Рішення

від 04.04.2022 по справі 545/133/22

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/133/22

Провадження № 2/545/502/22

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2022 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Потетій А.Г.,

при секретарі - Данко А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд», про стягнення компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд», про стягнення компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що він з 03 жовтня 2008 року по 22 вересня 2021 року працював у Полтавській районній міжгосподарській будівельній організації «Райагробуд» на посаді водія.

При прийняті на посаду водія ОСОБА_1 був інвалідом III групи, починаючи з 17.04.2014 року ОСОБА_1 була присвоєна II група Інвалідності довічно.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» особам з інвалідністю І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

ОСОБА_1 20.07.2021 року звернувся із заявою до Голови правління Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» про надання щорічної тарифної відпустки з 21.07.2021 року по 13.08.2021 року включно (24 дні).

Відповідно до наказу №40 від 18.07.2021 року ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку з 21.07.2021 року по 13.08.2021 року.

16.08.2021 року ОСОБА_1 вийшов на роботу, проте головний і механік ПРМБО «Райагробуд» ОСОБА_2 повідомив йому про відсутність роботи для водія та запропонував вийти попрацювати підсобним робітником на будівництво чи написати заяву про відпустку за власний рахунок, без збереження заробітної плати.

Зважаючи на незадовільний стан здоров`я (інвалід II групи) ОСОБА_1 не міг працювати на будівництві підсобним робітником, та розуміючи що відмова написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати викличе у керівництва бажання звільнити його у першу чергу, ОСОБА_1 погодився написати заяву.

16.08.2021 року на вимогу головного механіка ПРМБО «Райагробуд» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 16.08.2021 року по 16.09.2021 року включно.

17.09.2021 року ОСОБА_1 вийшов на роботу та фактично знаходився на робочому місці до 12 год. Приблизно о 12 годині головний механік ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 що роботи для нього як водія не має та знову запропонував написати заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17.09.2021 року по 30.09.2021 року включно, ОСОБА_1 написав 17.09.2021 року заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17.09.2021 року по 30.09.2021 року включно та передав заяву ОСОБА_2 після цього покинув робоче місце.

23.09.2021 року ОСОБА_1 захворів та звернувся до лікарні, у лікарні йому був відкритий лист непрацездатності.

Лист непрацездатності був закритий 27.09.2021 року.

У зв`язку з погіршенням самопочуття ОСОБА_1 29.09.2021 року потрапив до лікарні та знаходився на стаціонарному лікуванні до 08.10.2021 року.

ПРМБО «Райагробуд» отримавши інформацію про відкриття листка непрацездатності, розуміючи, що повинно буде оплатити лікарняний ОСОБА_1 , прийняло незаконне рішення про звільнення ОСОБА_1 за прогул 22.09.2021 року (за один день до відкриття листка непрацездатності), приховуючи факт написання ОСОБА_1 заяви про відпустку без збереження заробітної плати.

13.10.2021 року ОСОБА_1 отримав через Укрпошту рекомендований лист, трек номер 3600208382860, у якому була його трудова книжка та копія наказу № 41 від 22.09.2021 року про звільнення.

Таким чином ОСОБА_1 лише 13.10.2021 року довідався про своє звільнення з роботи.

Відповідно до наказу №41 від 22.09.2021 року, підписаного Головою Полтавської районної міжгосподарською будівельною організацією «Райагробуд» Даценком О.П. , ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 22.09.2021 року за прогули за ст. 40 п.4 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 02.10.2020 по 22.09.2021 року за 5 календарних днів.

В день звільнення, 22 вересня 2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

Позивач ( ОСОБА_1 ) отримав частково грошове забезпечення у розмірі 1329,34 грн. лише 08.10.2021 року, проте станом на дату звернення із позовною заявою так і не отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 26 календарних днів.

ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Управління Держпраці у Полтавській області на неправомірні дії Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» в частині допущених порушень при звільненні та не виплаті компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

21.12.2021 року ОСОБА_1 отримав лист від Управління Держпраці у Полтавській області за вихідним номером 16-н1513/01/15-04/381 від 14.12.2021 року, у якому заступник начальника управління повідомляла ОСОБА_1 про порушення адміністрацією Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» вимог законодавства про працю, в частині не видання працівнику копії наказу про звільнення у день звільнення та щодо не направлення працівнику, якій відсутній у день звільнення поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та відсутності письмової згоди працівника про пересилання йому трудової книжки поштою, а також в частині ненадання ОСОБА_1 26 календарних днів щорічної відпустки та не виплаті компенсації за невикористані 26 календарні дні щорічної відпустки при звільненні.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган Зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За таких обставин позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, позивач надав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та прохав задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема, на дату 05.04.2022 року через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Тому, суд вважає за можливе розгляд даної справи по суті у відсутності відповідача по наявним матеріалам справи в заочному порядку відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 2008 року по 22 вересня 2021 року працював у Полтавській районній міжгосподарській будівельній організації «Райагробуд» на посаді водія.

При прийняті на посаду водія ОСОБА_1 був інвалідом III групи, починаючи з 17.04.2014 року ОСОБА_1 була присвоєна II група Інвалідності довічно.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону України «Про відпустки» особам з інвалідністю І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи - 26 календарних днів.

ОСОБА_1 20.07.2021 року звернувся із заявою до Голови правління Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» про надання щорічної тарифної відпустки з 21.07.2021 року по 13.08.2021 року включно (24 дні).

Відповідно до наказу №40 від 18.07.2021 року ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку з 21.07.2021 року по 13.08.2021 року.

16.08.2021 року ОСОБА_1 вийшов на роботу, проте через відсутність роботи, в цей же день написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 16.08.2021 року по 16.09.2021 року включно.

17.09.2021 року ОСОБА_1 вийшов на роботу та фактично знаходився на робочому місці до 12 год. В цей же день ОСОБА_1 написав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 17.09.2021 року по 30.09.2021 року включно та передав заяву ОСОБА_2 після цього покинув робоче місце.

23.09.2021 року ОСОБА_1 захворів та звернувся до лікарні, у лікарні йому був відкритий лист непрацездатності.

Лист непрацездатності був закритий 27.09.2021 року.

У зв`язку з погіршенням самопочуття ОСОБА_1 29.09.2021 року потрапив до лікарні та знаходився на стаціонарному лікуванні до 08.10.2021 року.

13.10.2021 року ОСОБА_1 отримав через Укрпошту рекомендований лист, трек номер 3600208382860, у якому була його трудова книжка та копія наказу № 41 від 22.09.2021 року про звільнення.

Таким чином ОСОБА_1 лише 13.10.2021 року довідався про своє звільнення з роботи.

Відповідно до наказу № 41 від 22.09.2021 року, підписаного Головою Полтавської районної міжгосподарською будівельною організацією «Райагробуд» Даценком О.П. , ОСОБА_1 було звільнено з роботи з 22.09.2021 року за прогули за ст. 40 п.4 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 02.10.2020 по 22.09.2021 року за 5 календарних днів.

В день звільнення, 22 вересня 2021 року, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних коштів.

ОСОБА_1 отримав частково грошове забезпечення у розмірі 1329,34 грн. лише 08.10.2021 року, проте станом на дату звернення із позовною заявою так і не отримав компенсацію за невикористану щорічну відпустку у кількості 26 календарних днів.

ОСОБА_1 звернувся із скаргою до Управління Держпраці у Полтавській області на неправомірні дії Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» в частині допущених порушень при звільненні та не виплаті компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

21.12.2021 року ОСОБА_1 отримав лист від Управління Держпраці у Полтавській області за вихідним номером 16-н1513/01/15-04/381 від 14.12.2021 року, у якому заступник начальника управління повідомляла ОСОБА_1 про порушення адміністрацією Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «Райагробуд» вимог законодавства про працю, в частині не видання працівнику копії наказу про звільнення у день звільнення та щодо не направлення працівнику, якій відсутній у день звільнення поштового повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки та відсутності письмової згоди працівника про пересилання йому трудової книжки поштою, а також в частині ненадання ОСОБА_1 26 календарних днів щорічної відпустки та не виплаті компенсації за невикористані 26 календарні дні щорічної відпустки при звільненні.

Відповідно до ст. 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Закон України «Про відпустки» №504/96-ВР 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі ст. 4 Закону №504/96-ВР «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А, I групи (ч. 1 ст. 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 83 КЗпП України, відповідно до якої в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А, I групи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

В день звільнення відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію за 26 календарних днів невикористаної ним щорічної основної відпустки, що підтверджується даними зазначеними у листі Управління Держпраці у Полтавській області за вихідним номером 16-н 1513/01/15-04/381 від 14.12.2021 року, які відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України положення спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

На підставі викладеного суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано ордер, договір про надання правової допомоги від 15.10.2021 року, додаток до договору про надання правової допомоги, у зв`язку з чим слід стягнути вказані витрати з відповідача.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь держави, згідно ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 73, 83, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 2, 4, 21, 24 Закону України «Про відпустки», ст. ст. 5, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягути з Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «РАЙАГРОБУД» (код ЄДРПОУ 03585917, юридична адреса: Полтавська область, Полтавський район, селище Божківське, вул. Заводська, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) компенсацію за 26 календарних днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 8 587,02 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят сім грн. 02 коп.).

Стягути з Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «РАЙАГРОБУД» (код ЄДРПОУ 03585917, юридична адреса: Полтавська область, Полтавський район, селище Божківське, вул. Заводська, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 (чотири тисячі грн. 00 коп.).

Стягути з Полтавської районної міжгосподарської будівельної організації «РАЙАГРОБУД» (код ЄДРПОУ 03585917, юридична адреса: Полтавська область, Полтавський район, селище Божківське, вул. Заводська, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя: А.Г. Потетій