Рішення

від 22.03.2022 по справі 260/5512/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/5512/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлено вступну та резолютивну частину Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 31 березня 2022 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської міської ради у якому просить:

- визнати протиправним п.2.66 п.2 рішення Ужгородської міської ради X сесії VIII скликання № 445 від 07.10.2021 року «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га для індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1 , шляхом поділу та з одночасної зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої, відповідно до відомостей державного земельного кадастру: 2110100000:18:001:0235;

- скасувати п.2.66 п.2 рішення Ужгородської міської ради X сесії VIII скликання №445 від 07.10.2021 року «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій» про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га., для індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1 , шляхом поділу та з одночасної зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої, відповідно до відомостей державного земельного кадастру: 2110100000:18:001:0235;

- зобов`язати Ужгородську міську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,0100 га., для індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1 , шляхом поділу та з одночасної зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої, відповідно до відомостей державного земельного кадастру: 2110100000:18:001:0235.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що позивач подав до Ужгородської міської ради Закарпатській області клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, орієнтовною площею 0,0100 га., для індивідуального дачного будівництва на АДРЕСА_1 , шляхом поділу та з одночасної зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої, відповідно до відомостей державного земельного кадастру: 2110100000:18:001:0235.

12.10.2021 року позивач ознайомився на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради з п.2.66 пункту 2 рішення Ужгородської міської ради X сесії VIII скликання №445 від 07.10.2021 року "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій", опублікованого на сайті 11.10.2021 року, згідно якого було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність.

Позивач вважає такі дії відповідача є суперечливим, незаконним і необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст.116, 118, 121 Земельного кодексу України та порушують його конституційні права.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити та зазначає, що відповідно до викопіювання з містобудівної документації земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у приватну власність відноситься до паркової зони.

Представник відповідача вважає, що надання позивачу земельної ділянки у визначеній території суперечить нормам чинного законодавства, відтак приймаючи оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з підстав невідповідності містобудівній документації, Ужгородська міська рада діяла в порядку, встановленому законом, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вказане, суд не вбачає причин для відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , як учасник бойових дій на підставі закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального страхування" подав до Ужгородської міської ради Закарпатській області через центр надання адміністративних послуг Ужгородської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність на підставі ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, орієнтовною площею 0,0100 га., з цільовим призначенням "для індивідуального дачного будівництва" (код цільового призначення, згідно класифікації видів цільового призначення земель - секція Е 07 код: 07.03) із земель комунальної власності (рекреаційного призначення), із одночасної зміною цільового призначення вже сформованої земельної ділянки, що розташована в межах населеного пункту на території Ужгородської міської ради на АДРЕСА_1 .

12.10.2021 року позивач ознайомився на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради з п. 2.66 пункту 2 рішення Ужгородської міської ради X сесії VIII скликання №445 від 07.10.2021 року "Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам бойових дій", опублікованого на сайті 11.10.2021 року .

Згідно спірного рішення позивачеві п.2.66 пункту 2 рішення X сесії VIII скликання № 445 від 07.10.2021 року було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,0100 га., для індивідуального дачного будівництва на вул. Марії Заньковецької, б/н; в м. Ужгород, шляхом поділу та з одночасної зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер якої, відповідно до відомостей державного земельного кадастру: 2110100000:18:001:0235, оскільки земельна ділянка відноситься до паркової зони.

Вважаючи рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до вимог ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 140 Конституції України та ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

У відповідності до вимог ч.3 ст.152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав громадян на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Підставою для визнання акту недійсним відповідно до положень ст.155 Земельного кодексу України порушення права особи щодо володіння, користування чи розпорядження незалежною їй земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, для визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, зокрема в сфері земельних відносин. доведенню підлягають наявність порушеного права, а також невідповідність дій органу місцевого самоврядування при прийнятті рішення актам законодавства.

Згідно ч.6 ст.118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У відповідності до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.6 та ч.7 ст.188 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Із змісту ст.118 Земельного кодексу України вбачається, що до підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься невідповідність місця розташування об`єкта вимогам закону, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і технічно-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено що, відповідно до викопіювання з містобудівної документації "Детальний план території, обмеженої площею Кирила і Мефодія, вул. Минайського, 8-го березня, (до №19), ЗОШ №12 та №15 та вул. Марії Заньковецької", затвердженого рішенням XLVIII сесії VII скликання №1987 від 04.06.2020 року, земельна ділянка, яку хоче отримати позивач, розташована на території озеленення парку, крім того відноситься до території спортивних споруд.

Статтею 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Статтею 19 закріплено розуміння детального плану, а саме: детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Отже, генеральний план населеного пункту та детальний план є містобудівною документацією в розумінні норм Закону, що встановляє, в тому числі, функціональне призначення земель відповідної території.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23.10.2019 у справі №392/1004/17 місце розташування земельних ділянок повинно відповідати генеральному плану населеного пункту. У разі невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) генеральному плану, не безпідставним буде стверджувати, що йдеться про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". З огляду на наведене, можна прийти до висновку, що оскільки детальний план уточнює положення генеральному плану місце розташування земельних ділянок повинно відповідати детальному плану території.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з даними з публічної кадастрової карти, земельній ділянці, за якою звернувся позивач, присвоєно кадастровий номер, відтак вона є сформована в силу приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України.

У ч. 6 ст. 79-1 ЗК України визначено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Із заяви гр. ОСОБА_1 вбачається, що позивач просить надати дозвіл саме на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва.

У постанові від 12.03.2020 року по справі № 815/4257/16 Касаційного адміністративного суд Верховного суду зазначив, що у даній справі суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували положення ст. 79-1 ЗК України. В даній правовій позиції зазначено, що згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч.2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар. Оскільки об`єктом звернення позивачів до відповідача було саме клопотання про надання їм дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідач не мав правових підстав для задоволення такого клопотання позивачів. Водночас, те, що у відмові відповідач не роз`яснив позивачам порядок отримання спірних земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.

Крім того, відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:15:001:0153 площею 1,6669 га право власності належить територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради. Однак, право постійного користування земельної ділянки належить Закарпатського обласному відділенні комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Приймаючи рішення з питань земельних відносин щодо земельних ділянок, яких стосується вказана містобудівна документація, орган місцевого самоврядування повинен обов`язково враховувати положення такої документації.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав невідповідності містобудівній документації та наявності паркової зони, Ужгородська міська рада діяла в порядку, встановленому законом, а тому таке рішення скасуванню не підлягає. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги - зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд при винесенні рішення по даній справі керується положеннями ч. 2 ст.2 КАС України, а саме: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, та констатує, що дії відповідача відповідають вказаним вимогам, а отже, підстави для задоволення позову - відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про оскарження рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк