Ухвала

від 03.04.2022 по справі 910/2967/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.04.2022Справа №910/2967/22Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ», м. Київ

про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

30.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» (заявник) звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ», код ЄДРПОУ 40421945 (в тому числі, але не обмежуючись, рахунки IBAN: НОМЕР_1 в ПуАО «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634) в усіх банківських установах, що будуть виявлені під час виконання заходів забезпечення позову в межах суми позовних вимог.

31.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» подало заяву про долучення документів, а також заяву відповідно до якої просить розглядати подану заяву про забезпечення позову як заяву про забезпечення позову до подачі позову.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що 03.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» (позичальник) було укладено Договір позики №02/03-02/22 (договір).

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього Договору (надалі іменується позика), а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим Договором строк.

Згідно з п. 2.1 Договору розмір позики становить 3 750 000, 00 грн. Позика вважається переданою Позичальникові в момент зарахування позики на поточний рахунок Позичальника (п. 3.2 Договору).

Пунктами 4.1-4.2 Договору передбачено, що строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і закінчується в день повернення Позики на поточний рахунок Позикодавця у повній сумі. Строк повернення Позики - не пізніше 5 березня 2022 року.

На виконання умов Договору, 04.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» суму позики в розмірі 2 000 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5 від 04.02.2022, а 08.02.2022 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» суму позики в розмірі 1 750 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6 від 08.02.2022.

Проте як вказує заявник, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» не виконано зобов`язання щодо повернення позики в строк передбачений договором, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» змушене звертатися до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості за Договором позики.

Також 10.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» лист-вимогу №10-03/22 щодо повернення суми позики в розмірі 3 750 000, 00 грн, проте заявник відповіді на лист-запит не отримав, а позику досі не повернуто.

Як зазначає заявник, з 24 лютого в Україні триває війна з російськими загарбниками, а підписант Договору позики - ОСОБА_1 (директор з продажу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ»), який має доступ до рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ», мешкає в місті Маріуполь, яке на сьогоднішній день в облозі російських загарбників та де йдуть бої.

У зв`язку з чим заявник має побоювання, що доступ до рахунків та і відповідно до коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» може перейти до третіх осіб, а тому повернення коштів стане неможливим.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137). Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Враховуючи викладене, зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

Враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає розумним, обґрунтованим і адекватним заходом забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 3 750 000, 00 грн, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ», а тому заява підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ», код ЄДРПОУ 40421945 (в тому числі, але не обмежуючись, рахунки IBAN: НОМЕР_1 в ПуАО «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634) в усіх банківських установах, що будуть виявлені під час виконання заходів забезпечення позову, в розмірі 3 750 000, 00 грн (три мільйони сімсот п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.).

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (04.04.2022 року) та може бути пред`явлена до виконання у строк до 04.04.2025 року.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ТРАНС ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код 44423705, місцезнаходження: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 5).

5. Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВМАШ» (ідентифікаційний код 40421945, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Григорія Сковороди, буд. 21/16).

6. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ