Рішення

від 27.03.2022 по справі 546/1058/21

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1058/21

номер провадження 2/546/92/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О,

за участю секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження № 546/1058/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЗАЛІЯ» ЛТД про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену щорічну відпустку при звільненні, -

в с т а н о в и в :

02.11.2021 позивачка звернулася до суду із позовною заявою у якій просила стягнути із відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 60 100 грн та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 1165, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2021 позивачка була звільнена з посади касира торгового залу ТОВ ФІРМА «АЗАЛІЯ» ЛТД. При звільненні заборгованість по заробітній платі не була виплачена із січня 2021 по дату звернення до суду із даною позовною заявою позивачка не отримувала заробітну плату. У зв`язку з чим вона була вимушена звернутися до суду.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 02.11.2021 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

Ухвалою суду від 05.11.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали від 05.11.2021 позивачкою 22.11.2021 подано позовну заяву із виправленими технічними помилками.

Ухвалою суду від 23.11.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.12.2021 позивачкою подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, зменшенням в одній частині та збільшенням в іншій частині позовних вимог, відповідно до яких остаточно просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 12020 грн за липень та серпень 2021 року, а також просить стягнути невиплачену при звільненні компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 2013 року у загальному розмірі 40 288, 93 грн. Загалом розмір пред`явлених вимог становить 52308,93 грн.

Ухвалою суду від 22.12.2021 прийнято відмову ОСОБА_1 від пред`явленої позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, провадження в цій частині позовних вимог закрито.

Окрім цього, задоволено клопотання позивачки про витребування доказів та зобов`язано ТОВ фірму «АЗАЛІЯ» ЛТД надати всі наявні матеріали, що стосуються об`єктивного розгляду справи в частині нарахувань, виплат та руху коштів по заробітній платі та відпусток (періоду надання відпусток, із значенням виду відпусток, строку тривалості відпусток, із зазначенням за який саме період вони надавалися та у яких роках, а саме починаючи з 2013 року і по день звільнення позивача, якщо позивач не ходив у відпустки за вказаний період, надати відомості про грошову компенсацію за невикористані відпустки, із зазначенням періоду, за які роки та суми виплаченої грошової компенсації за їх невикористання).

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався, витребувані судом докази не надав.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У судове засідання позивачка не з`явилась, 16.12.2021 подала до суду клопотання в якому просить проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення суду не заперечує, із наслідками винесення заочного рішення ознайомлена.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності від відповідача до суду не надходило, тому суд, за письмової згоди позивачки, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом судом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступних висновків.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 3) вбачається, що ОСОБА_1 прийнята на роботу в ТОВ фірма «Азалія ЛТД» на посаду касир торгового залу, на підставі наказу №01-к від 22.07.2011, про що 22.07.2011 було зроблено відповідний запис в трудовій книжці. 08.09.2021 ОСОБА_1 звільнена із посади касира торгового залу ТОВ фірма «Азалія ЛТД» за угодаю сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП, що також підтверджується копією Наказу (розпорядження) №010920212 від 08.09.2021 та відповідним записом у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відповідно до виписки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, сформованої за період з 1 кварталу 2021 року по 2 квартал 2021 року, ТОВ фірма «Азалія ЛТД» (код в ЄДРПОУ 22519872) нарахувала та виплатила ОСОБА_2 заробітну плату у розмірі 6010,00 грн щомісячно (а.с. 4).

При цьому, із Індивідуальної відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України (форми ОК-7) вбачається, що страхувальником 22519872, тобто ТОВ фірма «Азалія ЛТД», за 7, 8, 9 місяці 2021 року (липень, серпень, вересень) не було здійснено жодних нарахувань та виплат ОСОБА_1 (а.с. 9-11).

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 3 статті 94 КЗпП України передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннями статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Положеннями ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та № 71378/10, а також справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява № 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади в ТОВ філії «Азалія ЛТД» 08.09.2021. Однак станом на момент звільнення роботодавець мав заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті заробітної плати за липень та серпень 2021 року. При цьому, відповідачем не було виконано обов`язок щодо виплати всіх сум, належних позивачці, під час звільнення. Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивачки заборгованості по заробітній платі у сумі 12020 грн (без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати) підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення компенсацію за несвоєчасно виплачену щорічну відпустку при звільненні слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України «Про відпустку» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустку» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватися інші види відпусток.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустку», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Положеннями статей 4, 6 Закону України «Про відпустку» передбачено, що щорічна відпустка складається з основної відпустки, додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці, додаткової відпустки за особливий характер праці, інших додаткових відпусток, передбачених законодавством.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина 1 статті 6 Закону).

Механізм здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку. Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно з п. 7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Тому, з огляду на вищезазначене, для розрахунку компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за всі роки, необхідно взяти останні 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 , а саме: з вересня 2020 року по серпень 2021 року.

Однак, як встановлено з матеріалів справи, у липні та серпні 2021 року ОСОБА_1 не виплачувалась заробітна плата.

У той же час, положеннями п. 4 Порядку передбачено, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні відомості щодо посадового (місячного) окладу позивача, суд виходить з виплат, які здійснювалися щомісячно з січня 2021 року по червень 2021 року включно у сумі 6010,00 грн та саме такий розмір заробітної плати зазначає позивач.

Тому середній заробіток за останні 12 місяців, що передували звільненню ОСОБА_1 розраховується за формулою: 68160 (сумарний заробіток за розрахунковий період) : 354 (кількість днів) = 192,54 гривні (середній заробіток).

Позивач зазначає, що із 2013 року не використовував щорічну основну відпустку та не отримував за неї компенсацію. Тому для розрахунку кількості невідбутої щорічної основної відпустки суд бере період з 01.01.2013 по 08.09.2021.

Позивачем не вказано встановлений йому термін тривалості щорічної відпустки, тому для розрахунку компенсації за невідбуту щорічну основну відпустку, суд вважає за необхідне використати мінімальний її термін тривалості - 24 календарні дні, передбачені законодавством України.

Стаж роботи за 2021 рік у ОСОБА_1 становить 251 календарний день. 24 (загальна тривалість відпустки) : 354 (кількість днів у році) * 251 (стаж роботи за 2021 рік) = 17 календарних днів (тривалість невідбутої щорічної відпустки за 2021 рік).

24 дні (загальна тривалість відпустки) * 8 (кількість років за які ОСОБА_1 не використовувала щорічну відпустку) + 17 днів (тривалість невідбутої щорічної відпустки за 2021 рік) = 209 дні (загальна кількість днів невикористаної відпустки).

Отже, компенсація за невикористану відпустку ОСОБА_1 з 2013 року становить 40 240,86 гривен (192,54 грн * 209 днів = 40 240,86).

Разом з цим, позивачка у своєму позові просить стягнути 40 288,93 грн компенсації за невідбуту відпустку. Суд не бере до уваги здійснений позивачкою розрахунок, вважаючи його невірним з огляду на вище викладене.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки підлягають частковому задоволенню в розмірі 40 240,86 грн.

Враховуючи встановлені у справі обставини по наявним письмовим доказам, а також те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про суть пред`явлених вимог, не надав суду жодних доказів, що свідчать про обставини, які суд повинен врахувати при розгляді справи, суд прийшов до висновку, що наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у сумі 12 020 грн. без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати, а також грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у сумі 40 240,86 грн. без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставкою, визначеною п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви фізичною особою у розмірі 1 % від задоволення вимог, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подання позову.

Враховуючи те, що 1% від розміру задоволених вимог у загальному розмірі (52260, 86 грн) становить 522, 61 грн., що є меншим за встановлену ЗУ «Про судовий збір» ставкою, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 грн.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 47, 94, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 2, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. Закону України «Про відпустки», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЗАЛІЯ» ЛТД про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену щорічну відпустку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія ЛТД» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 12020 грн (дванадцять тисяч двадцять гривен) без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія ЛТД» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки у сумі 40 240,86 (сорок тисяч двісті сорок гривен вісімдесят шість копійок) без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азалія ЛТД» на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст рішення суду складено 28 березня 2022 року.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «АЗАЛІЯ» ЛТД, ЄДРПОУ: 22519872, адреса: автодорога Київ-Харків-Довжанський КМ 306+028 М, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400.

Суддя О.О. Романенко