Рішення

від 22.03.2022 по справі 926/5062/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

23 березня 2022 року Справа № 926/5062/21

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 35, код 42286156)

до Приватного підприємства «ІНТЕР-АГРО-КОМ» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький район, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 85А, код 41707424)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 1 125 332,53 грн,

представники:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства «ІНТЕР-АГРО-КОМ» про стягнення 1 125 332,53 грн заборгованості за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021, з яких 870 372,96 грн основного боргу, 54 940,74 грн 36% річних, 25 944,24 грн - пеня, 174 074,59 грн - штраф, та 16 879,10 грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання зазначеного договору та додатків до нього позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 870 372,96 грн, проте останній не сплатив їхню вартість.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу зазначені вище штрафні санкції та проценти річних.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12 2020 від 10.12.2021 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.01.2022 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву, а позивачу запропоновано надати відповідь на відзив.

Ухвалою від 12.01.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 27.01.2022 в зв`язку з неявкою представників сторін.

За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 27.01.2022 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.02.2022.

Ухвалою суду від 16.02.2022 відкладено розгляд справи по суті на 01.03.2022, а ухвалою від 01.03.2022 на 23.03.2022.

09.03.2022 від позивача на електронну пошту суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вих.№268, скріплена електронним цифровим підписом, в якій вказує, що впродовж розгляду справи відповідач добровільно здійснив часткове погашення наявного боргу в сумі 450 000 грн, в зв`язку з чим просить стягнути з Приватного підприємства «ІНТЕР-АГРО-КОМ» на його користь 585 332,53 грн заборгованості за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021, з яких 420 372,96 грн основного боргу, 54 940,74 грн 36% річних, 25 944,24 грн - пеня, 174 074,59 грн штраф. Повернути надлишково сплачену суму судового збору за подання позовної заяви. До заяви додано докази факту часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021.

У судове засідання 23.03.2022 сторони явку своїх представників не забезпечили, відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому суд враховує раніше подану заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідач був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин та ураховуючи, що позивач не заперечує проти розгляду справи без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників сторін.

Щодо поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог від 09.03.2021 вих.№268, суд вирішив наступне.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 46 ГПК України позивач справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статті 207 Господарського процесуального кодексу України: «Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.».

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана на стадії розгляду справи по суті (після закінчення підготовчого засідання), суд вирішив її залишити без розгляду на підставі ст. 207 ГПК України.

Разом з тим, суд з метою повного та всебічного розгляду справи вирішив долучити до матеріалів справи подані позивачем разом із заявою про зменшення розміру позовних вимог копії платіжних доручень на підтвердження факту часткової сплати відповідачем вартості отриманого товару за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021. При цьому, суд ураховує, що у відповідача мають зберігатись вказані платіжні доручення і саме він у силу положень 13, 46, 74 ГПК України повинен був подати їх суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

01 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» (постачальник) та Приватним підприємством «ІНТЕР-АГРО-КОМ» (покупець) укладено договір поставки №ЗП 212/2021, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях додатках до договору, які є невід`ємними частинами договору.

Згідно із пунктом 2.1 договору за даним договором постачається виключно оригінальна продукція виробництва провідних компаній світу. Асортимент, кількість та ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у іноземній валюті, вказаній у специфікаціях (пункт 2.2 договору).

У пункті 2.3 договору визначено, що загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1 договору та які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку розбіжностей даних у специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Ціна договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару, а ціна товару визначається як договірна. Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікаціях та/або інших додаткових угодах до даного договору (пункти 3.1, 3.2 договору).

На виконання договору сторонами підписано специфікації №1, №2, №3, №4, №5 та №6 до договору поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021.

Відповідно до п. 5.1.1 договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Згідно з п. 5.8 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього договору покупець відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою (ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 10.1 договору).

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним договору поставки.

На виконання договору поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» передало Приватним підприємством «ІНТЕР-АГРО-КОМ» з червня по липень 2021 товар продукцію виробничо-технічного призначення, перелік якого вказано у видаткових накладних та специфікаціях, а саме:

1)видаткова накладна № 4774 від 01 червня 2021 року на суму 165 419,40 грн з ПДВ та специфікація №1 від 01.06.2021 на вказану суму;

2)видаткова накладна № 4775 від 01 червня 2021 року на суму 298 090,66 грн з ПДВ та специфікація №2 від 01.06.2021 на вказану суму

3)видаткова накладна № 4776 від 15 червня 2021 року на суму 46 862,76 грн з ПДВ та специфікація №3 від 07.06.2021 на вказану суму;

4)видаткова накладна № 4777 від 15 червня 2021 року на суму 170 387,04 грн з ПДВ та специфікація №4 від 15.06.2021 на вказану суму;

5)видаткова накладна № 5799 від 14 липня 2021 року на суму 127 059,04 грн з ПДВ та специфікація №5 від 05.07.2021 на вказану суму;

6)видаткова накладна № 6183 від 28 липня 2021 року на суму 62 553,60 грн з ПДВ та специфікація №6 від 22.07.2021 на вказану суму.

Вказані видаткові накладні та специфікації підписані відповідачем та містять його печатку.

Крім того, до позовної заяви додано товаро-транспорті накладні №2310 від 01.06.2021 та №2311 від 15.06.2021, підписані сторонами.

Відповідно позивачем було поставлено ПП «ІНТЕР-АГРО-КОМ» товар продукцію виробничо-технічного призначення на загальну суму 870 372,96 грн.

Однак відповідач не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вищенаведених видаткових накладних та специфікаціях, внаслідок чого заборгував позивачу кошти в сумі 870 372,96 грн основного боргу.

Разом з тим, 23.02.2020, після пред`явлення позову (03.12.2021 згідно відбитку календарного штемпеля на поштовому конверті), відповідачем сплачено позивачу частину основної заборгованості за договором поставки №ЗП212/2021 від 01.06.2021 в сумі 450 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №10 від 24.12.2021, №11 від 30.12.2021, №12 від 13.01.2022, №14 від 28.01.2022.

Оплата відповідачем товару свідчить про те, що останній не заперечує свою заборгованість перед позивачем за вказаним договором.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

А. Основна заборгованість.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: "Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства."

При цьому, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (частина перша статті 664 ЦК України).

Зазначеними вище видатковими накладними, а також частковою оплатою відповідачем вартості товару підтверджується передача позивачем та отримання відповідачем товару (продукції виробничо-технічного призначення) за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У статті 530 ЦК України зазначено, що: "Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021, згідно видаткових накладних поставив, а відповідач отримав товар на суму 870 372,96 грн.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не зазначені в специфікаціях та/або інших додаткових угодах до даного договору.

Так, у специфікаціях постачальником встановлені строки оплати за поставлений товар:

-№1 від 01.06.2021 на суму 165 419,40 грн з ПДВ до 01.10.2021;

-№2 від 01.06.2021 на суму на суму 298 090,66 грн з ПДВ до 01.10.2021;

-№3 від 07.06.2021 на суму на суму 46 862,76 грн з ПДВ до 01.10.2021;

-№4 від 15.06.2021 на суму на суму 170 387,04 грн з ПДВ до 01.10.2021;

-№5 від 05.07.2021 на суму на суму 127 059,04 грн з ПДВ до 01.09.2021;

-№6 від 22.07.2021 на суму на суму 62 553,60 грн з ПДВ до 01.09.2021.

Відтак, суд констатує, що з 01.09.2021 та 01.10.2021 відповідно у позивача виникло право вимоги сплати відповідачем вартості товару.

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар вартістю 870 372,96 грн, втім останній не виконав свій обов`язок по оплаті за поставлений товар по вище наведених видаткових накладних та відповідно до умов специфікацій.

Як установлено судом, відповідачем під час розгляду справи сплачено позивачу 450 000 грн, призначення платежу: згідно договору поставки №ЗП212/2021 від 01.06.2021 за хімію. Отже, не погашеною залишилась заборгованість у розмірі 420 372,96 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у частині стягнення 450 000 грн основної заборгованості провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмету спору та стягненню підлягає 420 372,96 грн основного боргу.

Б. Пеня, штраф та 36% річних.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно змісту статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 5.1.1 договору сторони передбачили відповідальність покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України від суми боргу за кожен день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.10.2021 по 03.12.2021 в сумі 25 944,24 грн та штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу в сумі 174 074,59 грн.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.

Позивачем також заявлено до стягнення 54 940,74 грн - 36% річних за період з 01.10.2021 по 03.12.2021.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, в пункті 5.8 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України та встановили її в розмірі 36%, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою(ими) угодою (ами) до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, штрафу та відсотків річних, суд зазначає, що він є правильним.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені, штрафу та процентів річних відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таку ж правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а також у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.

Зважаючи на вищенаведене, суд враховує, що 1) відповідачем частково сплачено вартість товару, зазначену у видаткових накладних, що свідчить про вжиття відповідачем заходів до виконання зобов`язання за договором, 2) сума штрафу в розмірі 174 074,59 грн є значною, 3) позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 36% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути його у розмірі 20% від суми несплаченого боргу на момент прийняття рішення (420 372,96 грн) в сумі 84074,52 грн. пропорційно погашеному боргу.

Відповідно стягненню підлягає 84 074,52 грн штрафу, а в решті стягнення слід штрафу слід відмовити.

V. Висновок суду.

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач передав відповідачу товар за договором поставки, проте останній неналежно виконав обов`язку щодо його оплати. Відповідач під час розгляду справи частково погасив заборгованість за товар, а тому в частині стягнення 450 000 грн основної заборгованості провадження у справі слід закрити, стягненню підлягає 420 372,96 грн основного боргу. Натомість у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язання щодо сплати вартості товару, з нього на користь позивача слід стягнути 25 944,24 грн пені, 84 074,52 грн штрафу та 54 940,74 грн 36% річних. У решті позовних вимог про стягнення штрафу відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 16 879,99 грн платіжним дорученням №10013 від 03.12.2021.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За таких обставин, у відповідності до статей 129, 130 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 20, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» про зменшення розміру позовних вимог у справі № 926/5062/21 від 09 березня 2022, вих.№268, залишити без розгляду.

2. У частині стягнення 450 000 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного підприємства «ІНТЕР-АГРО-КОМ» (59300, Чернівецька обл., Чернівецький район, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 85А, код 41707424) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агронова» (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 35, код 42286156) 420 372,96 грн заборгованість за договором поставки №ЗП 212/2021 від 01.06.2021, 25 944,24 грн пені, 84 074,52 грн штрафу, 54 940,74 грн 36% річних та 16 879,99 грн відшкодування судового збору.

5. У решті позовних вимог відмовити.

6. З набранням рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2022 року.

Суддя І.В. Марущак