Постанова

від 28.03.2022 по справі 555/440/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 року

м. Рівне

Справа № 555/440/21

Провадження № 22-ц/4815/66/22

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н.М,

суддів : Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство "Соснівське лісове господарство"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щура Олександра Валерійовича, на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, ухвалене у складі судді Собчука А. Ю., повний текст складено 16 червня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного підприємства "Соснівське лісове господарство"(далі ДП «Соснівське лісове господарство») про визнання незаконним та скасування наказу №19-к від 10.02.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 », поновлення його на посаді старшого майстра лісу Стрийського лісництва ДП «Соснівське лісове господарство» та стягнення з ДП «Соснівське лісове господарство» середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення і до дня поновлення на роботі. У позові зазначає, що працював на посаді старшого майстра лісу Стрийського лісництва ДП "Соснівське лісове господарство" з 13.01.2017 року і наказом від 10.02.2021 № 19-К звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Звільнення проведено з порушенням трудового законодавства, оскільки з адміністрацією не зустрічався, заяви про звільнення, про яку зазначено в наказі , не писав, як і не погоджував із відповідачем дати звільнення. Оскільки не мав наміру звільнятися з роботи, то звільнення відбулось за відсутності будь-якої угоди сторін трудового договору, що суперечить положенням п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "Соснівське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вказує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.. 263 ЦПК України. В основу рішення про відмову у позові суд вказав на письмову заяву ОСОБА_1 від 15.07.2020 року, яку він особисто не подавав ані керівнику, ані менеджеру з персоналу для накладення резолюції. Із заяви не вбачається, що сторони мали погоджену дату звільнення позивача. Представники відповідача так і не змогли у судовому засіданні пояснити, чому саме прийнято рішення звільнити ОСОБА_1 з 10.02 2021 року. Суд зазначає у рішенні, що заяву позивача було узгоджено з лісничим та адміністрацією підприємства, однак позивач із вказаними особами не спілкувався. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КЗпП України звільнення за згодою сторін відбувається у строк, узгоджений сторонами трудового договору, волевиявлення має бути реальним, спільним і волевиявлення на момент видачі наказу має бути в силі. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 524/466/17. Відповідач зобов`язаний поновити йому встановлені трудовим договором умови праці та виплатити різницю в заробітній платі за час вимушеного прогулу. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ДП "Соснівське лісове господарство" вважає рішення суду законними та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із слідуючого.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено: відповідно до наказу за №15-к від 12.01.2017 року Державного підприємства «Соснівське лісове господарство» ОСОБА_1 прийнято на роботу старшим майстром лісу ІІ-ої майстерської дільниці Стрийського лісництва ДП «Соснівське лісове господарство» з 13.01.2017 року та з оплатою праці згідно штатного розпису.

Наказом від 10.02.2021 № 19-К ОСОБА_1 звільнено з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 35 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу. Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Верховним Судом у своїх постановах неодноразово роз`яснювалось, що пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП можуть бути в письмовій або в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог, ДП «Соснівське лісове господарство» вказувало на те, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, позивач ще 15.07.2020 року подав письмову заяву про звільнення з роботи за згодою двох сторін.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову вказав, взяв до уваги доводи відповідача і прийшов до помилкового висновку, що на день звільнення між сторонами трудового договору існувала домовленість про розірвання трудового договору і між ними була узгоджена дата звільнення.

Разом з тим, поза увагою суду залишилось те, що підставою для видачі наказу від 10.02.2021 року про звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України слугувала заява ОСОБА_1 від 15.07.2020 року, яка не містить погодженої дати звільнення.

Зазначене дає підстави для висновку, що між сторонами трудового договору не було домовленості про припинення трудового договору за взаємною згодою, в момент видачі наказу про звільнення не було волевиявлення позивача на припинення трудового договору.

За таких обставин, звільнення ОСОБА_1 не відповідає положенням п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оспорюваний наказ є незаконним і позивачач підлягає поновленню на роботі з моменту його звільнення.

Вимоги щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розумінні статті 235 КЗпП України є похідними від позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі, у зв`язку з чим, із урахуванням положень частини другої статті 235 КЗпП України апеляційний суд, визнавши незаконними дії і рішення роботодавця по звільненню позивача, дійшов висновку щодо наявності підстав, для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Для нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовується Порядок розрахунку середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року. Зокрема положення абз. третього пункту 2 цього Порядку вказують про необхідність розрахунку середньої заробітної плати, виходячи із середнього заробітку за два останні місяці, які передували звільненню працівника із займаної посади, тобто за гудень 2020 року та січень 2021 року, яка становить, відповідно, 6145,53 грн. у грудні 2020 року та 13144,60 грн. у січні 2021 року.

Середньоденна заробітна плата позивача, виходячи із заробітку за два останні місяці, що передували звільненню, становить 714, 456 грн. (6145,53 грн + 13144,60 грн. = 19290,13 грн. : 27 роб. днів)

Через незаконне звільнення у роботодавця виник обов`язок виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час прогулу з 11.02.2021 року до 29.03.2022 року, тобто за 281 робочий день у сумі 200760 ,45 грн.(714, 456 грн. х 281 роб.день).

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 23.02.2021 року до 31.03.2021 року працював сторожем у дитячому садочку, де отримав заробітну плату у розмірі 7 343,78 грн, а з 05.05.2021 року по 30.11.2021 року працював у ДП «Березнівське лісове господарство», де отримав заробітну плату в сумі 152 295,29 грн.

Враховуючи різницю у розмірі середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та суму оплачуваної роботи за цей період, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 41 121, 38 грн.(200760 ,45 грн. - 7 343,78 грн. - 152 295,29 грн.)

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Обов`язковість рішення суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до ч.1,6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Встановлено, що позивачем сплачено судовий збір при подачі позову в сумі 908 грн та при подачі апеляційної скарги в сумі 1362 грн. Тому вказані судові витрати мають бути компенсовані відпаовідачем.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аргументи апеляційної скарги спростовували висновки суду першої інстанції, тому апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були не правильно, не повно встановлені обставини справи, суд невірно визначив характер правовідносин, в зв`язку із чим рішення підлягає скасуванню, як ухвалене без додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом не встановлені фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд ухвалив рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги із скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Щура Олександра Валерійовича задовольнити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11 червня 2021 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" №19-к від 10.02.2021 року «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого майстра лісу Стрийського лісництва Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" з 10 жовтня 2021 року.

Стягнути з Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" ( 34652, смт. Соснове, вул. Шевченка, 125 Березнівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 00992786) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер платника податку НОМЕР_1 ) 41 121 (сорок одну тисячу сто двадцять одну) гривню 78 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення до дня постановлення рішення по справі, що включає в цю суму обов`язкові платежів до бюджету, які підлягають відрахуванню підприємством при виплаті.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого майстра лісу Стрийського лісництва Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Державного підприємства "Соснівське лісове господарство" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 березня 2022 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Шимків С. С.