Рішення

від 17.02.2022 по справі 209/5037/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/5037/21

Провадження № 2/209/271/22

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2022 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.

за участі секретаря Донченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на лікування сина ОСОБА_3 , одноразово, в розмірі 10400 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначила, що вона та відповідач мають спільну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею. Відповідач на підставі судового наказу Дніпровського районного суду від 11 серпня 2020 року сплачує аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частки від його доходів. Оскільки їх з відповідачем син мав певні проблеми з зубами, вона була вимушена звернутися до лікарні для операційного втручання. Загалом нею було витрачено на лікування сина 20800 гривень. Воназверталася до відповідача до та після операції і просила останнього надати їй кошти на лікування їх сина, однак останній відмовив їй. Вона вважає, що з відповідача має бути стягнуто 10400 грн. в рахунок додаткових витрат на утримання сина. Понесені нею судові витрати за послуги адвоката по складанню позовної заяви до суду становлять 1500 грн.

14 грудня 2021 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.

30 грудня 2021 року представник відповідача ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, в якому заперечує повністю позовні вимоги та обґрунтовує це наступним. Відповідач визнає, що позивач і він є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю. Він щомісячно сплачує аліменти на утримання спільного сина ОСОБА_3 на підставі судового наказу № 209/2040/20, виданого Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська 11 серпня 2020 року. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що син мав певні проблеми з зубами, внаслідок чого позивач була змушена звернутись до лікарні задля операційного втручання, сплативши за відповідні послуги 20800 грн. При цьому, позивач зазначає, що зверталась до відповідача як до так і після операції та просила його надати матеріальну допомогу на лікування, однак останній відмовився. Втім, зазначені позовні вимоги, на переконання відповідача є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами, а сам позов є безпідставним. Відповідач зазначає, що позивачем не доведено, що лікування молочних зубів сина, а саме видалення тимчасових зубів, пломбування зубів та протезування дитячими металевими коронками (з фіксацією) є особливими, обумовленими негативними факторами, а не звичайними обставинами. Напроти, відповідно до огляду педіатра ОСОБА_5 від 18 листопада 2021 року, загальний стан дитини - задовільний та призначено лікування у вигляді санації ротової порожнини. При цьому, санація в умовах медикаментозного сну (при застосуванні анестезії) дитині не протипоказана. Санація порожнини рота, навіть із застосуванням анестезії - не є особливими обставинами, які зумовлюють необхідність стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини в контексті визначення їх ст. 185 СК України, а є звичайними обставинами. Відповідач звертає увагу суду на те, що доданий до позовної заяви акт виконаних робіт від 18 листопада 2021 року не є доказом, що підтверджує виконання робіт (санації зубів) приватним закладом - ТОВ «Дентал Клінік Дніпро». З акту виконаних робіт від 18 листопада 2021 року не вбачається, що останній виданий ТОВ «Дентал Клінік Дніпро», оскільки зазначений документ не містить в собі назву підприємства, від імені якого складено документ, підпис, ПІБ та посаду виконавця, що підписав акт виконаних робіт, тобто не містить в собі обов`язкових реквізитів первинного документа, визначених ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А отже, зазначений документ не є належним, допустимим та достатнім доказом підтвердження фактичного здійснення лікування (санації ротової порожнини) 18 листопада 2021 року в приватному лікувальному закладі ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» малолітнього ОСОБА_3 . Як доказ здійснення сплати за проведення лікування (санації ротової порожнини) в приватному лікувальному закладі ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» малолітнього ОСОБА_3 , позивачем додано квитанцію від 16 листопада 2021 року № 6НМР- КС8Т-9444-КЗТВ на суму 10625 грн. Втім, як вбачається із даної квитанції, грошові кошти переказані на банківську картку (а не на рахунок підприємства) та в призначенні платежу зазначено про переказ особистих коштів, а не сплата за проведення лікування (або сплата за актом виконаних робіт, за договором, рахунком, тощо), що б змогло ідентифікувати платіж на користь ТОВ «Дентал Клінік Дніпро». Так само і щодо квитанції № 2А0В-955Н-Р163-0X15 від 18 листопада 2021 року на суму 10175 грн., в якій хоч і зазначено одержувачем «DENTAL CLINIC DNIPRO», проте ідентифікувати призначення платежу (здійснення оплати саме за лікування ОСОБА_3 ) та взагалі юридичну особу, на користь якої здійснено платіж не вбачається за можливе. Так, відповідно до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ДЕНТАЛ КЛІНІК ДНІПРО» не має внесеної до державного реєстру найменування юридичної особи на іноземній мові, що б надавало змогу ідентифікувати платіж, здійснений квитанцією № 2А0В-955Н-Р163-0Х15 від 18 листопада 2021 року на суму 10175 грн. на користь ТОВ «ДЕНТАЛ КЛІНІК ДНІПРО». Тож квитанція № 2А0В-955Н-Р163-0X15 від 18 листопада 2021 року на суму 10175 грн. не доводить, що платіж здійснено на користь ТОВ «ДЕНТАЛ КЛІНІК ДНІПРО», код ЄДРПОУ 40959145, і що платіж здійснено за лікування ОСОБА_3 . Відповідач отримує дохід у розмірі 6200 грн., а отже після вирахування податків та сплати аліментів на дитину має в розпорядженні 3743 грн., тобто фактично не має змоги сплачувати в такому розмірі послуги приватної стоматологічної клініки. Щодо витрат на правову допомогу, представник відповідача зазначає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається із додатків до позовної заяви ОСОБА_1 , в них відсутні наступні докази: статус адвоката у особи, що надавала правову (правничу) допомогу; договір про надання правової (правничої) допомоги. Крім того, особа, що надавала правову (правничу) допомогу ОСОБА_6 , відповідно до акту про надання правової допомоги від 20 листопада 2021 року, здійснює адвокатську діяльність індивідуально, тобто має бути зареєстрований як суб`єкт незалежної професійної діяльності відповідно до положень п. 6.7 Порядку обліку платників податків № 1588. Втім, таких доказів реєстрації адвоката як суб`єкта незалежної професійної діяльності не надано, що ставить під сумнів можливість надання (виписки) документу, що підтверджує отримання грошових коштів від клієнта, а саме приходного касового ордеру на суму 1500 грн. Отже, в сукупності відсутність договору про надання правової допомоги, за яким визначаються умови надання такої та повноваження адвоката, а також відсутність доказів підтвердження наявності статусу у особи, що надавала правничу допомогу, що в контексті положень ч. 2 ст. 83, п. 8) ч. 3 ст. 175 ЦПК України, мало бути надано разом із позовною заявою, свідчить про недоведеність витрат, пов`язаних із розглядом справи до яких належать витрати, пов`язані із наданням професійної (правничої) допомоги. Просить відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 10400 грн. та покласти на позивача судові витрати.

У судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позову та пояснила, що відповідач відмовляється брати участь у додаткових витратах на дитину (стоматологічна операція). Докази її спілкування з відповідачем щодо додаткових витрат на дитину та його відмови брати у них участь до суду нею не подавалися. Половина коштів за лікування сина була перерахована нею на картку головного лікаря клініки, у неї наявні всі чеки.

Представник позивача ОСОБА_6 позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити його. Зазначив, що позивач передала йому готівкою 1500 грн. за надану правову допомогу та просив звернути увагу на те, що відкриття розрахункового рахунку є правом, а не обов`язком адвоката.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні, викладеним обставинам у відзиві на позов.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем, що підтверджується копією свідоцтва про народження, довідками про реєстрацію місця проживання особи, довідкою про склад сім`ї, копією свідоцтва про шлюб та копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 5 оберт, а.с. 6, 7, 8, 9, 10).

Відповідач щомісячно сплачує аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх його доходів (заробітку) на підставі судового наказу № 209/2040/20, виданого Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська 11 серпня 2020 року, що визнається сторонами та на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідач з 01 травня 2020 року працює авторемонтником у ФОП ОСОБА_7 та за період з червня по листопад 2021 року йому щомісячно нараховувалась заробітна плата у розмірі 6200 грн., з яких щомісячно утримувалися податки в розмірі 1209 грн. та перераховувались аліменти в розмірі 1248 грн., що підтверджується довідками (а.с.31, 32).

Статтею 51 Конституції України та статті 180 СК України установлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 185 СК України визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У Постанові Верховного Суду № 56/14483/18 (провадження № 61-14531св19) від 29 січня 2020 року було зазначено, що «Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17.

У постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд дійшов до наступних висновків щодо застосування ст. 185 Сімейного Кодексу України: «Згідно з вимогами частини першої статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо)».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 751/4312/16-ц (провадження № 61-9737св18), «визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку».

18 листопада 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було оглянуто педіатром ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» ОСОБА_5 , поставлено діагноз: «Соматично здоровий» та призначено лікування: «Санація ротової порожнини в умовах медикаментозного сну не протипоказано», що підтверджується листом огляду (а.с. 11).

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу прийти до висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження розміру додаткових витрат у зв`язку із наявністю особливих обставин, пов`язаних із хворобою дитини та факту понесення їх позивачем до суду було надано акт виконаних робіт від 18 листопада 2021 року (а.с. 12), квитанцію № 2А0В-955Н-З16З-0Х15 (а.с. 13), відповідно до якої 18 листопада 2021 року позивачем було перераховано 10175 грн. одержувачу DENTAL CLINIC DNIPRO, та квитанцію № 6HMP-KC8T-6444-K3TB (а.с. 13), відповідно до якої 16 листопада 2021 року позивачем було перераховано 10625 грн. на рахунок одержувача НОМЕР_1 .

Відповідно до абзацу 11 статті 1 частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги щодо наявності обов`язкових реквізитів первинного бухгалтерського документу, до якого відноситься акт виконаних робіт, а саме: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тільки за наявності цих обов`язкових реквізитів у такому документі, можна вважати що цей документ (в даному випадку) є актом виконаних робіт та є належним, допустимим та достатнім доказом підтвердження здійснення лікування.

На думку суду, акт виконаних робіт від 18 листопада 2021 року не є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження фактичного здійснення лікування ОСОБА_3 18 листопада 2021 року у ТОВ «Дентал Клінік Дніпро», оскільки з нього не вбачається, що він виданий ТОВ «Дентал Клінік Дніпро», акт не містить в собі назву підприємства, від імені якого складено документ, підпис, ПІБ та посаду виконавця, що підписав акт виконаних робіт, тобто не містить в собі обов`язкових реквізитів первинного документа, визначених ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд також не приймає в якості належних, допустимих та достатніх доказів здійснення позивачем оплати за проведення лікування у ТОВ «Дентал Клінік Дніпро» ОСОБА_3 квитанції № 2А0В-955Н-З16З-0Х15 та квитанції № 6HMP-KC8T-6444-K3TB, з наступних міркувань:

Згідно квитанції № 6НМР- КС8Т-9444-КЗТВ від 16 листопада 2021 року на суму 10625 грн., грошові кошти переказані на невідомий рахунок одержувача НОМЕР_1 , призначенням платежу зазначено «Переказ особистих коштів», а не сплата за проведення лікування ОСОБА_3 (або сплата за актом виконаних робіт, за договором, рахунком, тощо), щоб могло ідентифікувати платіж на користь ТОВ «Дентал Клінік Дніпро».

Згідно положень ч. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Щодо квитанції № 2А0В-955Н-Р163-0X15 від 18 листопада 2021 року на суму 10175 грн., суд не має можливості ідентифікувати призначення платежу (здійснення оплати за лікування ОСОБА_3 ) та юридичну особу, на користь якої здійснено платіж, оскільки код ЄДРПОУ одержувача у квитанції відсутній, у квитанції зазначено одержувачем «DENTAL CLINIC DNIPRO», проте відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 33-39), Товариство з обмеженою відповідальністю «Дентал Клінік Дніпро» має скорочену назву ТОВ «Дентал Клінік Дніпро», інших назв, в тому числі на іноземній мові, установа не має.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись Конвенцією ООНпро правадитини від20листопада 1989pоку,ст. 51 Конституції України, ст. ст. 141, 180, 185 СК України, ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», ст. ст. 3, 12, 15, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 133, 137, 175, 177, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 )до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_2 )про стягненнядодаткових витратна утриманнядитини відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 лютого 2022 року.

СуддяК.Л. Шендрик