Рішення

від 30.03.2022 по справі 460/4998/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 березня 2022 року м. Рівне№460/4998/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доПриватного підприємство "Компанія Автоленд" про застосування арешту коштів на рахунку платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області (далі позивач) звернулося з позовом до Приватного підприємства «Автоленд» (далі відповідач, ПП «Автоленд») про застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не допущено посадових осіб податкового органу до проведення документальної планової виїзної перевірки, що призначена наказом позивача від 20.04.2021 №783-п, у зв`язку з чим виникли підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках підприємства.

Ухвалою суду від 07.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Зазначена ухвала отримана відповідачем 20.08.2021.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Жодних клопотань про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Відтак, відповідно до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Компанія Автоленд» (вул.Шосова, буд.95, с.Здовбиця, Здолбунівський район, Рівненська область, 35709, ідентифікаційний код 31690582), перебуває на обліку як платник податків, зборів та обов`язкових платежів за основним місцем обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області.

Згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків за 2021 рік та на підставі ст.20 розділу І, ст.ст.75, 77, 82, гл.8 розділу ІІ Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Рівненській області 20.04.2021 видано наказ №783-п "Про проведення документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства «Автоленд», код 31690582», яким призначено проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 31.12.2020 тривалістю 10 робочих днів з 11.05.2021 (а.с.15).

Копію наказу надіслано засобами поштового зв`язку та вручено відповідачу 27.04.2021 (а.с.10).

На підставі наказу №783-п від 20.04.2021 та направлень №1179/17-00-07-01 від 07.05.2021 (а.с.11), №1180/17-00-07-01 від 07.05.2021 (а.с.12), №1181/17-00-07-01 від 07.05.2021 (а.с.13) та №1182/17-00-07-01 від 07.05.2021 (а.с.14) посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області здійснено вихід за адресою ПП «Компанія Автоленд» для проведення планової перевірки.

Директором ПП «Компанія Автоленд» було відмовлено Головному управлінню ДПС України у Рівненській області у допуску до проведення перевірки, про що складено акт про відмову в допуску посадових осіб до проведення планової виїзної документальної перевірки ПП «Компанія Автоленд» від 11.05.2021 №121/17-00-07-01/31690582 (а.с.9).

У зв`язку з не допуском посадових осіб Головного управління ДПС у Рівненській області до проведення планової документальної перевірки ПП «Компанія Автоленд» в.о.начальника Головного управління ДПС у Рівненській області прийнято рішення №5214/6/17-00-07-01-06 від 12.05.2021 про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ПП «Компанія Автоленд» (а.с.5).

У зв`язку з відомою відповідача у допуску до перевірки, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків ПП «Автоленд».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

За змістом п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України .

Згідно з пунктом 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі (пп.94.2.1); фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон (пп.94.2.2); платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп.94.2.3); відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством (пп.94.2.4); відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам (пп.94.2.5); платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі (пп.94.2.6); платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (пп.94.2.7); платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки) (пп.94.2.8); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки (пп.94.2.9).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас, ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Своєю чергою, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; 2) арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а (№К/9901/9294/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Пунктом 1 Розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 за №948/30816, передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення контролюючого органу до суду.

Судом встановлено, що у підставою для звернення контролюючого органу з позовом про застосування арешту коштів платника податків слугував факт недопуску до проведення документальної планової виїзної перевірки.

суд зазначає, що відповідно до пп.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, в даному випадку адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, може бути застосований судом з метою спонукати платника податків до проведення документальної перевірки та допуску посадових осіб контролюючого органу для проведення документальної перевірки, за наявності законних підстав для її проведення.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

В спірній ситуації платник податків не допустив перевіряючих до проведення перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області №783-п від 20.04.2021, неправомірність якого станом на час початку проведення такої перевірки (тобто станом на 11.05.2021) непідтверджена.

На час вирішення цього судового спору наказ ГУ ДПС у Рівненській області №783-п від 20.04.2021 реалізований не був. Будь-які документально підтверджені відомості щодо внесення змін до наказу ГУ ДПС у Рівненській області №783-п від 20.04.2021 в частині дати початку і тривалості перевірки в матеріалах судової справи відсутні, позивачем не надані.

Разом з цим, за змістом вищевказаного наказу, документальна планова перевірка ПП «Компанія Автоленд» підлягала проведенню з 11.05.2021, тривалістю 10 робочих днів.

Отже, суд зазначає, що на час вирішення даного судового спору відсутні підстави для проведення документальної перевірки ПП «Компанія Автоленд» на підставі наказу ГУ ДПС у Рівненській області №783-п від 20.04.2021, позаяк, враховуючи визначену таким наказом дату початку перевірки та термін її проведення, термін дії такого наказу завершився.

Таким чином, на даний час відсутні підстави для накладення арешту на кошти платника податків з підстав, наведених позивачем у позовній заяві.

Суд враховує, що відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень на час вирішення судом даного адміністративного спору відсутні відомості про судове рішення, яким підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків (відповідача).

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 в справі №813/2316/17 зазначено, що арешт коштів на рахунках платника податків є спеціальною складовою загального арешту майна, який відрізняється виключною процедурою його застосування, та є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого відповідно до положень пунктів 94.2, 94.5 статті 94 Податкового кодексу України. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку унеможливлює право податкового органу на звернення до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного вище, оцінюючи встановлені судом обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Рівненській області до Приватного підприємства «Компанія Автоленд» про застосування арешту коштів на рахунку платника податків відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Приватне підприємство "Компанія Автоленд" (вул.Шосова,95,с.Здовбиця,Рівненська область,35709, ЄДРПОУ/РНОКПП 31690582)

Повний текст рішення складений 31 березня 2022 року

Суддя У.М. Нор