Ухвала

від 06.02.2022 по справі 760/2205/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-з/760/217/22

Справа № 760/2205/22

УХВАЛА

про забезпечення позову

07 лютого 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» /далі - ТОВ «Брайт Інвестмент»/ (код ЄДРПОУ: 43115064, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ак. Белелюбського, 54, оф. 402), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович /далі - приватний нотаріус Остапенко Є.М./ (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович /далі - приватний виконавець Шарков О.О./ (адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-Б, офіс 2), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

31.01.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 31.01.2022, за підписом позивача, в якій позивач просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.06.2021 приватним Остапенко Є.М., зареєстрований в реєстрі за № 217698, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 55 463,01 грн заборгованості за кредитом та 50,00 грн витрат за вчинення виконавчого напису, а всього 55 513,01 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 02.02.2022.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07.02.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.02.2022 суддю Зуєвич Л.Л. визначено для розгляду заяви про забезпечення позову. Заяву фактично передано судді по реєстру разом з справою 02.02.2022.

В заяві про забезпечення позову позивач в порядку ст.ст. 149-152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ставить питання про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 217698 від 23.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Остапенко Є.М. що здійснюється в межах виконавчого провадження № 67701370, відкритого приватним виконавцем Шарковим О.О.

Доводи заявника

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник, зокрема, вказує наступне: «30 листопада 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Остапенко Є.М. було відкрито виконавче провадження №67701370 щодо виконання зазначеного виконавчого напису.

11 січня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Остапенко Є.М. було винесено та направлено постанову у ВП № 67701370 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на доходи боржника за місцем отримання доходів боржником у Приватному акціонерному товаристві "ЕКОЛОГООХОРОННА ФІРМА «КРЕОМА - ФАРМ» (код ЄДРПОУ 23729293), дане товариство знаходиться за адресою: 03680, місто Київ, Солом`янський р-н, вул. Радищева, 3.

Вищевказаний виконавчий напис, я вважаю таким, що не підлягає виконанню з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний спосіб захисту та поновлення порушених моїх прав у разі задоволення її вимог, оскільки у разі примусового часткового або повного стягнення боргу за виконавчим провадженням №67701370 до розгляду даної справи, поновлення порушених моїх прав та повернення стягнених коштів буде значно ускладнено або навіть взагалі неможливе.».

Враховуючи викладене, позивач просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Так, за змістом п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 752/20385/18 (провадження № 61-5600св19) касаційний суд погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанції щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки такий спосіб забезпечення позову прямо передбачений чинним законодавством та є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначено, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку.

Також, у цій постанові вказано, що:

«При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову».

У постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13 викладено правову позицію згідно з якою: «достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви».

Крім того, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707 св 19) за змістом якої:

«Приймаючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що предметом спору у справі, що переглядається, є вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника для задоволення вимог ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна, тому невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та зупинення виконавчого провадження, відкритого на підставі оспорюваного напису нотаріуса, призведе до утруднення чи унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, у випадку задоволення позову.

Разом з тим, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За приписами частини першої, пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина друга статті 44 ЦПК України).

Погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив доводи ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» щодо неодноразового звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у справах № 57/59773/17-ц, № 757/26133/19-ц, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо наявності у зв`язку із цим в діях позивача ознак зловживань процесуальними правами, визначених пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України, від встановлення наявності або відсутності яких залежить правильність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову».

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 23.06.2021 № 217698, вчиненого приватним нотаріусом Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 55 513,01 грн.

За результатами вивчення внутрішньої бази даних суду та аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень, інформації щодо неодноразового звернення ОСОБА_1 до суду з аналогічними позовними вимогами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не виявлено, відповідно факту зловживання ним процесуальними правами не встановлено. Відповідний позов подається вперше.

Згідно з ст. 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - ЗУ «Про нотаріат») для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як зазначалось, п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Вбачається, що виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову, підставою для його застосування є оскарження боржником виконавчого документа.

Фактично законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.

Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній цивільній справі є оскарження виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, як такого, що вчинений з порушенням норм матеріального права.

Оскільки, такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами позивача, а також враховуючи, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, матиме місце виконання виконавчого напису нотаріуса, який може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у судовому порядку, заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що у випадку задоволення позову для відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, необхідно буде докласти значних зусиль.

При цьому суд також враховує, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Тобто, у таких немайнових спорах має досліджуватися, зокрема, чи зможе позивач ефективно захистити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20.

Щодо зустрічного забезпечення

Разом з тим, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.

У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, у відповідності до ч. 6 ст. 154 ЦПК України відповідач не позбавлений права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення надавши докази, які на його думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 217698 від 23.06.2021, вчиненого приватним Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» 55 513,01 грн (виконавче провадження № 67701370).

Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (код ЄДРПОУ: 43115064, адреса: 49019, м. Дніпро, вул. Ак. Белелюбського, 54, оф. 402);

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5);

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шарков Олександр Олександрович (адреса: 04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, 4-Б, офіс 2).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич