Рішення

від 23.03.2022 по справі 910/421/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.03.2022Справа № 910/421/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаялі» (вул. Р. Окіпної, буд. 5А, кв. 38, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 43006257)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фудс» (вул. Товарна, буд. 1, офіс 302, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 41306308)

про стягнення 152 160, 82 грн,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хаялі» (далі за текстом - ТОВ «Хаялі», позивач, постачальник) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фудс» (далі за текстом - ТОВ «Альянс Фудс», відповідач, покупець): 124 686 грн основного боргу, який утворився у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами Договору купівлі-продажу від 02.11.2020 № 20/11 (далі за текстом - договір); 9 919,71 грн втрат від інфляції та 17 555,11 грн штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним на виконання умов договору станом на дату подання позовної заяви до суду поставлено відповідачу товар на загальну суму 351 027, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.

Позивач зазначає, що останнє відвантаження товару покупцю відбулося 25.01.2021, відповідно останній день розрахунку за поставлений товар - 15.02.2021, однак станом на дату подання позову у відповідача перед позивачем існує заборгованість в розмірі 124 686, 00 грн, що також вбачається із підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків.

За порушення строків оплати товару позивачем на підставі п. 9.2. договору нараховано пеню в розмірі 17 555, 11 грн та інфляційні втрати в розмірі 9 919,71 грн.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2022 позовну заяву ТОВ «Хаялі» залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

20.01.2021 до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Суд зазначає, що відзив на позовну заяву відповідачем не подано, ухвала суду від 24.01.2022 направлялася відповідачу поштовим повідомлення № 0105491912371, однак конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження у справі, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

02.11.2020 між ТОВ «Хаялі» та ТОВ «Альянс Фудс» укладено договір купівлі-продажу № 02/11, відповідно до умов якого продавець (постачальник) зобов`язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Товар постачається партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначаються асортимент, ціна та кількість (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент одержання товару (підписання повноважним представником покупця накладної).

Згідно з п. 6.1. договору покупець здійснює оплату продавцю за поставлений товар, протягом 21 календарного дня.

За порушення строків оплати товару покупець зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п. 9.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору).

Позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 351 027, 00 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 120 від 11.11.2020 року на суму 22 392,00 грн.; № 128 від 19.11.2020 року на суму 23 751,00 грн.;№ 138 від 27.11.2020 року на суму 34 470,00 грн.; № 162 від 17.12.2020 року на суму 36 756,00 грн; № 183 від 30.12.2020 року на суму 108 972,00 грн.; № 10 від 11.01.2021 року на суму 48 636,00 грн.; № 37 від 25.01.2021 року на суму 76 050,00 грн.

Крім того, факт поставки товару позивачем відповідачу вбачається із товарно-транспортних накладних: ТТН № 102101111148190 від 11.11.2020; ТТН № 102101119029740 від 19.11.2020; ТТН № 102101127027150 від 27.11.2020; ТТН № 102101217847620 від 17.12.2020; ТТН № 102101230479320 від 30.12.2020; ТТН № 102110111958479 від 11.01.2021; ТТН № 102110125148510 від 25.01.2021.

Також в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 25.02.2021, з якого вбачається, що відповідачем здійснювалась часткова сплата за отриманий товар, а також визнано факт існування залишкової суми заборгованості в розмірі 124 686, 00 грн.

Як вбачається з доводів позивача, враховуючи положення п. 6.1. договору, останнє відвантаження товару відповідачу відбулося 25.01.2021, а тому останній день розрахунку за договором - 15.02.2021, однак у зв`язку з порушенням строків оплати позивачем за період з 15.02.2021 по 10.01.2022 на існуючу суму заборгованості нараховано пеню - 17 555, 11 грн та інфляційні втрати за період з лютого 2021 по листопад 2021 - 9 919, 71 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільний кодекс України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 02/11 від 02.11.2020, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарський кодекс України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (частина 2 статті 712 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на наявність в матеріалах справи товаророзпорядчих документів (видаткових накладних та підписаних відповідачем товарно-транспортних накладних), судом встановлено, що позивачем здійснено відповідачу поставку товару за договором, а відповідачем прийнято такий товар без зауважень та претензій.

Додатково суд звертає увагу, що факт отримання товару відповідачем не заперечується та не спростовується.

Враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо фактичної поставки товару, суд дійшов висновку, що остання була здійснена належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Що стосується наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 25.02.2021, в якому відповідачем визнано існування заборгованості в розмірі 124 686, 00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що в акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

З огляду на викладене вище, суд вважає за доцільне прийняти наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків у якості належного та допустимого доказу наявності у відповідача заборгованості.

Крім того, із вказаного акту звірки взаєморозрахунків вбачається, що відповідачем здійснювалась часткова оплата товару, а відтак визнавався факт здійснення поставки в цілому.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З огляду на викладене, враховуючи доводи сторін та надані ними докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині здійснення оплати за поставлений товар.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок та враховуючи пункт 9.2 умов договору, зазначає, що останнім днем поставки товару саме відповідачу згідно товарно-транспортної накладної № 102110125148510 від 25.01.2021 є дата 26.01.2021 (розвантаження), а відтак оплата товару повинна була б бути здійснена у строк до 16.02.2021 (включно), а не 15.02.2021 як про це помилково зазначено позивачем.

Крім того, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 15.02.2021 по 10.01.2022, що відповідно перевищує шестимісячний строк, який передбачено частиною 6 статті 232 ГК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене вище, враховуючи порушення відповідачем умов договору в частині строків здійснення оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що правомірними та арифметично вірним буде розрахунок пені за період з 17.02.2021 по 17.08.2021 в розмірі 8 963, 73 грн. та розрахунок інфляційних втрат за період з березня 2021 по грудень 2021 в розмірі 9 386, 62 грн.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статей 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, суд дослідивши належні та допустимі докази, з огляду на встановлені судом обставини, а саме факт порушення відповідачем договірного зобов`язання в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу - 124 686, 00 грн, інфляційні втрати - 9 386, 62 грн та пені - 8 963, 73 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаялі» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фудс» (вул. Товарна, буд. 1, офіс 302, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 41306308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаялі» (вул. Р. Окіпної, буд. 5А, кв. 38, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 43006257) основний борг - 124 686 (сто двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят шість) грн 00 коп, інфляційні втрати - 9 386 (дев`ять тисяч триста вісімдесят шість) грн. 62 коп, пеню - 8 963 (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн 73 коп. та судовий збір - 2 332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн. 22 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали підписано: 24.03.2022

Суддя Антон ПУКАС