Рішення

від 03.04.2022 по справі 140/16489/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16489/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцької міської ради (далі Луцька міська рада, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , третя особа), про скасування рішення від 24.11.2021 №22/18 Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до Луцької міської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,09 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Проте Луцькою міською радою оскаржуваним рішенням відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Позивач вважає дане рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує його законні права. На думку позивача, оскаржуване рішення ґрунтується на недостатньо досліджених обставинах та недостовірних даних.

Відповідач у мотивувальній частині посилається на довідку Ківерцівської РДА від 28.10.1998 року №666/12, згідно якої вище згадана земельна ділянка входила до складу господарства громадянки ОСОБА_3 (прабаба третьої особи у справі ОСОБА_2 ) та згідно рішення Луцького міськвиконкому №576 від 26.11.1998 року була передана ОСОБА_4 (бабуся по батькові третьої особи у справі ОСОБА_2 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . Її син, ОСОБА_5 (батько третьої особи), як спадкоємець ОСОБА_6 , в порядку статті 1225 ЦК України не прийняв спадщини у частині землекористування спірною ділянкою, не уклав договору з Луцькою міською радою, не провів державну реєстрацію такого права. Відповідно право землекористування не було зареєстровано у реєстрі та не виникло.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. За наведених обставин, спірна ділянка не могла бути частиною спадкової маси у розумінні положень статті 1218 Цивільного кодексу України та частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, оскільки не було дотримано процедури державної реєстрації землекористування, яке було у ОСОБА_6 .

Тобто, спірна земельна ділянка перебувала поза спадковою масою спадщини, яку набув ОСОБА_5 , відповідно, не міг передати у спадщину ОСОБА_2 право користування на спірну ділянку у розумінні положень статті 1218 Цивільного кодексу України.

Посилання у оскаржуваному рішенні на те, що нібито огорожа, як частина нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що належить згідно свідоцтва про право на спадщину від 15.10.2021 №2-1815 ОСОБА_2 , стоїть на земельній ділянці, яка планується для відведення ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, оскільки у запропонованій ОСОБА_1 схемі згадана огорожа взагалі відсутня.

Більше того, самої огорожі, згаданої у оскаржуваному рішенні, як однієї з підстав відмови ОСОБА_1 взагалі матеріально не існує. Тобто, позивач вважає, що Луцька міська рада посилається на недостовірні дані.

Посилання у спірному рішенні лише на намір оформити договір оренди на земельну ділянку ОСОБА_2 є нікчемним, оскільки ОСОБА_2 не набув права спадкування на користування земельною ділянкою, що планувалася для відведення. Своїм рішенням Луцька міська рада безпідставно презюмує першочергове право оренди спірної ділянки за ОСОБА_2 , чим порушує права позивача та принцип рівності кожного перед законом.

Оскільки позивач звернувся з питань реалізації права в порядку частини 2 статті 93 Земельного кодексу України до того моменту, як ОСОБА_2 заявив намір про укладення договору оренди, підстави оскаржуваного рішення є незаконними, надуманими та необгрунтованими у законний спосіб.

Вказує на те, що звернувся до відповідача в порядку ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, однак в оскаржуваному рішенні відсутні жодні посилання на недотримання процедури та положень, передбачених статтями 93, 121, 123, 124 Земельного кодексу України заявником.

З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив пред`явлені позовні вимоги, мотивуючи тим, що Луцькою міською радою оскаржуваним рішенням від 24.11.2021 №22/18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки встановлено обставини, які не дозволяли, згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне позитивне рішення.

Порядок надання земельної ділянки комунальної власності в користування на умовах оренди визначено статтями 93, 123, 134 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди встановлено, що земельна ділянка, яка зазначена у доданих до заяви графічних матеріалах, є вільною від забудови, а також те, що жодних документів, які б посвідчували право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані саме на цій ділянці не додано.

Окрім того, не встановлено жодних інших обставин, які передбачені частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України та згідно з якими дозволено передачу земельних ділянок комунальної власності в користування (оренду) поза земельними торгами (аукціоном).

На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні позову.

Інші заяви по суті спору до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 21.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Луцької міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,09 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. До заяви було додано правовстановлюючі документи на нерухоме майно та схему розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви позивача Луцька міська рада прийняла рішення від 24.11.2021 №22/18 Про відмову громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , яким відмовила громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди на АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності.

Рішення обґрунтоване тим, що зазначена на схемі земельна ділянка, яка планується до відведення, включає територію комунальної власності, яка згідно з архівною довідкою, виданою Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області 28.10.1998 № 666/12, входила до складу господарства громадянки ОСОБА_3 , та на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 26.11.1998 № 576 Про передачу земельних ділянок у приватну власність, постійне та тимчасове користування була передана в оренду громадянці ОСОБА_4 (дочка громадянки ОСОБА_3 ) відповідно до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), укладеного з Луцькою міською радою, зареєстрованого в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 30.12.1998 за № 120, а також клопотання громадянина ОСОБА_2 - спадкоємця прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на АДРЕСА_2 , які перебували у власності громадянки ОСОБА_6 , про намір оформити право оренди на вказану земельну ділянку, документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на АДРЕСА_2 : свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.10.2021 за №2-1815, відповідно до якого огорожа, розміщена на земельній ділянці, що планується до відведення, є частиною об`єкта нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить на праві власності громадянину ОСОБА_2 , враховуючи, що за будинком АДРЕСА_1 , що належить на праві власності громадянину ОСОБА_1 , згідно з випискою із рішення виконавчого комітету Луцької міської Ради народних депутатів від 24.01.1991 № 54 Про надання земельної ділянки під індивідуальне будівництво громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та актом про винесення в натуру меж земельної ділянки для будівництва державних та кооперативних будівель від 21.03.1991, закріплялася земельна ділянка державних та кооперативних будівель від 21.03.1991, площею 0,0900 га, та рішенням Луцької міської ради від 29.01.2020 Про передачу громадянину ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га кадастровим номером 0710100000:22:018:0094.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (надалі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами а, б, в статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частинами 1, 2 статті 6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У разі набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати земельних торгів.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Згідно з статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої та другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України).

Частиною 1 статті 123 ЗК визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

У відповідності до частин 2, 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 124 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Частинами 1-3 статті 124 встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Отже, передача в оренду земельних діялнкок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У відповідності до частин 1-3 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі:

розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об`єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, мультимодальних терміналів, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

будівництва об`єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об`єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок суб`єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб`єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

поновлення договорів оренди землі, укладення договорів оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря;

передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

надання в оренду земельних ділянок під польовими дорогами, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення (крім доріг, що обмежують масив), відповідно до статті 37-1 цього Кодексу;

надання в оренду земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами, що обслуговують масив земель сільськогосподарського призначення;

надання земельної ділянки державної або комунальної власності в користування (оренду) інвестору із значними інвестиціями для реалізації інвестиційного проекту із значними інвестиціями.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Суд звертає увагу на те, що у заяві від 21.10.2021 ОСОБА_1 звернувся до Луцької міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме в оренду по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,09 га для обслуговування житлого будинку, господарських будівель та споруд. При цьому, позивачу у відповідності до рішення Луцької міської ради від 29.01.2020 №69/18 Про передачу громадянину ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0710100000:22:018:0094. Тобто, позивач у відповідності до пункту г частини 1 статті 121 ЗК України скористався правом на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у місті площею 0,10 гектара.

Водночас позивач просить надати йому додатково в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 0,09 га за вказаною адресою під зазначені цілі. Стверджує про те, що між його домогосподарством та домогосподарством третьої особи ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 знаходиться спірна земельна ділянка, яка не виділена в натурі, не ідентифікована та не має кадастрового номера, однак згідно діючого Генерального плану міста Луцька від 2009 року має призначення «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд», та знаходиться у зонуванні присадибної забудови та у комунальній власності. Тобто, з наведеного слідує, що на бажаній спірній земельній ділянці, яка не ідентифікована та не має кадастрового номера, відсутні об`єкти нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а тому є вільною від забудови. Позивач надає лише документи, що підтверджують його право власності на житловий будинок, що розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 0710100000:22:018:0094, у АДРЕСА_1 , однак не надає жодних документів, які б посвідчували його право власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані саме на спірній земельній ділянці, яку бажає отримати в оренду.

У такому випадку, отримання позивачем в оренду спірної земельної ділянки у відповідності до вимог частини 2 статті 124 та частини 1 статті 134 ЗК України підлягає в порядку передачі в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах). При цьому, випадків, визначених частинами 2, 3 статті 134 ЗК України судом не встановлено.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно відмолено Луцькою міською радою рішенням від 24.11.2021 №22/18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди на АДРЕСА_1 , із земель комунальної власності, а саме із підстав невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягає стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Луцької міської ради (43010, Волинська область, місто Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 34745204), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), про скасування рішення відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Суддя В.Д. Ковальчук