Постанова

від 30.03.2022 по справі 446/889/15-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 446/889/15-а пров. № А/857/3148/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шевчук С.М.,

суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Кушик Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року про закриття провадження у справі (постановлену у м. Кам`янка -Бузька Львівської області,, судом під головуванням судді Котормус Т.І., повний текст рішення складено -16.12.2021року) № 446/889/15-а за адміністративним позовом Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування рішення, суд-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В провадженні Кам`янка-Бузького районного суду з 23.04.2015року перебувала адміністративна справа №446/889/15-а за позовом Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського союзу до Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування:

рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» №13 від 26.06.2014 в частині пункту 1.1 щодо0,0645 га по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , кадастровий номер ділянки 4622110100:01:011:0182 та п. 2.1 щодо 0,0645 га по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:011:0182);

рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) №9 від 25.11.2014 року в частині п.1.1 щодо 0,0694 га по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:011:0190) та п. 2.1 щодо 0,0694 га по АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_2 (кадастровий номер ділянки 4622110100:01:011:0190);

рішення Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку» №8 від 26.06.2012 року в частині п.1.1 щодо 668 кв.м. земельної ділянки по АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (спільна сумісна власність).

Ухвалою Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року провадження у вказаній справі закрито.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати обумовлену ухвалу про закриття провадження та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що вимога про визнання нечинними та скасування рішень Кам`янко-Бузької міської ради Львівської області не має безпосереднього відношення до права власності третіх осіб. Вказує, що заявлені позовні вимоги не пов`язані з реалізацією власних майнових прав позивача і спору про право, чи оскарження правовстановлюючих документів третіх осіб. Заявлений позов спрямований виключно на збереження об`єктів культурної спадщини, статусу ділянки для охорони кладовищ, чинної заборони використання ділянок для несумісних потреб, реалізації прав згідно ст. 10,11 Закону «Про охорону культурної спадщини» з метою забезпечення їх збереження та здійснення заходів з охорони використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини.

Відповідач та треті особи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений за допомогою електронних засобів зв`язку, шляхом надіслання повістки та ухвал на електронну адресу відповідача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не з`явився, подав клопотання про слухання справи за його відсутності.

Про дату, час та місце розгляду справи позивач та треті особи повідомлені в установленому порядку, про що у матеріалах справи містяться відповідні докази.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку проте, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яка передана у приватну власність, то такий спір є приватно-правовим спором і за суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі оскаржуваних рішень Кам`янка-Бузької міської ради Львівської області зареєстрували право власності на земельні ділянки у державному реєстрі прав.

При цьому, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровим номером 4622110100:01:011:0182 посвідчується свідоцтвом про право власності від 02.10.2014року.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровим номером 4622110100:01:011:0190 посвідчується свідоцтвом про право власності від 10.12.2014року.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровим номером 4622110100:01:011:0012, площею 0,668 га посвідчується державним актом на право власності від 15.08.2012року.

Відтак на дату прийняття оскаржуваних рішень (про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі), перелічені земельні ділянки перебували у приватній власності названих вище громадян.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Суть спірних правовідносин полягає у визнанні нечинним та скасуванні рішень міської ради, щодо встановлення меж земельних ділянок, які знаходяться в історично умовно визначених межах кладовища.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Слід наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17 стосовно того, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 756/16374/16-ц зазначено: «оскільки суб`єкт владних повноважень відмовив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні певних дій щодо земельної ділянки, користувачем якої вважають себе позивачі, які (дії) пов`язані з набуттям ними права власності на цю земельну ділянку, то у цьому випадку обраний позивачами спосіб захисту приватного права спрямований на захист їх цивільних прав та інтересів в отриманні спірної земельної ділянки. І саме від встановлення обставин, з якими позивачі пов`язують виникнення у них речового права на спірну земельну ділянку, залежить правильне вирішення спору».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 815/1788/15 відзначила: Велика Палата Верховного Суду наголошує, що у разі оскарження рішення органів владних повноважень судам слід перевірити (встановити) чи є оскаржуване рішення таким, за наслідками виконання якого настають юридично значимі дії, зокрема видача свідоцтва про право власності, чи настає інший кінцевий результат, чи це рішення з урахуванням якого (на підставі якого) приймається остаточне рішення органу владних повноважень.

Вказані обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із визначеним підходом.

Як слідує із змісту доводів апеляційної скарги у цій справі, позивач оскаржує рішення відповідача відносно встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які на час ухвалення таких рішень перебували у власності третіх осіб. При цьому, позивач зазначає, що відповідач не мав законних підстав приймати рішення, спрямовані на проведення приватизації перелічених земельних ділянок чи передання їх у власність та встановлення її меж у тій частині, що стосується кладовищ. Позаяк, згідно ст. 28 Закону України «Про поховання та похоронну справу», землі на яких розташовані місця поховання є об`єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду. На території поховання не можуть бути розташовані об`єкти іншої, крім комунальної форми власності.

Тобто, спір у цій справі стосується, в першу чергу, неможливості передачі у приватну власність та встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок для третіх осіб (які є фактичними власниками земельних ділянок) на яких має місце розміщення кладовищ. Позаяк, такі землі повинні бути об`єктами саме права комунальної власності, а позивач має намір забезпечити збереження об`єктів культурної спадщини, статусу вказаних земельних ділянок для охорони кладовищ, чинної заборони використання ділянок для несумісних потреб, реалізації прав згідно ст. 10,11 Закону «Про охорону культурної спадщини» з метою забезпечення їх збереження та здійснення заходів з охорони та використання, виявлення, обліку, реєстрації об`єктів культурної спадщини на вказаних земельних ділянках.

Отож, незважаючи на наявність обставин щодо прийняття оскаржуваних рішень відповідачем, який підпадає під поняття суб`єкта владних повноважень, спір у даній справі фактично носить приватно-правовий, а не публічний характер правовідносин, наслідком чого є втручання у права третіх осіб (які є власниками земельних ділянок) на визначення меж таких ділянок та права на вільне розпорядження ними на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Таким чином, спір у справі не є публічно правовим і з урахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Представництва Американського об`єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16 грудня 2021 року про закриття провадження у справі № 446/889/15-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 31 березня 2022 року