифікат щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 або протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595 (а.с.12).

26.11.2021 року ОСОБА_1 були надані заперечення щодо незаконності відсторонення (а.с.13).

Відповідно до копії наказу директора Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" Сімченко С.Л. від 09 грудня 2021 року № 27-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» позивача було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутністю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Строк відсторонення триватиме до усунення причини такого відсторонення. Даний наказ виданий на підставі таких нормативно-правових актів: п. 41-6 постанови КМУ від № 1236 (із змінами відповідно до постанови КМУ від 20.10.2021 № 1096) та статтю 46 КЗпП, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, наказом МОЗ «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 01.11.2021 року № 2393 (а.с.10).

Відповідно до довідки про доходи Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" від 09.12.2021 року нарахована заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2021 року складала 25125,60 грн, кількість відпрацьованих днів за осатнні два місяці складала 40 днів (а.с.11).

Згідно наказу Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" від 01.03.2022 року №12-К ОСОБА_1 , завідувача відділенням денного перебування комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області", поновлено на роботі з 01.03.2022 року. Оплата праці здійснюватиметься згідно ст.119 КЗпП України, строк поновлення встановлююється до завершення воєнного стану України.

Щодо вирішення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивача від роботи, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У спірному наказі про відсторонення позивача від роботи відповідач посилається на ряд нормативно-правових актів, як на підставу такого відсторонення, серед яких - на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова КМУ №1236 від 09.12.2020).

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на території встановлений карантин з 19 грудня 2020 до 31 грудня 2021 року.

У зв`язку з цим, на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови забороняється, зокрема, відвідування закладів освіти здобувачами освіти, крім здобувачів дошкільної освіти, учнів спеціальних закладів освіти та 1-4 класів закладів загальної середньої освіти, а також крім закладів освіти, в яких усі допущені до роботи в закладі працівники мають документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях (далі - документ, що підтверджує отримання однієї дози дводозної вакцини), який може бути застосовано протягом 30 днів від дати введення дози; чи міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовті сертифікати) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, або одужання особи від зазначеної хвороби; або виданий в установленому Міністерством охорони здоров`я порядку висновок лікаря щодо наявності абсолютних протипоказань до вакцинації проти COVID-19 (далі - медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19).

Пунктом 41-6 вказаної Постанови визначено, що керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 року №2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу» ;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Даний пункт набрав чинності з 08 листопада 2021 року.

Згідно з Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.11.2021 №2393 Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Наказ МОЗ України №2393 від 01.11.2021) обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, зокрема, комунальних підприємств, установ та організацій.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 06.04.2000 №1645-ІІІ (далі - Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000), на яку посилається відповідач, працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Статтею 12 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 передбачено, що обов`язкові профілактичні щеплення проти ряду інфекційних хвороб (дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу та інших інфекційних хвороб) мають бути включені до календаря щеплень.

Календар профілактичних щеплень в Україні (далі - Календар) - нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, яким встановлюються перелік обов`язкових профілактичних щеплень та оптимальні строки їх проведення (затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 №595 Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів ).

З аналізу вищезазначених нормативно-правових актів вбачається, що на час дії встановленого на території України карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники зокрема, комунальних підприємств, установ та організацій. Ті працівники, які відмовились від вакцинації та не мають абсолютних протипоказань для щеплення, підлягають відстороненню від роботи без збереження заробітної плати.

Проте, вакцинація проти COVID-19 не включена до Календаря щеплень ні як обов`язкова, ні як обов`язково профілактична, що протирічить Постанові КМУ №1236 від 09.12.2020 в частині обов`язковості щеплення від даного інфекційного захворювання. Вказане, на думку суду, свідчить про необов`язковий характер щеплення проти COVID-19 зокрема, для працівників комунальних підприємств, установ та організацій, та необхідність подальшого врегулювання даного питання на законодавчому рівні.

Винесення спірного наказу про відсторонення від роботи також ґрунтується на положенні ст. 46 КЗпП України, відповідно до якої відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на те органів з підстав, передбачених законодавством України, що відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення працівника від роботи допускається виключно у випадках, перелічених у статті 46 КЗпП України, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Проте, нормативно-правовий акт, який передбачає інші випадки відсторонення працівника від роботи, а саме, Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000, не регулює питання відсторонення працівника від роботи з підстави відмови або ухилення працівника від вакцинації проти такого захворювання, як COVID-19. Натомість даним Законом передбачена можливість відсторонення працівника від роботи, який є бактеріоносієм та робота якого безпосередньо пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб (ч.1 ст.23 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000).

Оскільки ні Закон України №1645-ІІІ від 06.04.2000, ні Календар профілактичних щеплень в Україні не відносять щеплення проти COVID-19 до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, тому відмова працівника робити щеплення проти COVID-19 не може бути підставою для відсторонення його від роботи. Таке відсторонення від роботи у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень від інфекційних хвороб, перелік яких затверджений законодавством, відбувається виключно в порядку, встановленому законом, а не підзаконним актом.

Частинами третьою, четвертою ст. 12 Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями. Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень дає можливість зробити висновок, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та лише за наявності відповідних епідемічних показань.

З викладеного вбачається, що рішення про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, прийняте у виді наказу, не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, Постанові КМУ №1236 від 09.12.2020, Закону України №1645-ІІІ від 06.04.2000 та ст.46 КЗпП України, оскільки чинним законодавством України не передбачений обов`язок роботодавця здійснювати відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення щеплення проти COVID-19, тим паче таке відсторонення без збереження заробітної плати не лише не передбачено трудовим законодавством, а ще й порушує гарантовані статтею 43 Конституції України права людини і громадянина на працю та право заробляти працею на життя, які належать до основних прав і свобод людини і громадянина та не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручання у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень п. 1 ст. 92 Конституції України таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить Постанова КМУ №1236 від 09.12.2020 та Наказ МОЗ № 2153 від 04.10.2021.

Таким чином, позовна вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу про його відсторонення від роботи підлягає задоволенню.

При відстороненні працівника від роботи трудові відносини останнього з роботодавцем не припиняються, працівник лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків без процедури звільнення із займаної посади.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, в Україні введений воєнний стан із 05.30 24.02.2022 строком на 30 діб.

Таким чином, позивача було поновлено на роботі відповідно до наказу 01.03.2022 року №12-К лише на період воєнного стану, який триває на всій території України і на момент ухвалення рішення судом.

Задоволення позовної вимоги про скасування наказу про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати є підставою для допуску останнього до виконання його трудових обов`язків. Тобто, вимога позивача про допуск до роботи є похідною вимогою від вже задоволеної (про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати), а тому дана вимога, також підлягає задоволенню, хоча й позивач вже приступив до своїх безпосередніх обов`язків, однак в наказі вказано, що лише на період воєнного стану.

Щодо позовної вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення від роботи суд звертає увагу на таке.

Трудовим законодавством України не передбачено можливість відновлення права працівника, незаконно відстороненого від роботи, на компенсацію втраченої частини заробітної плати, проте суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію права та вирішити питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок, передбачений в ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

У пункті 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Аналогічне положення міститься в абзаці 3 пункту 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року .

За приписами підпункту б пункту 4 розділу 3 вказаного Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Пунктом 8 розділу 3 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середній заробіток. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 розділу 4 Порядку).

З копії довідки Комунальної установи "Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області" від 09.12.2021 року, встановлено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 у жовтні 2021 року становив 12728,10 грн, в листопаді 2021 року -12397,50 грн (а.с.11).

Розмір вказаної середньомісячної заробітної плати позивачем не оспорювався.

Одже розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два місяці роботи становить 628,14 грн ((12728,10 грн + 12397,50 грн)/40 відпрацьованих днів).

Кількість робочих днів відсторонення від роботи позивача за період з дати відсторонення й по дату допуску позивача до роботи (09.12.2021 - 01.03.2022) становить 55 робочих днів (грудень 2021 року - 16, січень 2022 року - 19, лютий 2022 - 20).

Таким чином, середній заробіток за час відсторонення від роботи складає: 628,14 грн (середньоденна заробітна плата за два місяці перед відстороненням) х 55 днів (робочі дні за період з 09.12.2021 по 28.02.2022) = 34547,70 грн.

Отже, з Комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області», на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 34547,70 грн середнього заробітку за час відсторонення від роботи з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 10 , 12 , 13 , 76 , 264 , 265 , 273 , 274 , 279 , 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 09.12.2021 року №27-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1» та допустити ОСОБА_1 до роботина посаді завідувача відділенням денного перебування Комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області».

Стягнути з Комунальної установи «Центр соціальних послуг Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області» (ЄДРПОУ 42764242) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час відсторонення від роботи в сумі 34547 (тридцять чотири тисячі п`ятсот сорок сім) грн 70 коп, яка зазначена без відрахування податку та обов`язкових платежів і зборів, та з якої податок і збори підлягають відрахуванню при сплаті.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 30.03.2022 року.

Суддя: А. А. Русіна