Постанова

від 29.03.2022 по справі 120/8333/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8333/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 березня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Оратівської селищної ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач 27.07.2021 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

- визнати протиправним та скасування рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 №506 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5652 га (кадастровий номер 0523185500:02:003:0201) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Оратівську селищну раду прийняти рішення, в порядку ч. 7 ст. 118 ЗК України, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17, 5652 га (кадастровий номер 0523185500:02:003:0201) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.11.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні дозволу з підстав відсутності на графічних матеріалах позначки місця розташування земельної ділянки площею 2 га, яку хоче отримати у власність саме позивач. А отже на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні такого з підстав, зазначених у спірному рішенні.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на висновки Верховного Суду вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що чітких критеріїв, як саме повинне бути зображено бажане місце розташування земельної ділянки у графічних матеріалах, що додаються до клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, чинне законодавство не містить. Таким чином, графічні матеріали (викопіювання) додані до клопотання, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, роздруковані із Публічної кадастрової карти України, інформація в якій створена належним суб`єктом, є належним документом із відображенням інформації, яка дає можливість ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 23.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

09.04.2021 ОСОБА_1 разом з іншими громадянами звернулась до Оратівської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га на території Угарівської сільської ради в межах земельної ділянки площею 17,5652 га (кадастровий номер 0523185500:02:003:0201) за межами населеного пункту - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно опису прийнятих документів, до вказаного клопотання позивачем додано графічний матеріал на земельну ділянку, копію паспорту та ідентифікаційного номеру, письмову згоду ФГ "Агроват" на вилучення земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного колективного звернення, 20.05.2021 відповідачем прийнято рішення №506, пунктом 37 якого відмовлено ОСОБА_1 в наданні відповідного дозволу з підстав не надання належним чином оформлених графічних матеріалів з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до адміністративного суду з даним позовом.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою статті 22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

При цьому, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Положенням ч.4 ст.122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 118 ЗК України вказано, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому судом першої інстанції вірно вказано, що бажане місце розташування - це конкретне місце розташування земельної ділянки на території чи місцевості, яку бажає отримати зацікавлений громадянин.

Згідно частини шостої статті 118 ЗК України, даною нормою в імперативній формі встановлено, що для отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності заінтересована особа повинна подати клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також обов`язково додати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Необхідність подання таких матеріалів випливає із самого змісту наведених норм, оскільки, як передбачено частиною сьомою цієї статті, підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.

З аналізу вище викладеного вбачається, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем додано графічні матеріали, на яких позначкою виділено місце розташування всієї земельної ділянки із кадастровим номером 0523185500:02:003:0201 площею17,5652 га. При цьому, позивачем не вказано конкретні 2 га даної землі, які останній хоче отримати у власність.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання про надання дозволу подано 9 фізичними особами, в тому числі позивачем, відтак, на графічних матеріалах мало бути вказано щодо кожної із даних осіб, конкретні 2 га, які вони бажають отримати, а не лише позначено площу земельної ділянку в цілому.

Разом з тим, якщо поділити загальну полощу земельної ділянки, на яку претендують визначені в колективному клопотання, особи, а саме 17,5652 га/9 фізичних осіб, то площа складатиме 1, 951 га на кожного.

Дана обставина також вказує на те, що за відсутності в графічних матеріалах конкретного бажаного місця розташування земельної ділянки, яку хоче отримати апелянт, відповідач позбавлений можливості прийняти позитивне рішення щодо надання відповідного дозволу.

При цьому, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові №369/3184/14-а від 23.01.2018 року, який полягає у тому, що незазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні дозволу з підстав відсутності на графічних матеріалах позначки місця розташування земельної ділянки площею 2 га, яку хоче отримати у власність саме позивач .

А отже на час звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідача були наявні правові підстави для відмови у наданні такого з підстав, зазначених у спірному рішенні.

Аналогічні висновки застосовані Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 28.12.2021 у справі №120/8334/21 та від 15.03.2022 у справі №120/8764/21 в аналогічних правовідносинах щодо визнання протиправним та скасування рішення 7 сесії 8 скликання Оратівської селищної ради від 20.05.2021 №506.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, то підстав для зміни розподілу судових витрат немає.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.