Рішення

від 27.03.2022 по справі 307/2038/21

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2038/21

Провадження № 2/307/554/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2022 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю прокурора Варги І.В., представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Тячівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

В С Т А Н О В И В:

Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Тячівське лісове господарство» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2020 року (справа №307/2822/20) затверджено угоду про визнання винуватості, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 1050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 850 грн. Вказаним рішенням суду встановлено, що в лютому 2020 року, у точно не встановлений час та день, ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме: порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві в с. Руське Поле, на території ДП «Тячівське ЛГ», квартал №36, виділ №5, обхід №7 Тереблянського лісництва, самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, зрубав 7 сироростучих дерев породи «Дуб», діаметрами на пнях 14,1 см., 18,1 см., 22,1 см., 22,1 см., 26,1 см., 26,1 см., 30,1 см. та 28 см., загальною кубомасою 3,37 куб. м Після чого, ОСОБА_1 , того ж дня, перебуваючи в лісовому масиві с. Руське Поле, на території ДП «Тячівське ЛГ», квартал №36, виділ №5, обхід №7 Тереблянського лісництва, завантажив 7 зрубаних хлистів дерев породи «Дуб» на дерев`яний віз, та за допомогою гужового транспорту перевіз зазначену деревину із вказаного урочища до свого дворогосподарства в АДРЕСА_1 , яку в подальшому використав для власних потреб. Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_1 , державі заподіяно істотну майнову шкоду на загальну суму 22 903,08 грн. Під час судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 прокурором цивільний позов не пред`являвся. Вищезазначений вирок суду ніким не оскаржений та набрав законної сили 02 грудня 2020 року. Сума заподіяної шкоди підтверджується висновком експерта №3992 від 08 липня 2020 року, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи. Вказана шкода ОСОБА_1 в добровільному порядку на даний час не відшкодована. Згідно проекту організації і розвитку лісового господарства ДП «Тячівське ЛГ» Закарпатського ОУЛМГ вбачається, що ліси у кварталі №36, виділ №5 Тереблянського лісництва ДП «Тячівське ЛГ» відносяться до Русько-Полівської сільської ради Тячівського району. Згідно ст. 17 Лісового кодексу України, постійним лісокористувачем є ДП «Тячівське лісове господарство». Таким чином, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів на території с. Руське Поле, Тячівської міської ради Закарпатської області у відповідності з ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Тячівської міської ради Закарпатської області, на території якої вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів. Рішеннями Тячівської міської ради №5247 від 21.08.2015 та Руськополівської сільської ради Тячівського району №759 від 21.08.2015 «Про добровільне об`єднання територіальних громад», останніми, згідно пункту 1 цих рішень вирішено об`єднатись у Тячівську міську об`єднану територіальну громаду з центром у місті Тячів. Згідно пункту 4 рішення Руськополівської сільської ради Тячівського району №759 від 21.08.2015 правонаступником Руськополівської сільської ради визначено Тячівську міську раду, утворену внаслідок добровільного об`єднання. Однак, Тячівською міською радою Закарпатської області, за наявності відповідних прав та обов`язків, усвідомлюючи наявність відповідного порушення, не здійснюється захист порушених інтересів держави у даних правовідносинах. Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Тячівської міської ради Закарпатської області 22903,08 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті вчинення кримінального правопорушення.

26 липня 2021 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

08 вересня 2021 року Тячівською міською радою Закарпатської області надані письмові пояснення згідно яких міська рада не підтримує позовні вимоги та зазначає, що лісовий масив, де відповідачем ОСОБА_1 вчинено кримінальне правопорушення належить до лісів саме державної, а не комунальної власності. Зважаючи, що кримінальним правопорушенням шкоду заподіяно державі, а не Тячівській міській раді Закарпатської області позивачем за таким позовом може бути відповідний орган управління лісового та мисливського господарства.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

В судовому засіданні прокурор Варга І.В. наполягав на розгляді справи та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Тячівської міської ради в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні, зазначив, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає, посилаючись на необгрунтованість, недоведеність та безпідставність заявлених вимог та просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державне підприємство «Тячівське лісове господарство» в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просив проводити розгляд справи без участі представника. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Водночас, ч.4 ст. 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.10.2019 справа N 903/129/18, сам факт не звернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у органів прокуратури виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вище наведені умови представництва прокурором обґрунтовано та доведено, зокрема щодо попереднього повідомлення суб`єктів владних повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави.

В ході розгляду справи Тячівська міська рада Закарпатської області не підтримала позов прокурора в інтересах держави.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст. 57 ЦПК України відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні й суспільні інтереси в спосіб, визначений законами України.

Статтею 13 Конституції України, визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ст. 66 Конституції України, кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

Нормами статті 293 Цивільного кодексу України, передбачено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Статтею 40 Закону України "Про рослинний світ", також визначено, що порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у: самовільному спеціальному використанні природних рослинних ресурсів; порушенні правил загального використання природних рослинних ресурсів; протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно з ст. 3, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України. Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Нормами статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Під час розгляду справи встановлено, що в лютому 2020 року, у точно не встановлений час та день, ОСОБА_1 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи наслідки у вигляді істотної шкоди довкіллю, з корисливих мотивів, в порушення вимог ст. 4, 24, 67, 68, 69 Лісового кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою КМУ №761 від 23.05.2007 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», а саме: порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання та відтворення лісу, без спеціального дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером) та виданим уповноваженим органом, перебуваючи в лісовому масиві в с. Руське Поле, на території ДП «Тячівське ЛГ», квартал №36, виділ №5, обхід №7 Тереблянського лісництва, самовільно, шляхом повного відокремлення стовбура від кореня у спосіб спилювання, за допомогою бензопили, зрубав 7 сироростучих дерев породи «Дуб», діаметрами на пнях 14,1 см., 18,1 см., 22,1 см., 22,1 см., 26,1 см., 26,1 см., 30,1 см. та 28 см., загальною кубомасою 3,37 куб. м. Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_1 , державі заподіяно істотну майнову шкоду на загальну суму 22 903,08 грн.

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2020 року, який набрав законної сил 02 грудня 2020 року, затверджено угоду про визнання винуватості від 29 січня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12020070160000390 від 24 квітня 2020 року, укладену між прокурором Тячівської місцевої прокуратури Закарпатської області Стець В.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 якою останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1050 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17850,00 грн. (а.с.12).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2020 року вина ОСОБА_1 доведена. Вирок набрав законної сили.

За змістом ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 ЛК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно Висновку експерта № 3992 від 08 липня 2020 року, складеного за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12020070160000390, встановлено, що сума збитків заподіяних інтересам держави в особі ДП «Тячівське ЛГ» внаслідок незаконної рубки семи дерев породи дуб в кварталі 36/5 обхід 7 Тереблянського лісництва, що мало місце 10 березня 2020 року становить 22903,08 грн. (а.с.13-22).

Відповідно до вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2020 року квартал №36, виділ №5, обхід №7 Тереблянського лісництва знаходиться у лісовому масиві в с. Руське Поле, на території ДП «Тячівське ЛГ».

З листа ДП «Тячівське ЛГ» № 25 від 29 січня 2021 року та приєднаної схеми, вбачається, що кв.36, вид. № 5, обх. № 7 Тереблянського лісництва відноситься до Руськополівської сільської ради (а.с.25-26).

Згідно проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Тячівське ЛГ» Закарпатського ОУЛМ, встановлено, що ліси у кварталі №36, виділ №5 Тереблянського лісництва ДП «Тячівське ЛГ» відносяться до Руськополівської сільської ради Тячівського району (а.с.27-31).

Згідно рішення Тячівської міської ради Закарпатської області № 5247 від 21 серпня 2015 року тридцять п`ятої сесії VI скликання, Руськополівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області №759 від 21 серпня 2015 року двадцять п`ятої сесії VI скликання та Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області №44 від 21 серпня 2015 року тридцятої сесії VI скликання «Про добровільне об`єднання територіальних громад», встановлено, що місто Тячів, села Тячівка та Округла Лазівської сільської ради, села Руське Поле Руськополівської сільської ради об`єднані у Тячівську міську об`єднану територіальну громаду з центром у місті Тячів, а Тячівська міська рада є правонаступником Рускополівської, Лазівської сільської ради та Тячівської міської ради. (а.с.39-41).

Відтак кошти за шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_1 повинні зараховуватись на рахунок Тячівської міської ради Закарпатської області з подальшим їх розподілом у відповідних пропорціях між обласним та Державним бюджетами.

З листів №05-26/127 від 29 січня 2021 року Тячівської міської ради Закарпатської області вбачається, що Тячівською міською радою заходи цивільно-правового характеру до лісопорушника ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної лісопорушенням не вживались, у зв`язку з відсутністю інформації про цю подію. Крім того, лісовий масив у кварталі №36, виділ №5 обходу №7 Тереблянського лісництва ДП «Тячівське ЛГ» знаходиться на території ради, поза межами населених пунктів Тячівської міської об`єднаної територіальної громади та згідно матеріалів лісовпорядкування перебував у користуванні ДП «Тячівське ЛГ», про те належить до лісів державної власності, а тому шкода, заподіяна ОСОБА_1 самовільною рубкою дерев породи дуб повинна відшкодовуватись державі в особі органів управління державним лісовим фондом, а не органу місцевого самоврядування (а.с.34-35).

Таким чином, на переконанням суду, з метою захисту інтересів держави обгрунтованою є необхідність звернення прокуратури до суду в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та доведеними, а тому завдана шкода незаконною порубкою лісу у розмірі 22903,08 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_1 , який її заподіяв, оскільки його дії були неправомірними, між діями і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок, а його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, встановлена вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2020 року

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тячівської міської ради Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04053766, р/р UA218999980333129331000007373), 22 903 (двадцять дві тисячі дев`ятсот три) грн. 08 коп., шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Незалежності, 27, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 02909967 в інтересах держави в особі Тячівської міської ради Закарпатської області, адреса місцезнаходження: 90500, м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053766.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Тячівське лісове господарство», адреса місцезнаходження: 90540, с. Нересниця, вул. Грушевського, 160, Тячівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 40475037.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2022 року.

Суддя: М.Д.Стецюк