Постанова

від 27.03.2022 по справі 280/6440/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2022 року м. Дніпросправа № 280/6440/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року в адміністративній справі №280/6440/21 (головуючий суддя першої інстанції - Лазаренко М.С.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення недоплаченої частини грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 26.07.2021 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком;

- зобов`язати відповідача нарахувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, що становить 16800 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, з урахуванням вже виплачених коштів, у розмірі 13409 грн..

Позов обґрунтований тим, що позивач має статус ветерана війни особи з інвалідністю внаслідок війни та у відповідності до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на щорічну разову грошову допомогу до 05 травня, розмір якої повинен становити сім мінімальних пенсій за віком, що складає 16800,00 грн. у 2021 році. Всупереч даній нормі, грошову допомогу розраховано та виплачено у розмірі 3391,00 грн.. Позивач, посилаючись на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018, просив позов задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку та виплати недоплаченої суми щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, визначеному статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-ХІV ««Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»«, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного та об`єктивного дослідження доказів. Відповідач зазначає, що при виплаті одноразової допомоги діяв в межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством. Не передбачена можливість збільшення розміру соціальних виплат розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня на свій розсуд.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.01.1998 року (а.с.5-6).

У 2021 році позивачу як особі з інвалідністю ІІI групи внаслідок війни відповідачем виплачено разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 3391,00 грн..

18.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити йому щорічну разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій - особі з інвалідністю ІII групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.

Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району листом від 02.06.2021 №К-463 повідомило позивача, крім іншого, що виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2021 році здійснена в розмірі, встановленому Постановою №325 в розмірі 3391,00 грн. відповідно до чинного законодавства (а.с.7).

Не погодившись із виплатою щорічної разової грошової допомоги в розмірі меншому, ніж передбачено Законом №3551, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІI групи у 2021 році у розмірі семи мінімальних пенсій у сумі 12383,00 грн. (1769,00 грн.х7). Безпосередню виплату вказаної допомоги за 2021 рік здійснено відповідачем в розмірі 3391,00 грн., однак вказаний розмір не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Щодо вимоги позивача про стягнення коштів з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки стягнути можливо лише ті кошти, які нараховані, проте безпідставно не виплачуються, а в даному випадку, грошові кошти в розмірі 13409,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача, відповідачем не нараховувались, а відповідно і підстави для їх стягнення відсутні. Також суд першої інстанції зауважив, що розмір мінімальної пенсії за віком з 01.01.2021 року встановлено на рівні 1769,00 грн., а не 2400,00 грн., як зазначено позивачем у наведеному в позовній заяві розрахунку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року .

Відповідно до статті 13 частини 4 Закону України №3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) статтю 13 частину 5 Закону України №3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення підпункту «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28 грудня 2007 року.

У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31 березня 2015 року, №141 від 02 березня 2016 року, №233 від 05 квітня 2017 року, №170 від 14 березня 2018 року, №237 від 20 березня 2019 року та №325 від 08.04.2021 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги інвалідам війни ІІI групи.

Так, у постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 08.04.2021 року №325 визначено розмір виплати разової грошової допомоги до 05 травня інвалідам війни ІІI групи - 3391,00 гривня.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня особам з інвалідністю ІІI групи внаслідок війни виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до статті 28 частини 1 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-IX від 15 грудня 2020 року встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.

Розмір щорічної разової грошової допомоги особам з інвалідністю ІІI групи внаслідок війни у 2021 році становить 12383,00 грн. (1769 грн. х 7).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною 3 статті 7 КАС України передбачено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У 2021 році відповідач мав здійснити виплату позивачу одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 року, а не у меншому розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в рішенні від 29 вересня 2020 року по зразковій справі № 440/2722/20.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки відповідачем протиправно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду першої інстанції не перевіряється.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Заводському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 280/6440/21 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 280/6440/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак