Рішення

від 30.03.2022 по справі 401/4108/21

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 401/4108/21; 2/401/511/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2022 року Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Гармаш Т.І., при секретарі - Липко О.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Світловодську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок № 2) «Буратіно» Комбінованого типу комунальної власності Світловодської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі та просить визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі.

Виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона працює вихователем Закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок № 2) «Буратіно».

8 листопада 2021 року їй був вручений наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності у неї щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2.

Вважає зазначений наказ незаконним з тих підстав, що умовами трудового договору а також її посадовою інструкцією не передбачено її обов`язку мати таке щеплення. А відтак не передбачено права роботодавця на відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення.

Зазначає, що вказаним наказом порушене її конституційне право на працю, а також вимоги КЗпП України щодо основних прав працівників у тому числі і щодо законодавчого обмеження права роботодавця на звільнення працівника з роботи за власною ініціативою.

Посилаючись на ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» вважає, що щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, не входить до обов`язкового календаря щеплень, а тому відсторонення від роботи з підстав відсутності саме такого щеплення є незаконним та безпідставним.

Окрім того зазначає, що нормами КЗпП України не передбачена можливість відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення, оскільки це не вважається порушенням трудової дисципліни.

Також посилаючись на Дорожню карту з впровадження вакцини від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, наголошує на тому, що вакцинація від цієї хвороби є добровільною для усіх груп населення та професійних груп.

Виклад позиції відповідача.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні та у своєму відзиві на позов зазначає таке. (а.с. 21-24)

Підтверджує, що позивач ОСОБА_1 дійсно була відсторонена від роботи відповідно до наказу № 113 від 08.11.2021 року. З вказаним наказом вона була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис. Вважає, що наказ про відсторонення від роботи був виданий з дотриманням чинного законодавства, а саме Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, яким затверджений перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. До вказаного переліку, зокрема, входять заклади дошкільної освіти незалежно від типу та форми власності.

Позивач ОСОБА_1 не надала медичного висновку про те що вона має абсолютні протипоказання до проведення щеплень проти респіраторної хвороби COVID-19 у зв`язку з чим не підлягає обов`язковій вакцинації.

Контроль за проведенням обов`язкових щеплень проти респіраторної хвороби COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим щепленням покладено на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій.

Таким чином представник відповідача вважає, що видаючи наказ про відсторонення від роботи вихователя дитячого дошкільного закладу ОСОБА_1 у зв`язку з її відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, вона діяла у точній відповідності з вимогами закону та обов`язком, який покладений на неї чинним законодавством.

Процесуальні рішення ухвалені судом.

Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. (а.с.14-15)

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свій позов підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві. Додатково суду повідомила, що вона не має медичних протипоказань до щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, проте це її свідомий вибір. Вона не бажає брати участь в медичних експериментах, яким, на її думку, є щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 вакцинами, які не пройшли відповідного дослідження та випробування.

Підтвердила, що на час ухвалення рішення відповідно до вимог Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25.02.2022 року на час воєнного стану вона допущена до роботи.

У судовому засіданні представник відповідача Кочеткова Т.І. позов не визнала з підстав зазначених у відзиві. Також підтвердила, що на виконання вимог Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 380 від 25.02.2022 року на час воєнного стану позивач допущена до роботи з отриманням відповідної частини заробітної плати.

З`ясувавши обставини справи, перевіривши докази, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, які склалися між сторонами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 прийнята на роботу вихователем Закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок № 2) «Буратіно» 11.09.2017 року. 04.10.2021 року переведена вихователем на постійній основі, що підтверджується записом у її трудовій книжці (а.с. 11)

Наказом № 113 від 08.11.2021 року позивач ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на час відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19. (а.с.39)

Виданню зазначеного наказу передував наказ № 352/2 від 29.10.2021 року Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради «Про обов`язкове щеплення проти COVID-19» у якому керівників закладів освіти зобов`язано підготувати та вручити повідомлення про обов`язкове щеплення проти COVID-19 під особистий підпис та попередити працівників закладів освіти, які не щепляться проти COVID-19 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. (а.с.36)

На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року та наказу Управління освіти виконавчого комітету Світловодської міської ради № 352/2 від 29.10.2021 року Закладом дошкільної освіти (Ясла-Садок № 2) «Буратіно» Комбінованого типу комунальної власності Світловодської міської ради був виданий наказ № 67 від 01.11.2021 року на підставі якого були підготовлені та вручені працівникам повідомлення «Про обов`язкове щеплення проти COVID-19» та попереджено працівників, які не щепляться до 5 листопада 2021 року проти COVID-19 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.(а.с.37)

Вихователю ОСОБА_1 було вручене повідомлення № 41 від 03.11.2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», про що свідчить її власноручний підпис. (а.с.38).

Таким чином із наведених обставин вбачається, що спір між сторонами виник з трудових відносин, які є предметом регулювання Конституції України, Кодексу законів про працю України, та виданих на підставі них інших підзаконних актів.

Частиною 1 статті 46 Кодексу законів про працю України, передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об`єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення.

Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Відомості про профілактичні щеплення, поствакцинальні ускладнення та про відмову від обов`язкових профілактичних щеплень підлягають статистичному обліку і вносяться до відповідних медичних документів. Медичні протипоказання, порядок проведення профілактичних щеплень та реєстрації поствакцинальних ускладнень встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Зважаючи на вказані положення чинного законодавства, Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04 жовтня 2021 року затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Згідно зазначеного Переліку, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Зазначений Перелік містить застереження про те, що працівники підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, лише у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

Отже, цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ України № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731)

Отже, стосовно питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного переліку в наказі МОЗ № 2153, то він не поширюється лише на тих працівників, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтерміновання через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що позивач ОСОБА_1 має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування. Окрім цього позивачка підтвердила, що основною причиною відмови від щеплення є її особисте небажання брати участь в медичних експериментах, які на її думку, є вакцинація від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 вакцинами, які не пройшли повного випробування.

Пунктом 41-6 Постанови Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено таке:

керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, відсторонення працівника від роботи належить розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Керівник закладу освіти, де працює ОСОБА_1 був зобов`язаний відсторонити її від роботи у разі, якщо вона відмовляється або ухиляється від проведення обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, якщо вона не надасть медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань.

Позивач посилається на те, що відстороняючи її від роботи відповідач порушив її конституційне право на працю, передбачене статтею 43 Конституції України.

Відповідно до приписів статті 147 Конституції України, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Коституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів.

Згідно статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві суди є першою ланкою (інстанцією) системи судоустрою. Повноваження місцевого суду визначені статтею 22 цього Закону, до яких зокрема відноситься розгляд цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення у випадку та порядку, визначених процесуальним законом.

За приписами статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження нормативно-правових актів КМУ, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади вирішується окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Отже, розглядаючи вказаний спір загальний місцевий суд не правомочний вирішувати питання неконституційності законів України та протиправності рішень Кабінету Міністрів України і наказу Міністерства охорони здоров`я України, що стали підставою для відсторонення позивача від роботи.

Верховний Суд у своїй постанові у справі №682/1692/17 зазначив, що Європейський суд з прав людини висловлював думку, що обов`язкове щеплення, як примусовий медичний захід, є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на повагу до приватного життя особи, що включає в себе фізичну та психологічну недоторканість особи. Порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (параграф 33, 36 рішення у справі «Соломахін проти України» від 15 березня 2012 року).

Вимога про обов`язкову профілактичну вакцинацію проти COVID-19 є виправданою з огляду на потребу охорони громадського здоров`я та загрозу розповсюдження інфекції, яка є небезпечною за своїми наслідками. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, тому втручання до приватного життя особи, яка є працівником закладу освіти і зобов`язана пройти профілактичну вакцинацію за відсутності абсолютних протипоказань, має об`єктивні підстави.

Європейський Суд у своєму рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» зазначив, що держави зобов`язані ставити найкращі інтереси дитини в центр усіх рішень. Що стосується імунізації, метою має бути захист кожної дитини від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається завдяки тому, що діти отримують повний графік щеплень. Ті, кому їх неможливо призначити, опосередковано захищені від заразних хвороб, доки в суспільстві підтримується необхідний рівень охоплення вакцинацією, тобто захист завдяки колективному імунітету. Таким чином, коли політики добровільної вакцинації недостатньо для досягнення та підтримання колективного імунітету, або колективний імунітет не допомагає через природу захворювання, національні органи влади можуть обґрунтовано запровадити політику обов`язкової вакцинації з метою досягнення належного рівня захисту від серйозних захворювань.

Для визначення законності таких втручань ЄСПЛ вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а не каральні за своїм характером.

Щодо доводів позивача про негативність наслідків вакцинації та сумнівність безпечності вакцини, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які в разі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи на те, що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією… Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти про будь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення прав на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилась від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке (п. 306):

«Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Отже, обов`язкова профілактична вакцинація проти COVID-19 працівників закладів освіти, які постійно контактують з дітьми, запроваджена насамперед з метою зменшити ризик зараження дітей цією небезпечною хворобою. Відсторонення позивача від роботи через відсутність щеплення призвело до втрати нею засобів до існування, однак це є наслідком свідомого вибору позивача не проходити вакцинацію, метою якої є захист здоров`я учасників освітнього процесу, перш за все дітей.

Судом не встановлено підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, оскільки оскаржуваний наказ прийнятий на підставі нормативно-правових актів, якими передбачено обов`язковість щеплення позивача як працівника закладу дошкільної освіти проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, а також відсторонення від роботи працівника, який не здійснив таке щеплення. Ці нормативні акти (Постанова КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, Наказ МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року) у встановленому законом порядку не визнані протиправними, не скасовані, отже є чинними.

Таким чином відповідач видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення позивача від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Водночас бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Отже, держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей.

Беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає, що право позивача ОСОБА_1 на працю у дошкільному закладі було правомірно тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення та не надала будь-яких доказів, що вона має такий стан здоров`я, який є перешкодою для щеплення.

Таким чином втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, то з огляду на те що позивачка звернулась із позовом про поновлення її на роботі, судові витрати компенсувати за рахунок держави на підставі ч.7 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та ст. 43 Конституції України, ст. 46 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, Наказу МОЗ № 2153 від 04 жовтня 2021 року, керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 258,259, 263, 264,265, 268 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (Ясла-Садок № 2) «Буратіно» Комбінованого типу комунальної власності Світловодської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 05 квітня 2022 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 17 січня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_2 , прописана за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №2 "БУРАТІНО" комбінованого типу комунальної власності Світловодської міської ради, місце розташування: вул. Східна, 6А, смт. Власівка, Олександрійський район Кіровоградської області, ЄДРПОУ: 34033052.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду : Т.І.Гармаш