Постанова

від 29.03.2022 по справі 495/3981/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 березня 2022 року

м. Київ

справа № 495/3981/13-ц

провадження № 61-13758св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Білгород-Дністровська районна рада Одеської області, виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради, Комунальне підприємство «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бойко Анастасією Вадимівною, на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2019 року у складі судді Шевчук Ю. В.

та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної ради Одеської області, Комунального закладу «Білгород-Дністровська міжрайонна багатопрофільна лікарня», правонаступником якої

є Комунальне некомерційне підприємство «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради (далі - КЗ «Білгород-Дністровська міжрайонна багатопрофільна лікарня»), виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» (далі -

КП «Білгород-Дністровське БТІ») про визнання нечинними дій, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позов, вказала, що на підставі договору купівлі-продажу

від 02 липня 1991 року вона є власником 37/100 часток житлового будинку

на АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 16 січня 1997 року за нею визнано право власності на сарай розміром 15,0 х 2,5 м, тоді

ж вона почала будувати гараж розміром 6,0 х 4,0 м за адресом: АДРЕСА_1 .

16 березня 2012 року вона отримала державний акт на право власності

на земельну ділянку площею 0,0597 га за адресом:

АДРЕСА_1 .

Зазначала, що належний їй сарай розміром 15,0 х 2,5 м вона передала в оренду КЗ «Білгород-Дністровська міжрайонна багатопрофільна лікарня» під майстерню, а в рахунок оплати за оренду отримувала послуги з теплопостачання

та водопостачання до належних їй 37/100 часток житлового будинку.

Повернути сарай у її володіння КЗ «Білгород-Дністровська міжрайонна багатопрофільна лікарня» відмовилась.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги у жовтні

2014 року та у листопаді 2016 року, посилаючись на статті 321, 386, 387 ЦК України, ОСОБА_1 просила:

1) визнати нечинними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, пов`язані з прийняттям рішення про реєстрацію майстерні літ. «П» площею 68,1 кв. м на АДРЕСА_1 та видачі Білгород-Дністровській районній раді свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 листопада

2015 року, індексний номер 48349611, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності

від 25 листопада 2015 року, індексний номер 48350036, виданий Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції Одеської області;

2) скасувати частково свідоцтво про право власності на нерухоме майно

від 25 листопада 2015 року, індексний номер 48349811, та витяг

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 листопада 2015 року індексний номер витягу 48350036, виданий Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції Одеської області Білгород-Дністровській районній раді, виключити з нього майстерні літ. «П» площею 68,1 кв. м за адресом: АДРЕСА_1 ;

3) зобов`язати виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради виключити із опису об`єкта нерухомого майна і витягу з Державного реєстру речових правна нерухоме майно реєстрацію права власності

за Білгород-Дністровською районною радою від 25 листопада 2015 року, індексний номер витягу 48350036, майстерню літ. «П» площею

68,1 кв. м за адресом: АДРЕСА_1 ; 4) визнати нечинними дії службових осіб КП «Білгород-Дністровське БТІ» щодо інвентаризації, зміні юридичної адреси

та виготовленню технічного паспорта на майстерню літ. «П» на АДРЕСА_1 та визнати недійсним технічний паспорт на майстерню літ. «П», виготовлений 27 липня 2008 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 24 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач заявлені позовні вимоги не довела, зібрані у справі докази вказують на відсутність правових підстав для задоволення пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Бойко А. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 травня 2019 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року і передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про відсутність доказів належності спірної будівлі Білгород-Дністровській районній раді та перебування її на балансі лікарні, та наголошує на тому, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля, належить їй на праві власності.

Вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилається

на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також вказує про перевищення її представником - адвокатом Шаркевичем В. Т. повноважень щодо відмови в судовому засіданні від частини позовних вимог

про витребування спірної будівлі.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Білгород-Дністровська районна рада Одеської області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться

до переоцінки доказів.

Вважає, що державна реєстрація права власності на спірну будівлю проведена

з дотриманням норм закону.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги про перевищення адвокатом Шаркевичем В. Т. наданих довірителем повноважень щодо відмови в судовому засіданні від частини позовних вимог про витребування спірної будівлі вказує, що позивач була присутня в судових засіданнях та жодних заперечень щодо клопотання адвоката про відмову від позовних вимог не подавала та проти задоволення цього клопотання не заперечувала.

У відзиві на касаційну скаргу КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» Білгород-Дністровської районної ради вказує про правомірність державної реєстрації права власності на нерухоме майно від 25 листопада

2015 року на спірне приміщення та вважає, що прийняті у справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального закону і підстав для

їх скасування немає.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 495/3981/13-ц, витребувано справу з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 02 липня

1991 року ОСОБА_1 є власником 37/100 частин будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 .

Згідно з цим договором, придбані ОСОБА_1 37/100 частин будинку

з надвірними спорудами складаються з житлового будинку житловою площею 125,7 кв. м та споруд. Відповідно до договору у постійне користування

ОСОБА_1 перейшли приміщення: 4, 5, 6 - житлові кімнати, 3 - кухня, 7 - коридор, сіни літ. «а», в підвалі приміщення літ. «а1» - ІІІ, 1/2 частина коридору літ. 2-1, у загальному користуванні залишились споруди літ.1-3.

Згідно з технічною документацією на житловий будинок на

АДРЕСА_1 , виготовленою на замовлення ОСОБА_1 станом на 30 червня 1991 року, в житловому будинку літ. «А» фактично знаходилося три квартири, займана ОСОБА_1 частина будинку становила 37/100 часток.

Право власності ОСОБА_1 на 37/100 часток житлового будинку

на АДРЕСА_1 на підставі вказаного договору зареєстровано бюро технічної інвентаризації 30 липня 1991 року, інвентарна справа №1165, запис в реєстровій книзі № 8-1049.

Рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 16 січня 1997 року б/н «Про залишення у власності самовільних будівель громадянам міста», зокрема, залишено у власності ОСОБА_1 в будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 розміром 5,0 х 2,5 м та розпочатий будівництвом гараж розміром 6,0 х 4,0 м.

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради «Про комунальну власність районної Ради народних депутатів» від 21 вересня 1994 року №11-ХХП вирішено вважати комунальною власністю районної ради державне майно,

що знаходиться на балансі, зокрема, центральної районної лікарні, розташованої в АДРЕСА_1 ).

Рішенням Білгород-Дністровської районної ради «Про майно комунальної власності територіальних громад, управління яким здійснює районна рада»

від 16 березня 1999 року № 87-ХХШ затверджено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад, управління якими здійснює районна рада згідно з додатком № 1.

Додаток № 1 до рішення районної ради від 16 березня 1999 року № 87-ХХШ містить перелік об`єктів спільної власності, управління якими здійснює районна рада, в якому під пунктом 9 зазначено «Майновий комплекс, який знаходиться на балансі центральної районної лікарні».

Згідно з інформацією від 22 грудня 1998 року № 72 Центральної лікарні Білгород-Дністровського району серед переліку будівель і споруд, що знаходяться

на балансі Білгород-Дністровської центральної районної лікарні станом

на 01 січня 1999 року за адресою: АДРЕСА_1 значиться «столярна майстерня» балансовою вартістю 5576,65 грн.

Відповідно до технічного паспорта на громадську будівлю на

АДРЕСА_1 , виготовленого 27 липня 2008 року КП «Білгород-Дністровське БТІ», за цією адресою знаходиться приймальне відділення літ. «Л», майстерня літ. «П» загальною площею 68,1 кв. м, яка складається з підсобного приміщення площею 14,5 кв. м, теслярного цеху площею 14,3 кв. м та столярного цеху площею 39,3 кв. м, побутова будівля літ. «С», туалет літ. «Н». Із плану об`єкта видно, що всі будівлі літ. «Л», «П», «С», «Н» мають спільні стіни та не є окремо розташованими один від одного.

Згідно з даними інвентарної картки № 21 обліку основних засобів Білгород-Дністровської ЦРБ, заповненої у січні 1973 році та у січні 2005 року, видно,

що столярна майстерня (інвентарний номер 101021), розташована

на АДРЕСА_1 , обліковується з 1966 року, з дати введення в експлуатацію всієї будівлі.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48349811 (серія НОМЕР_1 ), виданого 25 листопада 2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції Одеської області, будівлі та споруди, розташовані за адресом: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 928,5 кв. м належать Білгород-Дністровській районній раді (код ЄДРПОУ 21017996) на праві комунальної власності (розмір частки 1/1).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 25 листопада 2015 року, видно, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 48349811, виданого 25 листопада 2015 року Білгород-Дністровським міськрайонним управлінням юстиції Одеської області, державним реєстратором Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області проведено державну реєстрацію права власності (форма власності: комунальна, розмір частки: 1/1) за Білгород-Дністровською районною радою (код ЄДРПОУ: 21017996) на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться

за адресом: АДРЕСА_1 .

Згідно з описом вказаного нерухомого майна, загальною площею 2 928,5 кв. м, воно складається з будівель та споруд, а саме: неврологічного відділення

літ. «А» площею 802,6 кв. м; лорвідділення літ. «Б» площею 499,0 кв. м; будівлі літ. «В» площею 73,3 кв. м; лабораторії літ. «Г» площею 236,0 кв. м; щитова

літ. «Ж» площею 8,7 кв. м; лікувального корпусу літ. «З» площею 87,6 кв. м; терапевтичного відділення літ. «К» площею 753,3 кв. м; прийомного відділення літ. «Л» площею 94,3 кв. м; кабінета функціональної діагностики літ. «М» площею 55,3 кв. м; туалета «Н» площею 12,6 кв. м; складу літ. «О» площею 66,3 кв. м; майстерні літ. «П» площею 68,1 кв. м; складу літ. «Р» площею 86,6 кв. м; побутової будівлі літ. «С» площею 9,6 кв. м; котельні літ. «Т» площею 56,6 кв. м; кисневої будки літ. «Ф» площею 28,6 кв. м; споруди № 1-5.

Відповідно до відомостей з Реєстраційної справи № 785863551103 на нерухоме майно на АДРЕСА_1 , яка містить рішення ради від 26 грудня 2014 року № 591-УІ з Додатком № 1 і яка знаходиться у Фонді державного майна України, виготовлених 27 липня 2008 року КП «Білгород-Дністровське БТІ» технічних паспортів, будівлі та споруди комунальної власності, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складаються в тому числі з приміщення літ. «П» майстерні площею 68,1 кв. м.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 підтвердила, що не має правовстановлюючих документів на спірне приміщення, як не має і доказів того, що саме вона збудувала це приміщення.

Також позивачем не надано, а судом не здобуто належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 будівлю майстерні літ. «П» площею 68,1 кв. м передала

в оренду (найм) лікарні.

Матеріали справи містять дві копії рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 16 січня 1997 року б/н «Про залишення

у власності самовільних будівель громадянам міста», якими у власності

ОСОБА_1 у будинку з надвірними спорудами на АДРЕСА_1 , залишено сарай розміром 5,0 х 2,5 м та розпочатий будівництвом гараж розміром

6,0 х 4,0 м. У копіях містяться розбіжності в розмірах спірного сараю та його обрису.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи

не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу,

в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України, частина 1 статті 16 ЦК України). Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні

та суспільні інтереси.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив

на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий,

що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект

з відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки

це можливо.

У цій справі позивач звернулась до суду з позовом, вважаючи порушеним своє право власності на нерухоме майно - майстерню літ. «П» за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, суди правильно виходили з недоведеності позовних вимог як в частині належності спірної нерухомої споруди саме

ОСОБА_1 , так і в частині неправомірності дій відповідачів щодо проведення інвентаризації та виготовлення технічного паспорта на цю споруду, визнання недійними дій службових осіб КП «Білгород-Дністровське БТІ» щодо зміни юридичної адреси спірного об`єкта нерухомого майна на майстерню літ. «П»

за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання недійсним цього технічного паспорта.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками щодо їх оцінки та містять посилання

на факти, що були предметом дослідження судів. Фактично у касаційній скарзі висловлено незгоду із встановленням судами обставин справи та висновків, які викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено

як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

На спростування доводів касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах слід зазначити, що у позові ОСОБА_1 відмовлено через недоведеність позовних вимог, при цьому ОСОБА_1 не конкретизує у касаційній скарзі, висновок щодо застосування якої саме норми права слід зробити

за результатами касаційного перегляду справи.

Спростовуючи доводи касаційної скарги про перевищення представником позивача - адвокатом Шаркевич В. Т. у зв`язку з поданням заяви про відмову від позовних вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, який, на думку особи, яка подає касаційну скаргу, діяв поза межами повноважень, слід зазначити, що заява про відмову від вказаної вище позовної вимоги складена 24 травня 2019 року під час судового розгляду справи, на якому була присутня ОСОБА_1 , яка заперечень щодо цієї заяви не висловила.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не вказувала на ці обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бойко Анастасією Вадимівною, залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 24 травня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська