Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/21142/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/21142/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПРОДАКШН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ ОРГАНІК"

про стягнення 328503,28 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОПРОДАКШН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ ОРГАНІК" про стягнення 328503,28 грн., з яких: 312500 грн - неповернута попередня оплата, 6215,75 грн - 3% річних, 9787,53 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №07-03/21 від 03.03.2021 в частині повної та своєчасної поставки оплаченого позивачем товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/21142/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

25.01.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідач виконав усі умови договору поставки №07-03/21 від 03.03.2021, підготував товар до відвантаження, однак позивач не вживає заходів щодо самовивозу товару, як це передбачено вимогами п. 3.3 договору.

27.01.2020 від позивача надійшла заява про понесення додаткових судових витрат.

07.02.2022 від позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач мав повідомити позивача про готовність товару до відвантаження та дату його фактичного відвантаження протягом 7 днів з дня отримання замовлення № 1 від 08.10.2021. Оскільки відповідач залишив замовлення № 1 від 08.10.2021 без відповіді та на той час вже порушив строки поставки, позивач скористався правом на повернення попередньої оплати, про що направив відповідну вимогу.

18.02.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

21.02.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів витрат на правову допомогу.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ АГРОЕКСПЕРТ ОРГАНІК" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІОПРОДАКШН" (покупець, позивач) укладено договір поставки № 07-03/21 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується виготовити (обробити) на своєму обладнанні (зерноочисній машині ВСМ-Агротех., СВЧ ультрафіолет), обробити повітряно-озоновою сумішшю (органічна обробка від шкідників і хвороб) і поставити (передати у власність) покупцеві насіння ячменю сорту "Себастьян" 1-Р (далі - товар) й оплатити вартість товару.

Згідно з п. 1.2 договору сторони погодили поставку товару у кількості 45 т, вартістю 562500,00 грн з ПДВ.

Розрахунки за товар здійснюються у безготівковому порядку шляхом попередньої оплати покупцем 100% вартості товару (п. 2.5 договору).

У п. 3.1 договору сторони погодили, що термін поставки - 10 (десять) календарних днів з моменту зарахування оплати за договором на рахунок постачальника, якщо інше не передбачено окремою домовленістю.

Базисом поставки товару за "Інкотермс" в редакції 2010 року вважається EXW "франко-завод" за адресою: вул. Кожедуба, 24, літ "а", м. Городище, Черкаська обл., Україна, 19500. Покупець забирає товар зі складу самостійно шляхом самовивозу або товар поставлятиметься покупцю за допомогою служб доставки (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 8.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками та/або направлення електронною поштою за адресами, зазначеними в даному договорі і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2021 на виконання умов договору відповідачем виставлено позивачу рахунок № 92 на суму 562500,00 грн.

Позивачем здійснено 100% оплату вказаного рахунку, що підтверджується платіжними дорученнями № 369 від 04.03.2021 на суму 281250,00 грн та № 545 від 07.04.2021 на суму 281250,00 грн.

Відповідачем поставлено позивачу товар на суму 250 000,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 154 від 25.04.2021 на суму 125000,00 грн та № 234 від 02.07.2021 на суму 125000,00 грн.

08.10.2021 позивачем направлено на адресу відповідача замовлення № 1, у якому позивач просив повідомити про можливість відвантаження товару не менше як за 4 дні до запланованої дати відвантаження.

Відповідач відповіді на вказане замовлення не надав.

Таким чином позивач зазначає, що сума непоставленого відповідачем товару становить 312500 грн (562500,00 грн - 250000,00 грн).

15.11.2021 позивач звернувся до відповідача із вимогою від 12.11.2021 вих. № 12/11-2021, у якій вимагав повернути грошові кошти за непоставлений товар.

Оскільки вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 312500 грн неповернутої попередньої оплати, 6215,75 грн - 3% річних, 9787,53 грн - інфляційні втрати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно із ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 07-03/21 від 03.03.2021, згідно із яким позивач зобов`язався здійснити передоплату та прийняти товар та відповідач - передати у власність позивачу товар.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 655 цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як підтверджено наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 369 від 04.03.2021 на суму 281250,00 грн та № 545 від 07.04.2021 на суму 281250,00 грн на виконання умов договору позивач здійснив на користь відповідача попередню оплату у сумі 562500,00 грн.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.663, ч.1 ст.530 ЦК України, п.3.1 договору поставка товару мала здійснюватися після отримання відповідачем передоплати.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 154 від 25.04.2021 на суму 125000,00 грн та № 234 від 02.07.2021 на суму 125000,00 грн, між сторонами відбулась поставка товару на суму 250000,00 грн.

Отже, на переконання позивача, сума непоставленого відповідачем позивачу товару становить 312500,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Обґрунтовуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару позивач посилається на те, що направляючи відповідачу замовлення № 1, просив повідомити про можливість відвантаження товару не менше як за 4 дні до запланованої дати відвантаження, однак відповідач відповіді на вказане замовлення не надав.

Позивач зазначає, що таке звернення обумовлювалось тим, що позивач мав найняти автотранспорт до місця завантаження товару в узгоджену сторонами дату. При цьому, позивач вказує, що направляючи замовлення, діяв відповідно до умов Інкотермс і не міг прийняти поставку до отримання повідомлення від відповідача щодо дати відвантаження товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, у п. 3.3 договору сторони погодили, що базисом поставки товару за "Інкотермс" в редакції 2010 року вважається EXW "франко-завод" за адресою: вул. Кожедуба, 24, літ "а", м. Городище, Черкаська обл., Україна, 19500. Покупець забирає товар зі складу самостійно шляхом самовивозу або товар поставлятиметься покупцю за допомогою служб доставки.

При цьому, суд зазначає, що тільки вказаний пункт договору містить посилання на правила "Інкотермс" щодо базису поставки.

Так, термін "франко-завод" (EXW) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Сторони договору не погоджували, що інші умови договору поставки підлягають тлумаченню відповідно до "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Суд зазначає, що жодна умова укладеного між сторонами договору не зобов`язує відповідача письмово повідомляти позивача про дату та час відвантаження товару.

За умовами укладеного між сторонами договору, відповідач, отримавши суму попередньої оплати, протягом 10 календарних днів повинен підготувати товар до відвантаження.

Доказів на підтвердження невиконання відповідачем вказаного обов`язку матеріали справи не містять.

Посилання позивача на те, що відповідач не надав відповіді на замовлення № 1 від 08.10.2021 та не повідомив про готовність товару, відхиляються судом, оскільки, по-перше, направлення замовлення та надання на нього відповіді не передбачено умовами укладеного між сторонами договору, по-друге, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Надання відповіді на замовлення № 1 від 08.10.2021, а також повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження не є обов`язковими для відповідача в силу приписів укладеного між сторонами договору.

Крім того, суд враховує, що між сторонами здійснена часткова поставка оплаченого товару за договором без направлення позивачем письмового замовлення та без повідомлення позивача про готовність товару, тобто позивач був обізнаний про готовність товару. Доказів того, що 25.04.2021 та 02.07.2021 вся партія товару не була готова до відвантаження матеріали справи не містять, позивач також не посилається на те, що станом на 25.04.2021 та 02.07.2021 товар не був готовий до відвантаження у обумовленій договором кількості.

Часткова поставка товару 25.04.2021 та 02.07.2021 свідчить про обізнаність позивача про готовність всієї партії товару до відвантаження (враховуючи, що сторони не погоджували поставку товару партіями).

Суд зазначає, що матеріали справи не місять жодних доказів того, що після 17.04.2021 (10 календарних днів після здійснення передоплати) позивач прибув на склад відповідача для самовивозу решти товару у кількості 25 тонн, вартістю 312500 грн та позивачу було відмовлено у відвантаженні товару або товар не був готовий до відвантаження.

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що товар готовий до відвантаження, однак позивач не вживає заходів щодо самовивозу вказаного товару.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань з підготовки товару до відвантаження.

При цьому суд зазначає, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання позивачем свого обов`язку із самовивозу товару, відповідно до п. 3.3 договору, вимоги позивача про стягнення 312500 грн попередньої оплати є передчасними, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що після виконання останнім п. 3.3 договору та невиконанні відповідачем обов`язку з відвантаження товару, останній не позбавлений права та можливості звернутись до суду про стягнення суми попередньої оплати.

Крім того, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 6215,75 грн. - 3% річних, 9787,53 грн. - інфляційні втрати.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем, а вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення суми попередньої оплати, у якій позивачу відмовлено, то вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПРОДАКШН".

Судовий збір та інші витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.02.2022.

Суддя С. О. Турчин