Рішення
від 21.03.2022 по справі 918/871/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/871/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Сичик М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр-т. Павла Тичини, 1-В, м. Київ 152, 02152, код ЄДРПОУ 35571472)

до відповідача-1 Фізична особа-підприємець Околіта Роман Анатолійович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

про солідарне стягнення в сумі 1 188 528 грн 03 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача-1: не з`явився;

- відповідач-2: не з`явився.

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису у справі № 918/871/21 (судові засідання 11.01.2022 року, 31.01.2022 року, 22.02.2022 року) надано диск CD-R, серійний номер 15001305.

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

11.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач, лізингодавець, ТОВ "Порше лізинг Україна") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича (далі - відповідач-1, лізингоодержувач, ФОП Околіта Р.А.) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель, ОСОБА_1 ) в якому, посилаючись на ст. ст. ст. ст. 22, 526, 530, 543, 549, 550, 553, 554, 598, 611, 612, 623, 625, 785, 806, ст. ст. 7, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 20, 29, 123, 124, 126, 129, 162, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 як поручителя заборгованості у розмірі 1 188 528 грн. 03 коп. за Договором про фінансовий лізинг № 00021053 від 14.09.2020 року, зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних на розмір солідарної заборгованості відповідачів-1 та -2 до моменту повного виконання рішення суду, а також стягнути судові витрати.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями 11.10.2021 року головуючим суддею визначено суддю Марача В.В..

Суддя Марач В.В., дослідивши додані до позовної заяви документи, встановив, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" представляє в Україні компанію Porsche Finance Group Ukraine. Суд зазначає, що вказану компанію представляють в України товариства "Порше Мобіліті" та "Порше Страхове Агентство". Вони є власністю австрійського "Порше Банку", який в свою чергу належить до "Порше Холдингу" (концерн Volkswagen). Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та "Порше Мобіліті" в Україні розміщуються за однією адресою, а саме - 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В.

В той же час суддя Марач Віктор Васильович, як приватна фізична особа, є Позичальником коштів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" за Кредитним договором №50019468 від 25.05.2021 року.

Відтак, вищенаведена обставина є такою, що може викликати сумнів у неупередженості судді Марача В.В. при розгляді даної справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.10.2021 року задоволено самовідвід судді Марача В.В. від розгляду справи № 918/871/21, передано справу №918/871/21 уповноваженій особі апарату Господарського суду Рівненської області, яка здійснює реєстрацію в автоматизованій системі документообігу суду, для автоматизованого розподілу вказаної справи в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 918/871/21 розподілено судді Заголдній Я.В.

Господарський суд, оглянувши матеріали позовної заяви, встановив, що ТОВ "Порше Лізинг Україна" подано позов, зокрема, до відповідача-2 ОСОБА_1, яка є фізичною особою, та не є підприємцем.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.10.2021 року зобов`язано Управління Державної Міграційної Служби у Волинській області (вул. Градний Узвіз, 4, м. Луцьк, 43025) протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

02.11.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від Управління Державної Міграційної Служби у Волинській області надійшов лист, у якому зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/871/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на "07" грудня 2021 р. на 10:00 год. та запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 06.12.2021 року;

б) відповідачам-1, -2: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом 15-ти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачам-1 та -2 та надати суду докази такого скерування;

г) відповідачам-1 та -2: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення іншим учасникам справи, надати суду докази такого скерування.

10.11.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 07.12.2021 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.11.2021 року клопотання представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 07.12.2021 року у Господарському суді Рівненської області із представником позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" адвокатом Ізвєковим В.В. в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

06.12.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від відповідача-1 надійшли:

- відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог;

- клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки представник ФОП Околіти Р.А. не має можливості забезпечити свою явку внаслідок зайнятості в іншому судовому засіданні.

07.12.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшла заява про розгляд справи у підготовчому засідання без участі його представника.

07.12.2021 року господарський суд, дослідивши відзив відповідача-1 на предмет дотримання вимог ГПК України на його подання, дійшов висновку про долучення його до матеріалів справи.

У відзиві відповідач-1 просить суд продовжити процесуальний строк на подання відзиву.

Зважаючи на те, що від відповідача-1 надійшов відзив в межах процесуального строку, встановленого судом, господарський суд дійшов висновку що необхідності продовжувати строк на подання відзиву немає.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.12.2021 року відмовлено у задоволенні вимоги відповідача-1 ФОП Околіти Р.А. про продовження процесуального строку для подання відзиву, продовжено процесуальний строк підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів до 07.02.2021 року, відкладено підготовче засідання на 11.01.2022 року.

16.12.2021 року на поштову адресу від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

22.12.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 11.01.2022 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2021 року клопотання представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 11.01.2022 року по справі № 918/871/21 із представником позивача адвокатом Ізвєковим Віталієм Володимировичем в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2021 року виправлено описку допущену у п. 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 07.12.2021 року, замінивши неправильну дату, до якої продовжується строк підготовчого провадження на 30 днів "07.02.2021 року" на правильну - "07.02.2022 року".

31.12.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника ФОП Околіти Р.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 11.01.2022 року в режимі відеоконференції, яке адвокат Кумановський Лука Миколайович просить суд провести з використанням його власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.01.2022 року клопотання представника ФОП Околіти Р.А. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 11.01.2022 року із представником відповідача-1 в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

У судовому засіданні 11.01.2022 року господарський суд дослідивши на предмет відповідності вимогам ГПК України відповідь на відзив відповідача-1, дійшов висновку про її долучення до матеріалів справи.

Відповідач-1 у судовому засіданні 11.01.2022 року заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання можливості скористатися правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11.01.2022 року відкладено підготовче засідання на 31.01.2022 року.

14.01.2022 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 31.01.2022 року в режимі відеоконференції, яке адвокат Ізвєков Віталій Володимирович просить суд провести за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.01.2022 року клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести підготовче засідання 31.01.2022 року по справі № 918/871/21 із представником позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" адвокатом Ізвєковим Віталієм Володимировичем в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.01.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/871/21, призначено справу № 918/871/21 до судового розгляду по суті на 22.02.2022 року.

02.02.2022 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 22.02.2022 року в режимі відеоконференції, яке адвокат Ізвєков Віталій Володимирович просить суд провести з використанням його власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.02.2022 року клопотання представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 22.02.2022 року з розгляду справи № 918/871/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із представником позивача в режимі відеоконференції з використанням його власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/871/21 по суті на 22.03.2022 року.

23.02.2022 року на офіційну електронну адресу Господарського суду Рівненської області від представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 22.03.2022 року в режимі відеоконференції, яке адвокат Ізвєков Віталій Володимирович просить суд провести з використанням його власних технічних засобів за допомогою програми "EasyCon" (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.02.2022 року клопотання представника ТОВ "Порше Лізинг Україна" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/871/21 задоволено, постановлено провести судове засідання 22.03.2022 року з розгляду справи № 918/871/21 по суті у Господарському суді Рівненської області із представником позивача ТОВ "Порше Лізинг Україна" адвокатом Ізвєковим Віталієм Володимировичем в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

22.03.2022 року учасники справи не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті, позивач та відповідач-1 належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті, що підтверджується що підтверджується довідкою про надіслання офіційні електронні адреси їх представників ухвали Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 року.

Крім того, у судовому засіданні 22.02.2022 року представники позивача та відповідача-1 були присутніми, зокрема представник позивача - в режимі ВКЗ, а представник відповідача безпосередньо в залі судового засідання, та повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду справи № 918/871/21 по суті, у якому оголошено перерву на 22.03.2022 року, господарський суд заслухав їх вступні слова 22.02.2022 року.

Згідно з ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Відповідно до п. 17 розділу ІІІ положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішення Вищої ради правосуддя 17.08.2021 року за № 1845/0/15-21 встановлено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Із адреси ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) повернувся конверт із ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 року за трек-номером 33013 11964047 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.02.2022 року для відповідача-2 є відсутність вказаної особи за адресою місця проживання у відповідності до інформації, наданої у листі Управління Державної Міграційної Служби у Волинській області (ОСОБА_1 зареєстрована за адресою вул. Степова, 104, м. Луцьк, Волинська область, 43018), відтак суд дійшов висновку що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу-2 належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 202 ГПК України).

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України, що вказує на те, що ухвалою суду від 22.02.2022 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно з ч.ч. 1 та 2, п.п. 1, 2, 6, 8-11 ч. 3 ст. 2 ГПК України: завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників справи у судове засідання 22.03.2022 року обов`язковою не визнавалася, згідно з ст. 202 ГПК України господарський суд проводить судове засідання з розгляду справи по суті без участі представників позивача та відповідачів-1, -2.

22.03.2022 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника відповідача-1 адвоката Кумановського Л.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Означене клопотання обґрунтоване тим, що представник відповідача-1 не має можливості забезпечити свою особисту участь у засіданні 22.03.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом встановлено, що відповідач-1 ФОП Околіта Р.А. не з`являвся у судові засідання по справі № 918/871/21 та не забезпечував явку свого уповноваженого представника - 07.12.2021 року, 31.01.2021 року та 22.03.2022 року, що підтверджується відповідними протоколами судових засідань та ухвалами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрите 08.11.2021 року, розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження, у справі проведено 5 судових засідань, тобто сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї справи в суді, у судовому засіданні 22.02.2022 року учасники справи виступили зі вступними словами, явка учасників справи у судове засідання 22.03.2022 року обов`язковою не визнавалася.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно з ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПУ України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи № 918/871/21 по суті розпочато 22.02.2022 року.

Господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Правова позиція позивача, викладена у позовній заяві.

ТОВ "Порше Лізинг Україна" вказує, що 14.09.2020 року між відповідачем-1 (лізингоодержувач), відповідачем-2 (лізингодавець), та позивачем (лізингодавець) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021053 відповідно до умов якого: об`єктом лізингу є транспортний засіб Audi Q7 50 TDI quattro S line. При цьому сторони договору погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

Протягом 2020 року Відповідач-1, сплачував лізингові платежі із порушеннями погоджених строків, а з лютого 2021 року взагалі перестав здійснювати оплату, чим порушив свої зобов`язання за Договором лізингу.

У зв`язку із несплатою Лізингоодержувачем у встановлений строк рахунку №00532132 від 04.01.2021 року, позивачем 22.01.2021 року направлено Лізингоодержувачу та поручителю Вимоги про сплату заборгованості за договором та штрафні санкції, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00021053 від 14.09.2020 року.

20.05.2021 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис про примусове повернення Лізингоодержувачем Об`єкту лізингу до Лізингодавця у зв`язку із існуванням заборгованості за Договором лізингу, прострочення за яким перевищувало 30 календарних днів.

З метою організації вчинення виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення Автомобіля, вилучення Автомобіля у відповідача-1, проведення експертного дослідження ідентифікаційних номерів їх складових частин автомобіля позивачем понесено витрати на загальну суму 94 072 грн 46 коп.

Примусове вилучення об`єкта лізингу та повернення його позивачу відбулося 23.06.2021 року, що підтверджується Актом про повернення майна приватного виконавця.

Крім того, 17.08.2021 року між позивачем та ТОВ «АВТОХАУС ЗАХІД» укладено договір купівлі продажу/поставки бувшого у використанні автомобілю № 711, відповідно до якого Автомобіль, що є Об`єктом договору лізингу, продано за ціною 1 900 739 грн 40 коп. з ПДВ.

Оскільки відповідачами-1 та -2 не виконано основне зобов`язання за Договором про фінансовий лізинг № 00021053 від 14.09.2020 року, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача-1 як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 як поручителя заборгованість у розмірі 1 188 528 грн. 03 коп. за Договором, яка складається із:

- 60 306,47 грн - плата за неоплачені лізингові платежі;

- 2 946,00 грн розмір інфляційних втрат за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 по 30.09.2021;

- 1 234,22 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 по 21.09-2021;

- 4 114,06 грн - пеня за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 21.09.2021 року;

- 308 239,40 грн - плата за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу;

- 4 535,79 грн - розмір інфляційних втрат за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2020 по 21.09.2021 року;

- 4 023,15 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021;

- 13 410,52 грн - пеня за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року;

- 616,478,80 грн - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу за період з 16.02.2021 року по 23.06.2021 року;

- 94 072,46 грн - відшкодування інших витрат (збитків) згідно Загальних умов;

- 657,78 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 2 192,58 грн - пеня за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 75 803,82 грн - упущена вигода передбачена п. 12.9 Загальних умов;

- 118,38 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 по 21.09.2021;

- 394,60 грн - пеня за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року.

Крім того, позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування 3 % річних на розмір солідарної заборгованості відповідачів-1 та -2 до моменту повного виконання рішення суду, а також стягнути судові витрати.

Правова позиція відповідача-1, викладена у відзиві.

Відповідач-1 заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи наступним.

Відповідач-1 вказує, що не отримував повідомлення позивача (лист № 00021053 від 19.01.2021 року) про відмову від Договору про фінансовий лізинг на підставі п. 12.6.1. Загальних правил та вимогу про повернення об`єкта лізингу. Дане повідомлення отримане на адвокатський запит представника позивача від 18.08.2021 року, відтак відповідач-1 не знав про припинення означеного Договору у січні 2021 року.

Спірний договір вважається припиненим із 29.01.2021 року.

У відповідності до умов договору купівлі-продажу поставки бувшого у використанні автомобіля від 17.08.2021 року, предметом якого є продажу зазначеного автомобіля, а саме п. 3.1., вартість автомобіля становить 1 900 739 грн 40 коп.

У відповідності до Договору про фінансовий лізинг вартість об`єкта лізингу становить 2 362 750 грн 00 коп.

За час дії Договору позивач сплатив на користь відповідача 570 245 грн 45 коп.

Тобто з урахуванням здійснених проплат відповідача, вартості реалізованого автомобіля позивачем останній за рахунок бюджету компенсував свою упущену вигоду, а отже у відповідності до п. 12.9. договору не має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем.

Відповідач-1 звертає увагу, що структура платежів, які просить стягнути позивач за час фактичного користування автомобілем після розірвання договору згідно наданих розрахунків складається саме з "відшкодування частини вартості об`єкту лізингу", при тому що договір розірваний.

Крім того, відповідач-1 вказує, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Отже, на переконання відповідача-1, у позивача відсутнє право стягувати кошти за користування автомобілем.

Щодо стягнення суми в розмірі 616 478 грн 80 коп. - неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкту лізингу, дана вимога також не підлягає до задоволення з огляду на п. 12.9. договору лізингу. Якщо суд буде вважати вимоги позивача підставними, відповідач-1 просить суд врахувати положення ст. 549 ЦК України та ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та зменшити розмір неустойки, яка у два рази перевищує суму, заявлену ним до стягнення як плату за фактичне користування об`єктом лізингу.

Щодо позовних вимог про стягнення 94 072,46 грн - відшкодування інших витрат (збитків) згідно Загальних умов; 657,78 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року; 2 192,58 грн - пеня за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року; 75 803,82 грн - упущена вигода передбачена п. 12.9 Загальних умов; 118,38 грн - сума нарахованих 3 % річних за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 по 21.09.2021; 394,60 грн - пеня за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року - відповідач-1 вказує, що згідно з ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та наданого позивачем договору про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 року - не можуть вважатися допоміжними послугами дані договори укладені за власним рішенням позивача та зазначені витрати не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу. Дані витрати позивач уже собі компенсував продажем автомобіля.

Правова позиція позивача викладена у відповіді на відзив.

Позивач звертає увагу, що відповідач-1 не надає докази неотримання повідомлення позивача (лист № 00021053 від 19.01.2021 року) про відмову від Договору про фінансовий лізинг на підставі п. 12.6.1. Загальних правил та вимогу про повернення об`єкта лізингу.

Натомість позивач зазначає, що 22.01.2021 року направив Вимогу за двома наявними у Договорі про фінансовий лізинг адресами Відповідача-1:

- 35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Євгена Коновальця, буд. 7 (адреса місцезнаходження згідно з даними ЄДОРПОУ);

- 43020, м. Луцьк, вул. Задворецька, буд. 1 А , кв. 124 (адреса фактичного проживання, вказана Відповідачем-1 при укладенні Договору лізингу).

Лізингоодержувач вимогу отримав 29.01.2021 року лише за адресою: 35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Євгена Коновальця, буд. 7, що підтверджується інформацією про стан поштового відправлення №0503010203017 з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта».

Відтак позивач вказує, що твердження відповідача-1 про неотримання листа позивача № 00021053 від 19.01.2021 року про відмову від Договору про фінансовий лізинг на підставі п. 12.6.1. Загальних правил та вимогу про повернення об`єкта лізингу - є безпідставним.

Позивач звертає увагу, що Договір лізингу вважається припиненим із 05.02.2021 року, при цьому відповідач-1, зазначаючи що даний договір припинений із 29.01.2021 року, - не зазначає у відзиві як саме ці припущення обґрунтовують його заперечення проти позову.

Щодо заперечень відповідача-1 про правомірність нарахування плати за користування об`єктом лізингу позивач вказує наступне. У позовній заяві викладена вимога про стягнення з відповідачів-1 та -2 плати за користування об`єктом лізингу після припинення дії Договору лізингу у зв`язку з порушенням відповідачем-1 свого обов`язку згідно з п. 12.9. Загальних умов повернути автомобіль лізингодавцю. Стягнення такої плати за фактичне користування об`єктом лізингу погоджене сторонами у п. 6.18. Загальних умов, згідно з яким у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ "Порше лізинг Україна" відповідно до п. 12 Загальних умов, лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу. Тобто у випадку припинення Договору лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкту лізингу, такий лізингоодержувач на підставі п. 6.18. Загальних умов зобов`язаний сплачувати плату за фактичне (протиправне) користування об`єктом лізингу за увесь час такого неправомірного користування у розмірі, що відповідає розміру лізингових платежів. Питання правомірності стягнення ТОВ "Порше лізинг Україна" плати за фактичне користування об`єктом лізингу на підставі п. 6.18. Загальних умов неодноразово було предметом оцінки Верховного Суду - у справах № 911/3483/16, 904/6270/16, 924/590/18, 924/569/18 - у яких Верховний Суд дійшов висновку, що якщо умови укладеного між сторонами у справі договору про фінансовий лізинг передбачають можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об`єктом лізингу після закінчення або дострокового розірвання договору лізингу, то нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу припиняється з моменту повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу лізингодавцю, та відповідно, нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу за відповідний період є правомірним.

Щодо заперечень відповідача-1 про стягнення упущеної вигоди за п. 12.9. Загальних умов Договору, позивач вказує наступне. Для розрахунку упущеної вигоди на підставі п. 12.9. Загальних умов не має значення сплачені лізингоодержувачем кошти під час виконання ним своїх зобов`язань за Договором лізингу. Упущена вигода позивача як лізингодавця полягає у неотриманні від відповідача-1 усіх коштів, на які розраховував позивач при укладенні Договору лізингу, а саме - лізингодавець розраховував до серпня 2025 року отримати від лізингоодержувача 4 103 493 грн 93 коп. у разі добросовісного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань. У зв`язку із порушенням відповідачем-1 порядку та строків оплати чергових лізингових платежів, позивач ініціював припинення дії Договору. Відповідач-1 за увесь час дії Договору сплатив позивачеві 570 245 грн 45 коп. Упущеною вигодою позивача буде сума, яка дорівнює різниці між очікуваним доходом та фактично отриманими коштами, що складає 3 533 248 грн 48 коп. Автомобіль було продано за Договором купівлі продажу/поставки бувшого у використанні автомобілю № 711 від 17.08,2021 року за ціною 1900 739 грн 40 коп. без ПДВ. Таким чином, упущена вигода позивача зменшилась на суму отриманих від реалізації автомобілю коштів та становить згідно з п. 12.9. Загальних умов Договору 1 631 509 грн 08 коп. Проте керівництвом ТОВ "Порше лізинг Україна" прийнято рішення розрахувати упущену вигоду для ФОП Околіта Р.А. як різницю між залишковою вартістю об`єкта лізингу (що є відшкодуванням вартості об`єкта лізингу у складі лізингових платежів, які передбачені графіком відшкодування до закінчення строку договору лізингу) та сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ "Порше лізинг Україна" в результаті продажу об`єкта лізингу. За цих обставин позивач здійснив нарахування упущеної вигоди у розмірі 63 169 грн 85 коп. без ПДВ, крім того 12 633 грн 97 коп. ПДВ, що є різницею між залишковою вартістю автомобіля (1 963 909 грн 25 коп.) та сумою грошових коштів отриманих в результаті його продажу (1 900 739 грн 40 коп). Тобто позивач просить суд стягнути упущену вигоду від порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором лізингу у значно меншому розмірі, ніж він має на це право згідно п. 12.9. Загальних умов.

Щодо заперечень відповідача-1 про відшкодування витрат пов`язаних з примусовим поверненням об`єкта лізингу, позивач вказує, що відмова відповідача-1 від виконання обов`язку з повернення об`єкта лізингу призвела до витрат, які позивач зробив для повернення об`єкта лізингу та відновлення свого порушеного права. Вказані витрати з збитками позивача та підлягають компенсації відповідно до п. 8.6. та п. 13.5. Загальних умов.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача-1, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14.09.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Околітою Романом Анатолійовичем (далі - лізингоодержувач), ОСОБА_1 (далі - поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець) укладено Договір про фінансовий лізинг № 00021053 (далі - Договір лізингу або Договір), відповідно до умов якого:

- Об`єктом лізингу є транспортний засіб Audi Q7 50 TDI quattro S line, шасі НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 (далі - автомобіль або об`єкт лізингу);

- Вартість об`єкта лізингу -2 362 750,00 грн;

- Авансовий платіж-354 412, 50 грн;

- Обсяг фінансування - 2 008 337,50 грн;

- Кількість лізингових платежів - 60;

- Строк лізингу - 60 місяців;

- Розмір лізингового платежу - 61 647,88 грн зі строком оплати відповідно до Графіка;

- Процентна ставка - 15,99 % (змінювана відповідно до пункту 6.4 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу).

Умовами договору лізингу передбачено, що за наявності Поручителя, даний договір є комплексним договором, що регулює відносини фінансового лізингу та поруки.

Підписуючи цей Договір лізингу, Поручитель приєднався до умов, викладених у Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу, та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь-якою його невід`ємною частиною.

Сторони погодили між собою, що права та обов`язки сторін, відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору про фінансовий лізинг, загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено у Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу до яких приєднується Лізингоодержувач підписанням Договору лізингу.

Сторони також погодили між собою, що Лізингодавець має право встановлювати оновлені редакції Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу та публікувати нові версії Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу на сайті компанії (далі - «Загальні умови»).

Сторони Договору лізингу погодили між собою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), який є додатком до Договору лізингу (далі - «Графік відшкодування»).

У розділі 1 Загальних умов Сторони погодили, що ці Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі разом із Договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як «Контракт»), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід`ємною його частиною, та інші додатки, що є невід`ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання Об`єкта Лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання Лізингоодержувачу відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 року, іншими положеннями законодавства, Внутрішніми правилами надання послуг з фінансового лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна". Станом на дату укладення Договору лізингу (14.09.2020 року) діяла редакція Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, яка була чинна з 20.01.2020 року по 01.11.2020 року.

На офіційному веб-сайті Позивача за посиланням https://www.porschefinance.ua/uk/publichni-chastini-dogovoriv-pro-nadannya-finansovih-poslug опубліковано нову редакцію Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, яка почала діяти з 02.11.2020 року.

Згідно з умовами Договору лізингу Лізингоодержувач погоджується з тим, що Лізингодавець має право встановлювати оновлені редакції Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу та публікувати нові версії Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу на сайті, компанії. Якщо інше не буде вказано в оновленій редакції Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, нова редакція Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу буде застосовуватися до Договору лізингу Лізингоодержувача через 30 календарних днів після дати їх публікації на сайті компанії.

З огляду на зазначене, редакція Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, яка діє з 02.11.2020 року та опублікована на сайті Позивача за посиланням https://www.porschefinance.ua/uk/publichni-chastini-dogovoriv-pro-nadannya-finansovih-poslug застосовується до правовідносин, що виникли на підставі Договору лізингу з 01.12.2020 року.

ТОВ "Порше Лізинг Україна" придбаває Об`єкт лізингу та передає його Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу відповідно до законодавства та умов Контракту (п. 3.2 Загальних умов).

Відповідно до пункту 4.1. Загальних умов ТОВ "Порше Лізинг Україна" зберігатиме за собою право власності на Об`єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об`єкту лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ "Порше Лізинг Україна" матиме право припинити Контракт/відмовитись від Контракту та вимагати повернення Об`єкту лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Для експлуатації Об`єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" Лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід`ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний Лізинговий платіж включає:

- частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості Об`єкту лізингу);

- проценти (винагорода Лізингодавця за отримання та використання Об`єкту лізингу Лізингоодержувачем);

- комісії;

- покриття витрат, пов`язаних з оплатою послуг та відшкодування, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених Контрактом;

- інші витрати та платіжні зобов`язання.

Сторони погоджуються, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна", відображають справедливу вартість Об`єкта лізингу. Розмір Лізингових платежів та інших Платежів, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця, визначається в українських гривнях на день укладення Контракту та зазначається у Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (План відшкодування). При цьому діють положення щодо порядку зміни розміру Лізингових платежів відповідно до умов Контракту (п. 6.3. Загальних умов).

У Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) відображаються Лізингові платежі з урахуванням про центі в/процентної ставки за отримання та використання Об`єкта лізингу, розмір яких (якої) узгоджений Сторонами в Контракті. Процентна ставка за Контрактом може бути фіксованою чи змінюваною відповідно до умов Контракту. Збільшення фіксованої процентної ставки за цим Контрактом допускається лише після отримання письмової згоди Лізингоодержувача (п. 6.4. Загальних умов).

Лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом (п. 6.5. Загальних умов).

Зобов`язання зі сплати всіх та будь-яких Платежів за Контрактом покладається на Лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено Контрактом. Лізингоодержувач зобов`язується сплатити всі та будь-які Платежі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту відправлення ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідної вимоги та/або рахунка, якщо інший строк не обумовлено у Контракті або погоджено Сторонами додатково. Якщо Лізингоодержувач не сплатить Платежі (Платіж) у вказаний строк, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право застосувати санкції за прострочення відповідно до пункту 8 Контракту (п. 6.17 Загальних умов).

У п. 8.2. Загальних умов Сторони погодили застосування наступних санкцій, які застосовуються До Лізингоодержувача у випадку прострочення сплати останнім платежів за Контрактом:

Пеня у розмірі 10% річних від вчасно не виплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п. 8.2.1.).

Компенсація будь-яких витрат, понесених ТОВ "Порше Лізинг Україна" та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/ виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем відповідно до Контракту (п. 8.2.3.).

Якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об`єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2., п. 12.6.1. Загальних умов).

День, що вважатиметься датою припинення/відмови від Контракту, визначається ТОВ "Порше Лізинг Україна" у відповідному повідомленні/вимозі. У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправки, (п. 12.7. Загальних умов).

У випадку одностороннього розірвання/відмови від Контракту з ініціативи Лізингодавця на підставі п. 12.6, такий Контракт вважається припинений на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу іншої Сторони (п. 12.13. Загальних умов).

Лізингоодержувач зобов`язаний у строки, встановлені Лізингодавцем повернути Об`єкт лізингу в усіх випадках дострокового закінчення строку лізингу, припинення Контракту крім випадку, коли Лізингоодержувач набуває право власності на Об`єкт лізингу відповідно до умов Контракту. Якщо Лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об`єкта лізингу, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право вилучити (повернути) Об`єкт без попередньої згоди Лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку (п. 13.1. Загальних умов).

У п. 6.18. Загальних умов Сторони погодились, що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативою ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідно до пункту 12 Контракту, Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об`єктом лізингу.

Крім того, п. 8.6. Загальних умов передбачає, що будь які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням Стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом.

Лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв`язку з вилученням (поверненням) Об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов`язані з вилученням Об`єкта лізингу (п. 13.5. Загальних умов).

Усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що пов`язані з Контрактом і можуть виникати протягом строку його дії, виплачуються або відшкодовуються виключно Лізингоодержувачем (п. 16.1 Загальних умов).

Лізингоодержувач також відшкодовує витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв`язку із зняттям з обліку/перереєстрацією Об`єкту лізингу відповідними підрозділами Національної поліції, включаючи вартість послуг експерта, комп`ютерних послуг, вартість свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, державних номерних знаків, талону технічного огляду, послуг з перереєстрації зняття з обліку, включно з платежами третім особам за реєстраційні послуги та іншими належними до сплати зборами та платежами (п. 16.2. Загальних умов).

У разі дострокового закінчення строку лізингу/припинення Контракту відповідно до пункту 12 Контракту, відмови Лізингоодержувача придбати Об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення Об`єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, Лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує ТОВ "Порше Лізинг Україна" будь-яку різницю між вартістю Об`єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об`єкта лізингу або, якщо Об`єкт лізингу залишився у власності ТОВ "Порше Лізинг Україна", ринковою вартістю Об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до Контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов Контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/припинення Контракту (п. 12.9 Загальних умов).

Підписуючи цей Договір лізингу, Поручитель (Відповідач-2) приєднався до умов, викладених у Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу, та погодився, що несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим договором про фінансовий лізинг або будь-якою його невід`ємною частиною, а також за будь-якого Лізингоодержувача, в разі передання боргу/заміни особи Лізингоодержувача або смерті Лізингоодержувача. Зобов`язання Поручителя включають, окрім іншого, лізингові платежі, інші платежі, штрафні санкції та відшкодування збитків, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем відповідно до Договору про фінансовий лізинг.

Поручитель несе солідарну відповідальність за виконання всіх зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим Контрактом або будь-якою його невід`ємною частиною, а також за будь-якого Лізингоодержувача, в разі переведення боргу/заміни особи Лізингоодержувача або смерті Лізингоодержувача (п. 22.1 Загальних умов).

Зобов`язання Поручителя включають, окрім іншого, Лізингові платежі, інші Платежі, штрафні санкції та відшкодування збитків, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем відповідно до положень цього Контракту (п. 22.2 Загальних умов).

Поручитель у повному обсязі відшкодовує всі Платежі, що підлягають здійсненню відповідно до Контракту, протягом 10 (десяти) робочих днів із дати отримання відповідного письмового повідомлення від ТОВ "Порше Лізинг Україна". ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право надавати такі повідомлення, як зазначено в пунктах 7 та 12.8 цього Контракту (п. 22.3 Загальних умов).

Умови поруки набирають чинності з моменту їх підписання ТОВ "Порше Лізинг Україна" та Поручителем і залишаються чинними до повного виконання зобов`язань Лізингоодержувача, передбачених п. 12 цього Контракту (п. 22.12 Загальних умов).

Поручитель, підписавши Договір лізингу, підтвердив, що як поручитель він несе солідарну відповідальність за виконання зобов`язань Лізингоодержувача на підставі або у зв`язку з цим Договором лізингу та його невід`ємними частинами, а також Загальними умовами, рахунками лізингових платежів/Графіком відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

З метою виконання своїх зобов`язань за Договором лізингу, позивач як покупець уклав з постачальником TOB «НІКО ЗАХІД ПРЕМІУМ» (ЄДРПОУ 37041524) Договір № 767 купівлі-продажу від 16.09.2020, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" придбало у свою власність Автомобіль за ціною 2 362 750,00 грн.

18.09.2020 року територіальним сервісним центром МВС Автомобіль зареєстровано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", про що видано Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

18.09.2020 року Автомобіль як Об`єкт лізингу переданий Лізингоодержувачу для користування, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі від 18.09.2020 року до Договору про фінансовий лізинг № 00021053 від 14.09.2020 року.

Як зазначає позивач, протягом 2020 року Відповідач-1, хоча із порушеннями погоджених строків, але сплачував лізингові платежі, а з лютого 2021 року Відповідач-1 взагалі перестав сплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що відповідач-1 сплатив на користь позивача лізингові платежі за Договором на загальну суму 570 245 грн 45 коп., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 102 від 15.09.2020 року на суму 468 105 грн 45 коп.;

- квитанцією № 0.0.1962286859.2 від 30.12.2020 року на суму 63 375 грн 00 коп.;

- квитанцією № 0.0.1962289532.2. від 30.12.2020 року на суму 765 грн 00 коп.;

- платіжним дорученням № 1 від 15.02.2021 року на суму 38 000 грн 00 коп.

У зв`язку із несплатою Лізингоодержувачем у встановлений строк рахунку № 00532132 від 04.01.2021 року, позивачем 22.01.2021 року направлено Лізингоодержувачу Вимогу (лист № 00021053 від 19.01.2021 року, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", п. п. 8.3.2, 12.6.1., 12.9 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу) про сплату заборгованості за договором, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00021053 від 14.09.2020 року (далі - «Вимога»), у якій вимагав протягом 3 днів погасити поточну заборгованість Лізингоодержувача за несплаченими лізинговими платежами в розмірі 61 647,88 грн та 684,64 грн нарахованих штрафних санкцій. У Вимозі Лізингодавець також повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору лізингу та вимагав повернути Автомобіль протягом 10 робочих днів з дати одержання Вимоги.

Судом встановлено, що позивач 22.01.2021 року направив Вимогу за двома наявними у Договорі про фінансовий лізинг адресами Відповідача-1:

Як вбачається із матеріалів справи, Лізингоодержувач вимогу отримав 29.01.2021 року лише за адресою: 35100, Рівненська обл., Млинівський р-н, смт. Млинів, вул. Євгена Коновальця, буд. 7, що підтверджується інформацією про стан поштового відправлення №0503010203017 з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта».

Згідно з п. 12.13. Договору у випадках, передбачених п. п. 12.6 та 12.12. контракт вважається припиненим на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Відтак суд дійшов висновку, що в розумінні п. 12.13 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, Договір фінансового лізингу № 00021053 від 14.09.2020 року вважається припиненим з 05.02.2021 року.

Отже, господарський суд не погоджується із твердженням відповідача-1 про те, що Договір вважається припиненим із 29.01.2021 року, оскільки 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення позивачем на адресу відповідача-1 (22.01.2021 року) - це 05.02.2021 року.

Окрім цього, Позивачем 22.01.2021 року направлено Поручителю аналогічну вимогу про сплату заборгованості за договором, штрафних санкцій, повернення Об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору вих. №00021053 від 14.09.2020. Позивач направив Вимогу за двома наявними у Договорі про фінансовий лізинг адресами Відповідача-2:

- 43016, м. Луцьк, вул. Степова, буд 104 (адреса місця реєстрації Відповідача-2);

- 43020, м. Луцьк, вул. Задворецька, буд. 1 А , кв, 124 (адреса фактичного проживання, вказана Відповідачем-2 при укладенні Договору лізингу).

Як встановлено судом, поручитель вимогу не отримав за жодною з вказаних адрес, що підтверджується інформацією про стан поштових відправлень № 0503010206873 та № 0503010206504 з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта».

22.01.2021 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано відомості про звернення стягнення на Автомобіль на підставі Договору лізингу.

20.05.2021 року приватним нотаріусом КМНО Кірюховою Н.С. вчинено виконавчий напис про примусове повернення Лізингоодержувачем Об`єкту лізингу до Лізингодавця у зв`язку із існуванням заборгованості за Договором лізингу, прострочення за яким перевищувало 30 календарних днів.

21.06.2012 року позивач уклав договір про надання юридично- консультаційних послуг з ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ТРІПЛ СІ», за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" є замовником юридично-консультаційних послуг із юридичного супроводу досудового врегулювання спорів із боржниками.

Відповідно до Акту наданих послуг № 23 від 20.05.2021 року за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 року, ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ТРІПЛ СІ» надала Позивачеві юридично-консультаційні послуги щодо організації вчинення виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення Автомобіля, який вчинений приватним нотаріусом КМНО Кірюховою Н.С. 20.05.2021 року. Вартість послуг становить 8 500,00 грн, які оплачені Позивачем у складі платежу згідно платіжного доручення № 0051008888 від 26.05.2021 року.

Крім того, позивач уклав договір про надання послуг з повернення майна (Об`єктів лізингу) від 03.02.2011 року з ТОВ «ДЕЛЬТА М ІОКРЕЙН». За умовами вказаного договору ТОВ «ДЕЛЬТА М ЮКРЕЙН» надає ТОВ "Порше Лізинг Україна" послуги, спрямовані на повернення/вилучення об`єктів лізингу, що належать замовнику (Позивач) і на час звернення до виконавця не були повернуті лізингоодержувачами всупереч умов Договорів лізингу та вимогам законодавства.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 76 від 23.06.2021 року за Договором про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 року, ТОВ «ДЕЛЬТА М ЮКРЕЙН» надала Позивачеві послуги щодо вилучення Автомобіля у Лізингоодержувача (Відповідач-1). Сума винагороди ТОВ «ДЕЛЬТА М ЮКРЕЙН» щодо Договору лізингу № 00021053 від 14.09.2020 року становить 84 372,45 грн, які оплачені Позивачем згідно платіжного доручення № 0051009157 від 29.06.2021 року.

Примусове вилучення Об`єкту лізингу та повернення його Позивачу відбулося 23.06.2021 року, що підтверджується Актом про повернення майна приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діною Петрівною від 23.06.2021 року.

Для проведення експертного дослідження для виготовлення дубліката свідоцтва про реєстрацію автомобіля на автомобіль Audi Q7 50 TDI quattro S line, шасі № НОМЕР_3 відновленими компетентними органами, позивач уклав додаткову угоду від 22.07.2021 року з ФОП Хомичем Віталієм Андрійовичем до договору про надання юридичних консультаційних послуг від 04.12.2013.

Відповідно до акту здачі-приймання робіт №1 від 26.06.2021 року ФОП Хомичем Віталієм Андрійовичем було надано послуги щодо організації проведення експертного дослідження ідентифікаційних номерів їх складових частин автомобіля, що належить ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА». Загальна вартість виконаних робіт за даним актом складає 1000,00 грн без ПДВ.

17.08.2021 між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та ТОВ «АВТОХАУС ЗАХІД» укладено договір купівлі продажу/поставки бувшого у використанні автомобілю № 711, відповідно до якого Автомобіль, що є Об`єктом договору лізингу, продано за ціною 1 900 739,40 грн з ПДВ. Факт передачі Автомобіля ТОВ «АВТОХАУС ЗАХІД» підтверджується видатковою накладною № 59101-883132 від 20.08.2021 року.

Оскільки заборгованість за Договором лізингу не погашена, ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» звернувся до суду з даним позовом для ефективного захисту і відновлення порушених прав та інтересів про солідарне стягнення з ФОП Околіта Романа Анатолійовича як боржника за основним зобов`язанням та ОСОБА_1 як поручителя заборгованості за Договором лізингу та похідних внаслідок невиконання Договору вимог.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину - договору фінансового лізингу та на такі правовідносини з приводу користування об`єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм), а також правовідносини поруки, як способу забезпечення виконання зобов`язання. Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобов`язаний, серед іншого, (1) своєчасно сплачувати лізингові платежі, (2) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. і ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає право Лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Ч. 2 ст. 806 ЦК України, передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За змістом ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 552 ЦК України).

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. (ч.2 ст. 543 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Судом встановлено, що у зв`язку із простроченням відповідачем-1 сплати чергових платежів на підставі рахунку позивача № 00532132 від 04.01.2020 року, позивач 22.01.2021 року надіслав відповідачу-1 та поручителю вимогу про сплату заборгованості у розмірі 61 647 грн 88 коп. та штрафних санкцій у розмірі 684 грн 64 коп. за прострочення оплати лізингових платежів, у якій позивач повідомив про відмову від Договору та вимогу повернути автомобіль.

Судом встановлено, що із 05.02.2021 року відповідно до п. 12.13. Загальних умов Договір вважається припиненим, оскільки 05.02.2021 року - це 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення позивачем на адресу відповідача-1 (22.01.2021 року).

У лютому 2021 року відповідач-1 сплатив на користь позивача частину лізингових платежів, які зараховані позивачем як часткове погашена заборгованості за Договором лізингу згідно черговості, визначеної у п. 6.12. Загальних умов.

У зв`язку з частковою оплатою лізингових платежів, у відповідачів-1 та -2 виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів у розмірі 60 306 грн 47 коп. - до припинення Договору.

Сторонами Договору лізингу у п. 6.18. Загальних умов погоджено що у випадку припинення Контракту/відмови від Контракту за ініціативи Лізингодавця відповідно до п. 12 Загальних умов Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об`єктом лізингу.

Сторонами Договору лізингу у п. 6.18. Загальних умов погоджено умови щодо розміру плати за користування об`єктом лізингу після розірвання договору, а відповідний обов`язок із сплати зазначеної плати випливає із загальних умов, які визначають право особи, якій не повернуто річ після розірвання договору, вимагати від особи, яка безпідставно користується цією річчю, відшкодування плати за весь час користування цією річчю, що є способом захисту майнових прав власника. До таких висновків прийшов Верховний Суд розглядаючи справи за участі ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» щодо стягнення з лізингоодержувачів плати за користування Об`єктом лізингу після відмови лізингодавця від договору та застосування п. 6.18. Загальних умов (постанови Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі № 924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18).

Господарський суд відхиляє вказані аргументи відповідача-1, оскільки означене спростовується висновками Верховного Суду, зазначених у вищевказаних постановах, та зокрема у справі № 911/3483/16, у межах якої Верховним Судом досліджувались положення загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, які у п. 6.17 містили положення, тотожні змісту п. 6.18 Загальних умов, які є предметом розгляду у даній справі.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року на підставі статей 655, 692, 697, 653 ЦК України прийшов до висновку, що наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Тобто, у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню з лізингоодержувача, у зв`язку з припиненням зустрічного зобов`язання лізингодавця по переданню у майбутньому об`єкта лізингу у власність.

У зв`язку з цим Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що правові підстави для стягнення з відповідача несплаченої ним у складі лізингових платежів за період до дати припинення договору лізингу платежу по відшкодуванню частини вартості об`єкта лізингу відсутні. У цій справі Позивач просив стягнути заборгованість за черговими лізинговими платежами, які неоплачені лізингоодержувачем протягом строку дії договору лізингу - до дати його припинення на вимогу лізингодавця. У цій же справі Верховний Суд зробив висновок щодо правомірності стягнення з лізингоодержувача плати за користування об`єктом лізингу після припинення договору лізингу, яка передбачена положеннями загальних умов.

Так, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року зазначив: «колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача плати за фактичний час користування об`єктом лізингу, оскільки такий висновок зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги те, що відповідно до статті 806 ЦК України та ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" на правовідносини, що склалися між сторонами з приводу користування об`єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм).

Частиною 1 ст. 785 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, однак не була застосована судом апеляційної інстанції, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору, 3 цього моменту договір найму припиняється.

В абз. 2 п. 6.17. договору визначено, що сторони погоджуються, що у випадку розірвання контракту/відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до пункту 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об`єктом лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на положення ст. 653 ЦК України, в якій встановлені правові наслідки розірвання договору, та ст. ст. 785, 795 ЦК України, у разі якщо умови укладеного між сторонами у справі договору про фінансовий лізинг передбачають можливість нарахування лізингодавцем плати за користування об`єктом лізингу після закінчення або дострокового розірвання договору лізингу, то нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу припиняється з моменту повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу лізингодавцю, та, відповідно, нарахування плати за фактичне користування об`єктом лізингу за відповідний період є правомірним.».

Зважаючи викладене, господарський суд дійшов висновку що позиція відповідача-1 про безпідставність вимоги про стягнення плати за неправомірне фактичне користування Автомобілем після припинення Договору лізингу, суперечить змісту п. 6.18 Загальних умов.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 60 306 грн 47 коп. заборгованості зі сплати лізингових платежів.

За період з дня припинення Договору лізингу (05.02.2021 року) до дати примусового вилучення майна (23.06.2021 року) лізингодавець нарахував лізингоодержувачу 308 239 грн 40 коп. плати за користування об`єктом лізингу, що підтверджується рахунками-фактурами від 01.02.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.03.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.04.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.05.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.06.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп.

Згідно з п. 6.18. Загальних умов - у зв`язку із достроковим припиненням договору лізингу на підставі вимоги позивача лізингові платежі, нараховані після такого припинення, вважаються платою за користування об`єктом лізингу.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 308 239 грн 40 коп. плати за користування об`єктом лізингу.

Зважаючи на те, що відповідач-1 користувався автомобілем після припинення Договору - із 05.02.2021 року до 23.06.2021 року, позивач відповідно до ч. 2 ст. 785 та ч. 2 ст. 806 ЦК України правомірно нарахував неустойку у розмірі подвійного розміру лізингових платежів за увесь час прострочення 308 239 грн 40 коп. * 2 = 616 478 грн 80 коп. Відтак суд задовольняє вказані вимоги у повному обсязі.

У зв`язку із достроковим припиненням Договору лізингу на підставі вимоги позивача у відповідачів-1 та -2 на підставі п. 13.1. Контракту та ч. 2 ст. 11 Закону України "про фінансовий лізинг" виник обов`язок до 12.02.2020 року повернути автомобіль.

Судом встановлено, що з метою забезпечення застосування заходів для повернення автомобіля, який відповідач-1 не повернув, позивач поніс додаткові витрати.

Позивач просить суд стягнути вказані витрати на загальну суму 94 072 грн 46 коп., на підтвердження чого надав:

- договір про надання юридично- консультаційних послуг з ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ТРІПЛ СІ» від 21.06.2012 року, Акт наданих послуг № 23 від 20.05.2021 року за даним Договором на суму 8 500 грн 00 коп. та платіжне доручення № 0051008888 від 26.05.2021 року;

- договір про надання послуг з повернення майна (Об`єктів лізингу) з ТОВ «ДЕЛЬТА М ЮКРЕЙН» від 03.02.2011 року, Акт приймання-передачі наданих послуг № 76 від 23.06.2021 року на суму 84 372,45 грн та платіжне дорученням № 0051009157 від 29.06.2021 року на суму 84 372,45 грн.

- додаткову угоду від 22.07.2021 року з ФОП Хомичем Віталієм Андрійовичем до договору про надання юридичних консультаційних послуг від 04.12.2013 року, Акт здачі-приймання робіт №1 від 26.06.2021 року на суму 1000,00 грн без ПДВ.

Відповідач-1 у відзиві стверджує, що не можуть вважатися допоміжними послугами дані договори укладені за власним рішенням позивача та зазначені витрати не мають обов`язкового характеру, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором фінансового лізингу. Дані витрати позивач уже собі компенсував продажем автомобіля.

Господарський суд не погоджується із твердженням відповідача-1 та вважає таке безпідставним, оскільки спростовується умовами Договору. Так, згідно з п. 8.6. Договору будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов`язків за Контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі додатково до штрафних санкцій, передбачених Контрактом. Згідно з п. 13.5. Загальних умов лізингоодержувач відшкодовує всі та будь-які витрати, понесені ТОВ "Порше Лізинг Україна" у зв`язку з вилученням (поверненням) Об`єкта лізингу, у тому числі витрати, пов`язані із залученням будь-яких третіх осіб, що надають послуги пов`язані з вилученням Об`єкта лізингу.

Відтак відмова відповідача-1 від виконання обов`язку із повернення об`єкта лізингу призвела до вимушених витрат, які поніс позивач для повернення об`єкта лізингу та відновлення свого порушеного права. Вказані витрати є збитками позивача та підлягають компенсації відповідно до п. 8.6. та п. 13.5. Загальних умов.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаних витрат (збитків) згідно з загальних умов однак частково, оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат за додатковою угодою від 22.07.2021 року з ФОП Хомичем Віталієм Андрійовичем до договору про надання юридичних консультаційних послуг від 04.12.2013 року, на підставі якої складено Акт здачі-приймання робіт №1 від 26.06.2021 року на суму 1 000,00 грн без ПДВ. У відповідності до п. 3 даної додаткової угоди оплата послуг здійснюється на підставі Акту здачі-прийняття робіт, не пізніше 3-х робочих днів після отримання замовником результатів послуг згідно з п. 2 цієї додаткової угоди та підписання акту здачі-прийняття робіт наданих послуг шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця, зазначений у додатковій угоді.

Позивачем не надано доказів оплати послуг на підставі складеного Акту здачі-приймання робіт №1 від 26.06.2021 року на суму 1 000,00 грн без ПДВ, відтак позовні вимоги у даній частині є недоведеними.

Відтак господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вищевказаних витрат (збитків) на загальну суму 92 872 грн 45 коп. за договорами про надання юридично- консультаційних послуг з ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ТРІПЛ СІ» від 21.06.2012 року та про надання послуг з повернення майна (Об`єктів лізингу) з ТОВ «ДЕЛЬТА М ЮКРЕЙН» від 03.02.2011 року - відповідно до п. 8.6. та п. 13.5. Загальних умов.

Окрім того, як вбачається із розрахунків, наданих позивачем, який у позовній заяві просив суд стягнути з відповідачів-1 та -2 відшкодування інших витрат (збитків) згідно Загальних умов на суму 94 072 грн 46 коп. - позивач помилися у означених розрахунках на 01 коп., оскільки 8 500 грн 00 коп. + 84 372,45 грн + 1 200 грн 00 коп. = 94 072 грн 45 коп.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 1 200 грн 01 коп. вищевказаних витрат (збитків) є недоведеними, а тому суд відмовляє у їх задоволенні.

Щодо позовних вимог про упущену вигоду, суд враховує наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України упущена вигода - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Отже, упущеною вигодою є сума, яка дорівнює різниці між очікуваним доходом та фактично отриманими коштами.

Як вбачається із Договору, лізингодавець розраховував до серпня 2025 року отримати від лізингоодержувача 4 103 493 грн 93 коп. у разі добросовісного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань.

Відповідача 1 сплатив на користь позивача за Договором 570 245 грн 45 коп. лізингових платежів.

У зв`язку із порушенням відповідачем-1 порядку та строків оплати чергових лізингових платежів, позивач ініціював припинення дії Договору, який припинено 05.02.2021 року.

Автомобіль було продано за Договором купівлі продажу/поставки бувшого у використанні автомобілю № 711 від 17.08,2021 року за ціною 1 900 739 грн 40 коп. без ПДВ.

Відтак судом встановлено, що позивач фактично отримав 2 470 984 грн 85 коп., хоча розраховував отримати 4 103 493 грн 93 коп. у разі добросовісного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань.

Різниця між 4 103 493 грн 93 коп. та 2 470 984 грн 85 коп. = 1 632 509 грн 08 коп. - і є упущеною вигодою, яку поніс позивач та яку має право стягнути позивач.

ТОВ "Порше лізинг Україна" вказує, що керівництвом прийнято рішення розрахувати упущену вигоду для ФОП Околіта Р.А. як різницю між залишковою вартістю об`єкта лізингу (що є відшкодуванням вартості об`єкта лізингу у складі лізингових платежів, які передбачені графіком відшкодування до закінчення строку договору лізингу) та сумою грошових коштів, що було фактично отримано ТОВ "Порше лізинг Україна" в результаті продажу об`єкта лізингу. За цих обставин позивач здійснив нарахування упущеної вигоди у розмірі 63 169 грн 85 коп. без ПДВ, крім того 12 633 грн 97 коп. ПДВ, що є різницею між залишковою вартістю автомобіля (1 963 909 грн 25 коп. - сума лізингових платежів що залишились несплаченими відповідно до графіку відшкодування) та сумою грошових коштів отриманих в результаті його продажу (1 900 739 грн 40 коп).

Тобто як вбачається із матеріалів справи позивач просить суд стягнути упущену вигоду від порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором лізингу у розмірі 75 803 грн 82 коп. - тобто у значно меншому розмірі, ніж він має на це право згідно п. 12.9. Загальних умов.

При цьому відповідач-1 стверджує, що у відповідно до договору про фінансовий лізинг вартість об`єкт лізингу становить 2 362 750 грн 00 коп. та посилаючись на п. 12.9 Загальних умов вказує, що позивач за рахунок продажу автомобіля компенсував свою упущену вигоду та така не може бути відшкодована.

У пункті 12.9 Загальних умов сторони погодили, що в разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об`єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2, а також якщо ТОВ «Порше Лізинг Україна» вимагає повернення об`єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ «Порше Лізинг Україна», якщо інша адреса не вказана цим товариством, упродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. У цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ «Порше Лізинг Україна» будь-яку різницю між вартістю об`єкта лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою ТОВ «Порше Лізинг Україна» та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов`язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержувачем, у тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту. Якщо сума грошових коштів, що була фактично отримана лізингодавцем внаслідок продажу об`єкта лізингу (або у разі якщо об`єкт лізингу залишається у власності ТОВ «Порше Лізинг Україна» - ринкова вартість об`єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) дорівнює або перевищує лізингові платежі, що залишилися нездійсненими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також інші платежі, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту, цей пункт 12.9 контракту не застосовується.

Суд відхиляє аргумент відповідача-1 про те, що позивач уже компенсував собі упущену вигоду реалізувавши автомобіль на суму 1 900 739 грн 40 коп. без ПДВ. та отримавши 570 245 грн 45 коп. лізингових платежів за Договором, тобто отримавши разом 2 470 984 грн 85 коп., - оскільки позивач реально очікував отримати за Договором 4 103 493 грн 93 коп. у разі добросовісного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань.

Суд зауважує, те, що вартість об`єкта лізингу складає 2 362 750 грн 00 коп., а позивач отримав 2 470 984 грн 85 коп., жодним чином не спростовує законне право позивача отримати за Договором 4 103 493 грн 93 коп. у разі добросовісного виконання відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань.

Відтак різниця між 4 103 493 грн 93 коп. (сума, на яку розраховував позивач при добросовісному виконанню відповідачем Договору) та 2 470 984 грн 85 коп. (сума, отримана позивачем, що складається із добровільно сплачених відповідачем-1 лізингових платежів та суми отриманої від реалізації автомобіля) = 1 632 509 грн 08 коп. є упущеною вигодою позивача в розумінні ст. 22 ЦК України.

Оскільки позивач просить суд стягнути з відповідачів-1 та 2 упущену вигоду у розмірі 75 803 грн 82 коп. - тобто у значно меншому розмірі, ніж він має на це право згідно п. 12.9. Загальних умов, господарський суд задовольняє вказану вимогу позивача у розмірі, який просить стягнути останній.

Окрім того, судом перевірено розрахунок позивача щодо стягнення пені не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено наступне.

За прострочення сплати відшкодування витрат Позивача відповідач відповідно до п. 8.2.1 Загальних умов зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 10 % річних від суми прострочення за увесь час такого прострочення.

Нарахований розмір пені за прострочення плати за користування об`єктом лізингу (рахунки-фактури від 01.02.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.03.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.04.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.05.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп., від 01.06.2021 року на суму 61 647 грн 88 коп.) відповідно до п. 6.18. Загальних умов за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року становить 13 410 грн 52 коп.

Нарахований розмір пені за прострочення оплати по лізинговим платежам (розмір заборгованості 60 306 грн 47 коп.) за період з 16.01.2021 року по 21.09.2021 року становить 4 114 грн 06 коп.

Нарахований позивачем розмір пені за прострочення оплати відшкодування витрат (збитків) позивача згідно Загальних умов (на суму 94 072 грн 46 коп.) за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року становить 2 192 грн 58 коп.

Господарський суд враховує, що оскільки задоволенню підлягає 92 872 грн 45 коп. витрат (збитків) позивача згідно Загальних умов, відтак обґрунтований розмір пені за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року складає: 2 179 грн 43 коп.

Відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 грн 15 коп. на суму витрат (збитків) позивача згідно Загальних умов, які обраховані позивачем на суму 1 200 грн за період з 13.08.2021 року по 08.09.2021 року (том 1, а.с. 42).

Нарахований розмір пені за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.09. Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року становить 394 грн 60 коп.

Господарський суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та вважає їх арифметично вірними.

Що стосується вимоги відповідача-1 про зменшення суми пені, суд зауважує наступне.

Частинами 1, 2 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Застосовуючи свої дискреційні повноваження, суд уважає за необхідне зазначити, що за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Оцінивши фактичні обставини справи, судом установлено, що відповідач не виконував зобов`язання за Договором та прострочив оплату лізингових платежів, у зв`язку з чим позивач ініціював припинення Договору, який припинено 05.02.2021 року, при цьому відповідач-1 повернув автомобіль 23.06.2021 року в примусовому порядку.

Поряд з тим суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не вказує на скільки необхідно зменшити пеню, а зменшення розміру пені до 0 % не є можливим, фактично нівелює інститут цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу призводить до безкарності боржника перед кредитором в частині дисципліни розрахунків, може бути розцінене, як порушення балансу сторін та втручанням у договірні правовідносини.

У даному випадку суд встановив, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язання відповідачем дорівнює 570 245 грн 45 коп., при цьому позивач укладаючи договір, розраховував отримати до серпня 2025 року 4 103 493 грн 93 коп.

При цьому позивач у позовній заяві просив суд стягнути лише 75 803 грн 82 коп. упущеної вигоди, хоча мав право просити стягнення 1 632 509 грн 08 коп.

Відтак з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав реальні збитки внаслідок невиконання відповідачем-1 умов Договору.

Суд також оцінює поведінку винної сторони відповідача-1 (невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільне неусунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, враховуючи відсутність доказів, які надають можливість оцінити майновий стан сторони відповідача-1, враховуючи період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, неповернення відповідачем-1 автомобіля після припинення Договору - із 05.02.2021 року по 23.06.2021 року, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що відсутні підстави для зменшення розміру пені, а тому вимога відповідача-1 про зменшення її розміру не підлягає задоволенню.

Зважаючи на викладене, стягненню на користь позивача підлягає:

- 4 114 грн 06 коп. - пеня за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 21.09.2021 року;

- 13 410 грн 52 коп. - пеня за прострочення плати за фактичне користування об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року;

- 616 478 грн 80 коп. - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта лізингу за період з 16.02.2021 року по 23.06.2021 року;

- 2 179 грн 43 коп. пеня за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 394 грн 60 коп. - пеня за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.09. Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, судом перевірено розрахунок позивача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що стягненню на користь позивача підлягає:

- 2 946,00 грн інфляційних втрат за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 30.09.2021 року;

- 1 234,22 грн - 3 % річних за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 21.09.2021 року;

- 4 535,79 грн - інфляційних втрат за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2020 року по 21.09.2021 року;

- 4 023,15 грн - 3 % річних за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року;

- 653 грн 82 коп. - 3 % річних за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 118,38 грн - 3 % річних за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 грн 95 коп. - 3 % річних за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача на суму 1 200 грн 00 коп. згідно Загальних умов за період з 13.08.2021 року по 21.09.2021 року (том 1, а.с. 41) господарський суд відмовляє у зв`язку із недоведеністю позивачем підстав для стягнення означених витрат.

Суд зауважує, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Згідно з ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно зі ст. з ч. 11 ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Зважаючи на означене, суд задовольняє вимогу позивача та дійшов висновку про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3 % річних на розмір солідарної заборгованості відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 ОСОБА_1 як поручителя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" до моменту повного виконання рішення суду.

При цьому суд зазначає, що нарахування слід проводити до моменту повного виконання рішення суду за наступною формулою:

В=СОБ*3/100*КДН,

де В - сума нарахованих відсотків,

СОБ - сума основного боргу,

КДН - кількість днів нарахування.

Сума основного боргу (СОБ) становить 537 222 грн 14 коп. та складається з додавання сум:

- 60 306 грн 47 коп. - плата за неоплачені лізингові платежі;

- 308 239 грн 40 коп. - плата за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу;

- 92 872 грн 45 коп. - відшкодування інших витрат (збитків) згідно Загальних умов;

- 75 803 грн 82 коп. - упущена вигода передбачена п. 12.9 Загальних умов.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення прав позивача.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення солідарно з відповідачів-1 та -2 на користь позивача 1 187 310 грн 92 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 217 грн 11 коп. господарський суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 1 188 528 грн 03 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 1 188 528 грн 03 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 17 827 грн 92 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 0051010022 від 05.10.2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 187 310 грн 92 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 17 809 грн 66 коп., який покладається на відповідачів-1 та -2.

Зважаючи на викладене, судовий збір у розмірі 18 грн 26 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як поручителя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр-т. Павла Тичини, 1-В, м. Київ 152, 02152, код ЄДРПОУ 35571472) 1 187 310 (один мільйон сто вісімдесят сім тисяч триста десять) грн 92 коп. з яких:

- 60 306 (шістдесят тисяч триста шість) грн 47 коп. - плата за неоплачені лізингові платежі;

- 2 946 (дві тисячі дев`ятсот сорок шість) грн 00 коп. - інфляційні втрати за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 30.09.2021 року;

- 1 234 (одна тисяча двісті тридцять чотири) грн 22 коп. - 3 % річних за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 21.09-2021 року;

- 4 114 (чотири тисячі сто чотирнадцять) грн 06 коп. - пеня за прострочення плати по лізинговим платежам за період з 16.01.2021 року по 21.09.2021 року;

- 308 239 (триста вісім тисяч двісті тридцять дев`ять) грн 40 коп. - плата за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу;

- 4 535 (чотири тисячі п`ятсот тридцять п`ять) грн 79 коп. - інфляційні втрати за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2020 року по 21.09.2021 року;

- 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн 15 коп. - 3 % річних за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року;

- 13 410 (тринадцять тисяч чотириста десять) грн 52 коп. - пеня за прострочення плати за фактичне користування Об`єктом лізингу після припинення Договору лізингу за період з 16.02.2021 року по 21.09.2021 року;

- 616 478 (шістсот шістнадцять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн 80 коп. - неустойка за невиконання обов`язку щодо повернення Об`єкта лізингу за період з 16.02.2021 року по 23.06.2021 року;

- 92 872 (дев`яносто дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн 45 коп. - відшкодування інших витрат (збитків) згідно Загальних умов;

- 653 (шістсот п`ятдесят три) грн 83 коп. - 3 % річних за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 2 179 (дві тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 43 коп. пеня за прострочення відшкодування інших витрат (збитків) Позивача згідно Загальних умов за період з 02.06.2021 року по 21.09.2021 року;

- 75 803 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот три) грн 82 коп. - упущена вигода передбачена п. 12.9 Загальних умов;

- 118 (сто вісімнадцять) грн 38 коп. - 3 % річних за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року;

- 394 (триста дев`яносто чотири) грн 60 коп. - пеня за прострочення оплати упущеної вигоди згідно п. 12.9 Загальних умов за період з 03.09.2021 року по 21.09.2021 року.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 1 200 грн 01 коп. витрат (збитків) позивача згідно Загальних умов - відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 03 грн 95 коп. на витрати (збитки) позивача згідно Загальних умов, які обраховані позивачем на суму 1 200 грн 00 коп. за період з 13.08.2021 року по 21.09.2021 року - відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13 грн 15 коп. на витрати (збитки) позивача згідно Загальних умов, які обраховані позивачем на суму 1 200 грн 00 коп. за період з 13.08.2021 року по 08.09.2021 року - відмовити.

6. Стягнути солідарно з відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як поручителя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр-т. Павла Тичини, 1-В, м. Київ 152, 02152, код ЄДРПОУ 35571472) 17 809 (сімнадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн 66 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

8. Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3 % річних на розмір солідарної заборгованості відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Околіти Романа Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) як боржника за основним зобов`язанням та відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) як поручителя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (пр-т. Павла Тичини, 1-В, м. Київ 152, 02152, код ЄДРПОУ 35571472) до моменту повного виконання рішення суду за наступною формулою: В=СОБ*3/100*КДН, де В - сума нарахованих відсотків, СОБ - сума основного боргу (яка становить 537 222 грн 14 коп.), КДН - кількість днів нарахування.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2022 року.

Суддя Заголдна Я.В.


Суд	Господарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення	21.03.2022
Оприлюднено	22.06.2022
Номер документу	103836823
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань лізингу

Заголдна Я.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.03.2022 по справі 918/871/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —918/871/21

Рішення
від 21.03.2022 по справі 918/871/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ