Рішення

від 28.03.2022 по справі 168/740/21

СТАРОВИЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 168/740/21

Провадження № 2/168/31/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2022 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого - судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в смт. Стара Вижівка у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, Дубечненської сільської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та допуск до роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, Дубечненської сільської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та допуск до роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Вимоги обґрунтовує тим, що вона перебуває в трудових відносинах з відповідачем. Працює помічником вихователя в Глухівському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області. За час трудової діяльності жодного разу не порушувала трудову дисципліну, дотримувалася усіх нормативно-правових актів, якими керується навчальний заклад, стягнень не має. Після 04.10.2021 р. була неодноразово попереджена в усній формі керівником навчального закладу, що є незаконним, про його намір відсторонити позивача від роботи у зв`язку з тим, що відмовилася вакцинуватися проти коронавірусної інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2 COVID-19. Позивач інформувала керівника навчального закладу про свою відмову від вакцинації в усній формі. Свою відмову обґрунтовує на наступних факторах: Вакцина від COVID-19 не є традиційною вакциною та перебуває на стадії клінічного випробовування. Це генно-інженерний продукт, в якому містяться білки матричної РНК - мРНК. Ці агенти вбудовуються в геном людини, змінюють та модифікують його. Позивач вважаєнеприпустимим введення цих речовин в організм людини. На сьогоднішній день вакцинація проти коронавірусної інфекції викликаної SARS-CoV-2, є «примусовим» медичним експериментом, оскільки відповідно до Закону України «Про лікарські засоби», який спрощує процедуру реєстрації та використання вакцин від COVID-19 в Україні, від 29.01.2021 р., допущена прискорена процедура реєстрації вакцин від коронавірусу, при якій дозволено в надзвичайних ситуаціях (або для запобігання) реєструвати препарати на основі неповних даних клінічних досліджень та до завершення клінічних випробовувань. Без цього законопроекту уряд не мав би права реєструвати вакцини від коронавірусу, тому що жодна з них не пройшла четвертої фази досліджень - вивчення побічних ефектів і протипоказань. Крім того, зауважує, що 19.03.2021 р. Законом України № 1353-ІХ внесено зміни до ст.9-2 Закону України № 4613 «Про лікарські засоби», яким звільнили від відповідальності виробника та/або власника реєстраційного посвідчення, включаючи їх працівників, медичних працівників … та інших осіб, залучених до здійснення заходів, пов`язаних із вакцинацією, за будь-які наслідки, спричинені застосуванням таких вакцин чи інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики коронавірусної хвороби COVID-19. Наказом Міністерства охорони здоров`я № 2164 від 06.10.2021 р. «Про проведення клінічного випробовування та затвердження суттєвих поправок до протоколів клінічних випробовувань лікарських засобів, призначених для здійснення заходів, спрямованих на запобігання, виникнення та поширення, локалізацію та ліквідацію корона вірусної хвороби COVID-19» дозволено проведення клінічного випробовування лікарського засобу, призначених для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширенню, локалізацію та ліквідацію коронавірусної хвороби COVID-19. Ні виробник вакцини, ні держава не дають гарантій відсутності будь-яких ускладнень або негативних наслідків після щеплення, а також не несуть відповідальності за здоров`я і життя пацієнта, що дає підстави позивачу не довіряти запровадженій в Україні вакцинації проти коронавірусної інфекції, викликаної SARS-CoV-2, та відмовити від будь-яких медичних втручань. Наказом керівника Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області № 31 від 08.11.2021 р. позивач відсторонена від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Цей наказ позивач вважає незаконним, таким, що прийнятий без додержання усіх норм законодавства, внаслідок чого порушено її конституційне право на працю.

Наказ про відсторонення позивача від роботи прийнято керівником безпідставно, оскільки ст. 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови від ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. Перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковим, встановлено ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». Подібний перелік приводиться у ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». У тій частині, в якій між цими переліками існують суперечності, переважному застосуванню підлягає той з названих законів, який встановлює інфекційні хвороби, проти яких проводяться щеплення, не передбачені іншим законом. Визначення безпосередньо законом згаданого переліку з урахуванням надання в ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Міністерству охорони здоров`я повноваження встановлювати такий перелік означає, що не Міністерство вправі доповнювати перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковими. Відповідно до ч.6 ст.46 КЗпП України можливість відсторонення працівника від роботи допускається за умови подання відповідних службових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про усунення осіб, які ухиляються від обов`язкового щеплення проти інфекції. Подання відповідних санітарних служб про усунення позивача від роботи, яке слугує підставою від робот працівника, за умови відсутності обов`язкового щеплення, передбаченого календарем щеплення, на адресу керівника не надходило.

Позивач вважає, що відомості про вакцинацію, що стосується стану здоров`я позивача являються персональними даними, така інформація не може розголошуватися будь-яким способом. Дане право закріплено в ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних». Це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, за допомогою яких вона ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Це, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Вважає, що керівник навчального закладу, приймаючи наказ про відсторонення позивача від роботи, керувався підзаконними нормативно-правовим актом Наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 595, ст. 46 КЗпП України, що є не припустимим, оскільки це суперечить Конституції України, Законам України, міжнародним правовим актам.

Крім того, вважає, що вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 є правом, а не обов`язком та суперечить чинному законодавству України. Позивач вважає, що незаконне відсторонення її від роботи має в собі ознаки дискримінації та є грубим порушенням законодавства про працю, а Наказ директора № 31 від 08.11.2021 р. про відсторонення позивача від роботи це нормативний акт виданий в супереч вищезазначених законодавством норм, а отже є незаконним та підлягає скасуванню. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області № 31 від 08.11.2021 р. «Про відсторонення від робот ОСОБА_1 »; поновити на роботі помічника вихователя ОСОБА_1 у виконані трудових обов`язків та допустити її до роботи; стягнути з відповідачів на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 р. по дату ухвалення рішення суду; стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи.

Ухвалою судді від 09.12.2021 р. позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито та розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач Глухівський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області відзив на позов не подав.

Представник відповідача Дубечненської сільської рада Ковельського району Волинської області подав відзив на позовну заяву. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що Дубечненською сільською радою та Глухівським закладом дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області неодноразово отримувалися зобов`язуючі листи з посиланням на нормативні документи, стосовно алгоритму дій роботодавця в умовах карантину та поширення хвороби.

Тому, керуючись постановою КМУ від 09.12.2020 р. №6 1236 та в межах наданих повноважень згідно статуту, директором Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, було вручено позивачу повідомлення «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» 01.11.2021 р. відповідно до якого позивача було проінформовано щодо необхідності обов`язкового щеплення працівників закладів освіти від COVID-19з 08.11.2021 р.

З повідомленням позивач ознайомилась, другий примірник повідомлення отримала, документ, що підтверджує профілактичне щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання не надала.

Вважає, що в період карантину, загострення та швидкого поширення хвороби COVID-19, дана вимога щодо щеплення, щоб уникнути зараження дітей та інших працівників є рівноцінною вимозі проходження щорічного обов`язкового медичного огляду для працівників закладів освіти, які не можуть приступити до роботи без його проходження.

Станом на 08.11.2021 р. позивачкою не було надано ні документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, ні довідки про абсолюті протипоказання відповідно до Переліку медичних показань та застережень до профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ від 16.03.2021 р. №595.

Наказом № 32 від 08.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » позивачку було відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. Вважає, що дії Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області відповідають вимогам ч.1 ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань», Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

ОСОБА_1 відмовилася від щеплення, а тому була відсторонена від виконання роботи. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Згідно переліку, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням підлягають зокрема працівники закладів освіти. Вказує, що у випадку не відсторонення позивачки від роботи директора закладу освіти - посадову особу відповідно до ст. 44-3 КУпАП притягнули б до адміністративної відповідальності. Зазначає, що виконання обов`язків тимчасово відстороненого працівника здійснювалося іншим працівником згідно наказу директора від 08.11.2021 р. № 38, а тому стягнення середньомісячного заробітку за час перебування у відсторонення працівника є неправомірним, так як фактично позивачем робота не виконувалась. Хоча ОСОБА_3 сплачувався єдиний соціальний внесок у листопаді 2021 р. Вказує, що відсторонення від роботи через відсутність вакцинації не є зміною істотних умов праці.

Також, просить взяти до уваги Акт перевірки додержання законодавства про працю з питань процедури відсторонення від роботи працівників освіти, Управлінням Держпраці у Волинській області від 25.11.2021 р. Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Дубечненської сільської ради, яким підтверджено дотримання керівником закладу дошкільної освіти відсторонення працівників від роботи відповідно до чинного законодавства.

Вважає, що відсторонення від роботи позивача було вчинене директором Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради у межах наданих повноважень га у спосіб, що передбачений чинними нормативними документами, неупереджено, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Крім того представник відповідача Дубечненської сільської рада Ковельського району Волинської області подав заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Позивач подала відповідь на відзив, в якому просить заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву відхилити, позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 21.01.2022 р. постановлено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін до розгляду справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 21.01.2022 р. підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду по суті.

За клопотанням представника позивача судове засідання 24.02.2022 р. відкладено на 11.00 год. 29.03.2022 р.

Позивач у судове засідання не з`явилися, подала заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити без її участі.

Представник позивача у судове засідання не з`явилися, подала заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити без її участі.

Представник відповідача - Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області Крикончук О.А. у судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій вказує, що заперечує проти задоволення позову та просить відмовити в його задоволенні, а вказану справу розглядати без її участі за поданими до суду матеріалами справи.

Представник відповідача - Дубечненської сільської ради Курилюк І.В. у судове засідання не з`явилась, подала заяву, в якій вказує, що заперечує проти задоволення позову та просить відмовити в його задоволенні, а вказану справу розглядати без її участі за поданими до суду матеріалами справи.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідності до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч.1 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Позивач ОСОБА_1 працює помічником вихователя в Глухівському закладі дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області (а.с. 15-17).

Директором закладу дошкільної освіти 01.11.2021 р. за № 2 видане письмове повідомлення ОСОБА_1 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, що з 08.11.2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти та якщо до 05.11.2021 р. позивач не надасть документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого відповідним Наказом МОЗ від 16.09.2011 р. №595, її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на строк до усунення причин, що зумовили причини такого відсторонення.

Попередження ґрунтується на таких нормативно-правових актах: наказі Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням"; постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"; ст.12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб"; ст.46 КЗпП.

З цим повідомленням позивач ознайомлена та отримала його копію (а.с.14).

Директором закладу дошкільної освіти 08.11.2021 р. видано наказ № 31 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , помічника вихователя з 08.11.2021 р. до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с.13).

Наказ виданий відповідно до ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2».

Підставою для видання наказу зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 01.11.2021 р. № 2.

Предметом спору в справі є законність наказу Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 08.11.2021 р. № 31 про відсторонення позивача від роботи.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Ч.1 ст.46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.1998 р. № 12-рп/09 дійшов висновку про те, що термін «законодавство», що вживається у ч.3 ст. 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

При видачі Наказу, що оспорюється, відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (ст.1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до ст.5, 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно із п. б, г ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» громадяни України зобов`язані: у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі МОЗ).

Відповідно до п. 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 р. № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021 р.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 р. № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 15.11.2021 р.) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 р. до 31.12.2021 р. на території України діє карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211, від 20.05.2020 р. № 392 та від 22.07.2020 р. № 641.

П. 41-6 указаної постанови, який введений в дію з 08.11.2021 р., визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до ст. 46 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» та ч.3 ст. 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Встановлено, що на працівників Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області поширюється дія Переліку № 2153, тому директор закладу дошкільної освіти, видавши оспорюваний наказ, як керівник виконував вимоги постанови КМ України від 09.12.2020 № 1236 і правомірно застосував до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Крім цього, позивач не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

Також суд зазначає, що усі вище наведені законодавчі акти є чинними та у встановленому порядку не скасовувались і не визнавалися недійсними.

Отже, судом встановлено, що позивачка, яка працює у дошкільному закладі, підлягає обов`язковій вакцинації. Доводи про те, що посада помічника вихователя, яку вона обіймає, не включена до переліку посад, що підлягають вакцинації не обґрунтовані. Тому відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

З урахуванням того, що позивачка відмовилася від обов`язкової вакцинації, суд дійшов обґрунтованого про те, що роботодавець правомірно відсторонив її від роботи, а тому суд відмовляє у задоволенні її позовних вимог.

Щодо посилань позивачки та її представника на ту обставину, що відсторонення від роботи суперечить Конституції України, порушує її право на працю, є дискримінацією, та про необхідність застосування положень Конституції як норми прямої дії, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі "Соломахін проти України" у рішенні від 15.03.2012 ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Отже, такі втручання є цілком припустимі.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 р. у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй Постанові від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм ст. 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У п. а, б ст. 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Отже, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, по своїй суті має на меті застосування захисних, а не каральних заходів.

Таким захисним заходом законодавством визначено відсторонення від роботи.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, відповідно, позбавлення позивача засобів для існування, проте це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у ст. 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею, як про це стверджує позивачка.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006 р.).

Ст. 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці»).

Оскільки позивач правомірно була відсторонена від роботи, у зазначений період трудових обов`язків не виконувала, тому відсутні підстави для стягнення невиплаченої зарплати за період її відсторонення від роботи.

Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм ст. 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників дитячого садка, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Щодо посилання позивача на порушення її конституційного права на працю слід зазначити, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігається її робоче місце, а таке обмеження є тимчасовим.

Щодо доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів.

Інші доводи не спростовують висновку суду.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 77, 78, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Глухівського закладу дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, Дубечненської сільської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та допуск до роботи, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: с.Глухи, Ковельський район, Волинська область, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області 05.11.1996 р.

Представник позивача: ОСОБА_4 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Глухівський заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Веселка» Дубечненської сільської ради Ковельського району Волинської області, адреса місця знаходження: вул. Денисова, 93, с. Глухи, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 36022542.

Представник відповідача: Крикончук Олена Анатоліївна, адреса місця праці: вул. Денисова, 93, с. Глухи, Ковельський район, Волинська область.

Відповідач: Дубечненська сільська рада, адреса місця знаходження: вул. Незалежності, 20, с. Дубечне, Ковельський район, Волинська область, код за ЄДРПОУ 04332940.

Представник відповідача: Курилюк Ірина Василівна, адреса місця праці: вул. Незалежності, 20, с. Дубечне, Ковельський район, Волинська область.

Повний текст рішення складено 29.03.2022 р.

Суддя О. Й. Хаврона