Рішення

від 31.03.2022 по справі 910/773/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2022Справа №910/773/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Да", м. Київ

про стягнення 136 031,03 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.01.2022 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Да" (відповідач) суми основної заборгованості в розмірі 131 266,62 грн, суми 3% річних в розмірі 717,05 грн та суми пені в розмірі 4 047,36 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди №14-Упр(ДВ)-10 від 20.04.2010 року, в частині своєчасної оплати вартості орендних платежів.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду.

Проте, до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, а саме №0105491954163, яке відповідно до повідомлень підприємства поштового зв`язку з відбитком календарного штемпелю не вручене у зв`язку з чим повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/773/22 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі також - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Да" (далі також - орендар) було укладено Договір оренди №14-Упр(ДВ)-10 (надалі - Договір) відповідно до умов п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Київради від 18.12.2008 №860/860 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими контсрукціями (кіосками) орендаря), далі - об`єкт оренди, за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль) для торгівлі непродовольчими товарами.

У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що об`єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", огороджуючими контсрукціями (кіосками) орендаря, загальною площею 42,0 кв.м., згідно з викопіюванням з схеми тимчасового разташування МАФ, що складає невід`ємну частину цього Договору.

За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 18.12.2008 №860/860 та Методики розрахунку орендної плати за киористування майном територівальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плат, що є невід`ємною частиною цього Договору, становить: 167,73 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за об`єкт оренди станом на квітень 2010 року складає 7 043,63 грн без ПДВ. (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. (п. 4.2. Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 18.12.2008 №860/860 діє з 10.04.2010 року до 18.04.2013 року (2 роки 364 дні). (п. 4.9. Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі майна в оренду від 20.04.2010 року позивачем, як орендодавцем, було передано, а відповідачем, як орендарем, було прийнято в оренду об`єк оренди.

Відповідно до п. 4.14 Договору орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов`язаний протягом 10 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об`єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Тобто, вказаними умовами договору (п. п. 3.5, 4.14) сторони погодили, що ТОВ «ДА» повинен сплачувати орендну плату до дати фактичного повернення об`єкту оренди, про що сторони складають акт приймання-передачі про повернення майна.

Позивач зазначає, що об`єкт оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Да" Комунальному підприєству "Київський метрополітен" не повернуто по акту приймання-передачі та орендар продовжує здійснювати підприєсницьку діяльність.

Так, Актом проведення огляду об`єкта оренди від 11.01.2022 року комісією позивача проведено огляд щодо використання об`єкта оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Да", станція метро "Нивки".

Комісією у зазначено акті встановлено, що станом на 11.01.2022 року в тимчасових огороджуючих конструкціях ТОВ "Да", які було встановлено в частині підземного переходу станції метро "Нивки" (східний вестибюль) загальною площею 42,0 кв.м., здійснюється підприємницька діяльність (торгівля).

До акту додано фотофіксацію зійснення торгівлі.

Звертаючись до суду позивач нараховує відповідачу до стягнення суму основної заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 131 266,62 грн, за період з червня 2021 року по грудень 2021 року, а також здійснює нарахування суми 3% річних в розмірі 717,05 грн та суми пені в розмірі 4 047,36 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, згідно якого в силу вимог статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Окрім того, Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Вважається, що з урахуванням положень статті 795 Цивільного кодексу України та умов договору, якщо останнім передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 №12.

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Згідно п. 4.2 Договору орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує, що ТОВ «Да» не сплачувалися орендні платежі за Договором за червень 2021 року - грудень 2021 року, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 131 266,62 грн.

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором в розмірі 131 266,62 грн.

Позивач за прострочення строків сплати орендних платежів також нарахував та просить стягнути з відповідача 4 047,36 грн пені та 717,05 грн 3% річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та/або договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2. Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Здійснивши перерахунок сум пені та 3% річних, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 047,36 грн пені та 717,05 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю за визначений позивачем період.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судовий збір позивача в розмірі 2 481,00 грн, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Да" (ідентифікаційний код 24595438; адреса: 04209, місто Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 26, кв. 53) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (ідентифікаційний код 03328913; адреса: 03056, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 35) суму основного боргу в розмірі 131 266,62 грн (сто тридцять олна тисяча двісті шістдесят шість гривень 62 копійки), суму 3% річних в розмірі 717,05 грн (сімсот сімнадцять гривень 05 копійок), суму пені в розмірі 4 047,36 грн (чотири тисячі сорок сім гриень 36 копійок) та суму судового зорур в розмірі 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ