Рішення

від 28.03.2022 по справі 910/21143/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2022Справа № 910/21143/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Привалова А.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи

справу № 910/21143/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХНОЛОГІЇ КОМФОРТУ"

про розірвання договору поставки та стягнення 198 581,29 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХНОЛОГІЇ КОМФОРТУ" про розірвання договору поставки та стягнення коштів у сумі 198 581,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 2610/01 від 26.10.2021, у зв`язку з чим позивач просить розірвати вказаний договір поставки та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 183 500,00 грн, на яку не був поставлений товар, а також стягнути 15081,29 грн неустойки, нарахованої за порушення зобов`язань за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

17.01.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що розірвання договору можливе лише за наявності його згоди, яку він не надавав, а стягнення попередньої оплати є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору.

03.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.02.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

26 жовтня 2021 року між ТОВ «Інвентум Україна» (за договором - Покупець) та ТОВ «ВКПІ «Технології Комфорту» (за договором - Постачальник) було укладено Договір поставки №2610/01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується у термін, встановлений даним договором, передати у власність Покупця металопрокат (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Ціна за одиницю Товару, загальна кількість, асортимент, сортамент Товару визначаються у рахунках на оплату Постачальника або Специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору ( п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлене в Специфікаціях.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у випадку порушення строку поставки Товару Покупцю, Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю неустойку, у розмірі 0,1% від вартості Товару, який не поставлено, за кожен день порушення строку.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до « 31» грудня 2022 р., а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами (п. 12.1. договору).

Згідно п. 12.3. Договору, даний Договір може бути змінений, розірваний за згодою Сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного Договору.

26 жовтня 2021 року Сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору (далі - Специфікація).

Відповідно до п. 2 Специфікації, загальна вартість Товару, який поставляється за Даною Специфікацією, складає 430 894,08 грн.

Пунктом 3 Специфікації встановлено умови оплати: Покупець здійснює попередню оплату 50% вартості Товару протягом двох банківських днів з дати підписання цієї Специфікації шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Решту 50% вартості Товару Покупець оплачує шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів з дати повідомлення Постачальником про готовність Товару до відвантаження.

Згідно п. 9 Специфікації, строк поставки: після підписання Специфікації - Листопад місяць 2021 року (7-10 робочих днів з моменту зарахування передоплати за Товар на поточний рахунок Постачальника).

26 жовтня 2021 року позивач на підставі платіжного доручення №16626 перерахував на користь відповідача оплату в розмірі 50% вартості Товару, що становить 215 447,04 грн.

Проте, у встановлений Договором строк відповідачем не було поставлено товару.

Позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №1212 від 16.11.2021, в якій вимагав повернути передплату за товар.

У період з 22.11.2021 року по 01.12.2021 року відповідачем здійснено часткове повернення Позивачу суми попередньої оплати за товар в розмірі 31 947,04 грн.

Оскільки ТОВ «ВКП «Технології Комфорту» не виконано зобов`язання щодо поставки Товару у встановлений в Договорі строк та не повернуто всію суму попередньої оплати, позивач просить суд розірвати Договір поставки № 2610/01 від 26.10.2021 та стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 183 500,00 грн, на яку не був поставлений товар, а також стягнути 15081,29 грн неустойки, нарахованої за порушення зобов`язання за договором в частині не поставки товару в обумовлений строк.

Водночас, з доданих відповідачем до відзиву доказів судом встановлено, що після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем додатково здійснено часткове повернення позивачу оплати за товар в сумі 6 500,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором, а відповідачем доказів поставки оплаченого товару в повному обсязі суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов`язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача неповернутої суми попередньої оплати є обґрунтованою.

Як свідчать матеріали справи, після направлення позивачем позову до суду відповідач частково повернув суму попередньої оплати в загальному розмірі 6 500,00 грн.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 6 500,00 грн після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку щодо закриття провадження у справі № 910/21143/21 в цій частині суми основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Таким чином, на час винесення рішення, у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 177 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить суд розірвати договір поставки № 2610/01 від 26.10.2021, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по поставці продукції.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу претензію №1212 від 16.11.2021, у якій вимагав повернути передплату за непоставлений товар.

Суд зазначає, що по суті, вимога позивача про повернення попередньої оплати є односторонньою відмовою від зобов`язання з поставки товару, право на яку передбачено ч.1 ст. 665 Цивільного кодексу України.

Покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Таким чином, в силу приписів ст. 651, 655, 665 Цивільного кодексу України Договір поставки № 2610/01 від 26.10.2021 є розірваним з 16.11.2021.

Отже, викладене свідчить про припинення договору як правовідношення та, відповідно, неможливості його повторного припинення шляхом розірвання за рішенням суду, у зв`язку з чим вимоги про розірвання Договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 15 081,29 грн, нарахованої на підставі п. 7.2. Договору за порушення строку поставки, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вже зазначалось судом, позивач шляхом направлення відповідачу претензії №1212 від 16.11.2021, в якій вимагав повернути суму передплати за непоставлений товар, фактично реалізував право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, а обов`язок відповідача поставити товар припинився.

Відтак, нарахування пені, починаючи з 16.11.2021 за несвоєчасну поставку товару задоволенню не підлягає, оскільки зобов`язання з поставки товару замінено на зобов`язання з повернення коштів, що відповідно є іншою підставою для нарахування штрафних санкцій.

Здійснивши перерахунок пені за період з 10.11.2021 по 15.11.2021, суд встановив, що розмір пені становить 2 585,36 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частково задоволенню на вказану суму.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 18.12.2018 у справі №910/4881/18.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат у сумі 5000,00 грн представник позивача надав договір про надання правової допомоги (послуг) №14/06/19 від 14.06.2019, додаткову угоду № 3 від 17.12.2021 до договору про надання правової допомоги (послуг) №14/06/19 від 14.06.2019, рахунок №17/12/21 від 17.12.2021, виписку по особовому рахунку від 28.12.2021, детальний опис робіт (надання) послуг.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі №922/3142/17, від 02.05.2018 у справі №910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі №923/567/17.

Водночас, приймаючи до уваги положення п. 3 ч. 4 ст. 129 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 500,00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕХНОЛОГІЇ КОМФОРТУ" (03154, м. Київ, вул. Пшенична, 9, оф. 503; ідентифікаційний код 42545053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, буд. 1; ідентифікаційний код 36437713) попередню оплату в сумі 177 000 грн, пеню в сумі 2 585 грн 36 коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 791 грн 54 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.03.2022.

Суддя А.І. Привалов