Постанова

від 20.02.2022 по справі 904/5928/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/5928/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) від 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18

за позовом ОСОБА_1 , м. Донецьк

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", м. Нікополь

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна", м.Нікополь;

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1-2: Приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коляди Юрія Анатолійовича, м. Нікополь

третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача 1-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський технологічний центр "Редуктор", м. Нікополь

про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18:

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (ідентифікаційний код 00377503);

- позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Шевченка, будинок 184, квартира 68; код ЄДРПОУ 00377503), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна" (53201, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Лісна, будинок 1, код ЄДРПОУ 40398513), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1-2: Приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Коляди Юрія Анатолійовича (53200, місто Нікополь, вулиця Першотравнева, 3), третьої особи-2 яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача 1-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський технологічний центр "Редуктор" (53200, Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Патріотів України, будинок 126, код ЄДРПОУ 42673978) про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна - задоволено у повному обсязі;

- визнано недійсним договір дарування нерухомого майна від 13.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (ідентифікаційний код 00377503) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло - модуль України" (ідентифікаційний код 40398513) посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Колядою Ю.А.

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна", в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недотримання судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- судом першої інстанції не приймалося рішення щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зміну підстав позову;

- судом першої інстанції не враховано, що рішеннями загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" від 06.12.2017р., на яких був присутній позивач, що підтверджується засвідченням справжності його підпису на протоколі нотаріусом, у відповідності до Статуту Товариства його директору були передані повноваження розпорядження майном Товариства, в т.ч. і того вартість, якого перевищує 200 000,00грн.;

- внаслідок укладення спірного договору дарування корпоративні права позивача не були порушені, оскільки він не був його власником, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" не приймалося рішення про виплату дивідендів, тому позивачем обрано не належний спосіб порушеного права, а в суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову;

- укладення директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" спірного договору дарування не суперечить Статуту Товариства, оскільки п. 7.3.9. передбачено погодження вже укладених договорів, що було здійснено рішенням зборів від 17.09.2018р., а не надання згоди на їх укладення;

- суд першої інстанції безпідставно посилався на норми Закону України «Про господарські товариства», який на момент укладення спірного договору дарування - 13.07.2018р. втратив чинність;

- суд першої інстанції одночасно і закрив провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", у зв`язку з його ліквідацією, і задовольнив позовні вимоги до нього;

- договір дарування не може суперечити п. 9.3.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", оскільки згідно з ст. 717 ЦК України не передбачає наявності суми договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.07.2019р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 12.09.2019р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2019р. зупинено апеляційне провадження у справі № 904/5928/18 до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1966/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Нікопольської міської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", оформлене протоколом загальних зборів учасників від 14.01.2019, скасування державної реєстрації змін до установчих документів, реєстраційних дій, державної реєстрації припинення юридичної особи та у справі № 904/1697/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Нікопольської міської ради про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", оформлене протоколом загальних зборів учасників від 17.09.2018р. про погодження укладення спірного договору, що розглядаються господарським судом Дніпропетровської області.

05.11.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна" подано клопотання про поновлення провадження у справі № 904/5928/18 у зв`язку із переглядом в установленому законом порядку справ № 904/1966/19, № 904/1697/19 та набранням законної сили судовими рішеннями у цих справах, які долучені заявником до клопотання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021р. поновлено апеляційне провадження у справі № 904/5928/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 10.01.2022р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.01.2022р. в судовому засіданні по справі оголошено перерву до 21.02.2022р.

Представники відповідачів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсягу та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, зокрема з підстав відсутності порушення корпоративних прав позивача внаслідок укладення спірного договору та обрання ним неналежного способу захисту порушеного права, що відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.12.2019р. у справі № 904/10956/16, від 08.10.2019р. у справі 916/2084/17, від 22.10.2019р. у справі № 923/876/16, від 17.02.2021р. у справі № 910/13643/19, від 07.07.2020р. у справі № 916/2084/17.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача-2 безпідставною, посилаючись при цьому на укладення спірного договору дарування в порушення вимог Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" та Закону України «Про господарські товариства».

Треті особи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а неявка представників третіх осіб не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників третіх осіб.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 2.4 ст. 2 Статуту ТОВ "Нікопольський металообробний завод" (далі - Товариство) в редакції від 05.05.2017 ОСОБА_1 (далі-Позивач) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (далі - Відповідач-1).

Відповідно до п. 4.2.2 ст.4 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод", затвердженого зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" частка Позивача у статутному капіталі товариства складає 25% , що становить 62500 грн. у статутному капіталі.

Іншими учасниками товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" є ОСОБА_2 - 48%, що становить 120000,00 грн. у статутному капіталі, ОСОБА_3 - 4%, що становить 10 000, 00 грн. у статутному капіталі, та ОСОБА_4 - 23%, що становить 10 000, 00 грн. у статутному капіталі.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань директором товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" є ОСОБА_3 (запис 2).

13.07.2018 директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" ОСОБА_3 від імені товариства уклала договір дарування, відповідно до якого ТОВ "Нікопольський металообробний завод" (дарувальник) в особі директора ОСОБА_3 подарувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль України" (ідентифікаційний код 40398513) 289/296 часток у праві власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: місто Нікополь, вулиця Патріотів України, будинок 126 . Вказана нерухомість складається із : літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "К", "П", "П'", "Р", "С", "Ф", "X", "Ц", "Ц'", "Ю", "Я", "в", "Ш", спорудження " 1-6 та належить ТОВ "Нікопольський металообробний завод" на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Колядою Ю.А. 18.09.2013 за № 1170. Вартість майна складає 1145000 грн., що підтверджено експертною оцінкою (том 1, арк. 48).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником (учасником) ТОВ "Тепло-модуль України" (далі-Відповідач-2) є ОСОБА_2 .

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 05.12.2018 нежитлові будівлі літ. літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Ж", "К", "П", "П'", "Р", "С", "Ф", "X", "Ц", "Ц'", "Ю", "Я", "в", "Ш", спорудження " 1-6, розташовані у місто Нікополі, по вулиця К.Лікбнехта, 126 (на даний час - вулиця Патріотів України) зареєстровані 13.07.2018 приватним нотаріусом Колядою Ю.А. на праві приватної власності за ТОВ "Тепло-модуль України" на підставі договору дарування № 396 від 13.07.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-21556112116 ( том 1, арк. 25).

Позивач у позовній заяві вказує, що учасники ТОВ "Нікопольський металообробний завод" ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , які володіють 52% статутного капіталу Товариства, без проведення зборів учасників товариства щодо відчуження нерухомого майна Товариства, в порушення Статуту Товариства та закону незаконно відчужили та заволоділи нерухомим майном ТОМ "НМЗ", порушивши майнові права Позивача як учасника товариства, що і стало причиною звернення до суду із даним позовом про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна від 13.07.2018, укладеного між позивачами.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що спірний договір було укладено із порушенням вимог Статуту ТОВ "Нікопольський металообробний завод", не лише із перевищенням повноважень директора, а ще із порушенням мети діяльності Товариства. Укладання спірного договору, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" безоплатно відступило своє майно ринковою вартістю 1145000,00 грн., призвело до погіршення майнового стану Товариства та впливає на права Позивача як учасника з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 25%, під час розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними та помилковими.

Так, згідно з ч. 3 ст. 720 ЦК України, підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

Аналіз Статуту Товариства вказує, що згідно умов пунктом 2.6.11 статті 2 Статуту Товариство має повноваження дарувати (том 1 арк. 31).

Згідно умов статті 9 Статуту для керівництва повсякденною господарською діяльністю Товариства, також для виконання рішень Зборів Учасників призначається Директор Товариства. Директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників.

Відповідно п. 9.3 п. 9.3.5 Директор має повноваження укладати від імені Товариства договори (угоди) на суму, що менша 200 000,00 гривень.

Відповідно п. 7.3 п. 7.3.2 Статуту до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства, зокрема належить і повноваження щодо ухвалення будь-яких рішень стосовно розпорядження нерухомим майном та земельними ділянками Товариства або будь-якою їх часткою.

За п. 7.4. Статуту, збори учасників можуть передавати деякі повноваження зі складу своїх повноважень директору чи голові зборів шляхом ухвалення відповідного рішення.

Відповідач-1 разом із відзивом на позов надав до матеріалів справи протокол позачергових Зборів Учасників Товариства від 06.12.2017 (том 1 арк. 197-199) з якого вбачається, що на зборах учасників були присутні та прийняли участь наступні учасники: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що Позивачем не оспорюється.

Даним рішенням учасники Товариства вирішили надати Директору Товариства ОСОБА_3 відповідні права стосовно нерухомого майна, а саме:

- одноособового прийняття рішень щодо відчуження (купівлі-продажу, оренди, лізингу, міни, дарування та ін.) майна юридичним та/або фізичним особам (цілком або частково) за ціною, не нижче балансової вартості;

- здійснення правочину з правом підпису відповідних договорів та інших документів, які свідчать про перехід права власності на майно.

Отже, учасниками Товариства, в т.ч. Позивачем, в порядку встановленому п. 7.4. Статуту було надано директору Товариства повноваження на укладення відповідного договору та розпорядження його майном в т.ч. вартість якого перевищує 200 000,00грн., оскільки повноваження директора на розпордження майном Товариства, що не перевищує вказану суму, встановлені п. 9.3 п. 9.3.5 Статуту, а укладення відповідних договорів не потребує додаткового затвердження загальними зборами учасників.

Крім цього, п. 7.3.9. Статуту до компетенції зборів учасників віднесено затвердження договорів, що укладаються Товариством на суму, що дорівнює та перевищує 200 000,00 грн., а не погодження їх укладення.

Таке затвердження спірного договору відбулось рішенням загальних зборів учасників Товариства від 17.09.2018р., яке недійсним судом не визнавалось (рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021р. у справі № 904/1697/19 у задоволенні відповідного позову відмовлено).

Таким чином, апеляційний суд не вбачає порушення норм Статуту Товариства внаслідок укладення спірного договору дарування в частині перевищення директором своїх повноважень. Не може бути підставою для визнання недійсним спірного договору і суперечність його укладення меті діяльності Товариства, про що зазначає місцевий господарський суд, адже мету та строк діяльності Товариства визначають саме його учасники.

Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Не вбачає апеляційний суд і порушення корпоративних прав Позивача внаслідок укладення Відповідачами спірного договору, що згідно з ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 2 ГПК України є необхідною передумовою для задоволення позовних вимог.

Так, за змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України.

Відповідно до положень статей 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Отже, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена в постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

Крім того, як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки, сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За положеннями статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

З наведених норм права вбачається, що за договором, укладеним Товариством, права та обов`язки набуваються самим Товариством як стороною договору. При цьому сукупність прав та обов`язків безпосередньо учасників цього Товариства укладенням товариством договору ніяк не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Отже, повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають. Підписання виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, оскільки директор діяв саме від імені Товариства, а не його учасника.

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16. В ухвалах від 17.12.2019 у справі № 916/1731/18 та від 13.01.2020 у справі № 910/10734/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в зазначених постановах.

Апеляційний суд також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини).

Таким чином, Позивач не є стороною спірного договору, а його укладення безпосередньо не стосується прав та обов`язків Позивача, та не пов`язано з управлінням Товариством.

До того-ж, об`єкти нерухомого майна, які були предметом відчуження Відповідачем-1 за спірним договором були власністю саме останнього, а не Позивача, тому саме по собі визнання недійсним спірного договору, навіть у випадку порушення прав Позивача, не призведе до їх відновлення, а тому обраний ним спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

Враховуючи відсутність порушення спірним договором прав та інтересів Позивача підстави для задоволення його позовних вимог відсутні.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає за необхідне оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області скасувати у повному обсягу, як таке, що ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Позивача.

При цьому колегія суддів враховує, що на час ухвалення оскаржуваного рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" було припинено як юридична особа, що підтверджувалось інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким 25.03.2019 внесено запис №12301110019002810 про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи: 00377503).

Втім, згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021р. у справі № 904/1966/19, яке набуло законної сили, було зобов`язано державного реєстратора скасувати державну реєстрацію припинення цієї юридичної особи.

На виконання зазначеного рішення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.06.2021р. було внесено запис про скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" (№12301110019002810).

Отже, на час апеляційного перегляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський металообробний завод" є діючою юридичною особою.

Згідно з ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги слід покласти на позивача.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2019р. у справі № 904/5928/18 - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові - відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позову прокласти на ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепло-модуль Україна" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 643,00грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 04.04.2022 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд