Рішення

від 29.03.2022 по справі 910/18908/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.03.2022Справа № 910/18908/21

За позовом Приватного підприємства «ЯФК - Вітон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017»

про стягнення 480 000,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «ЯФК - Вітон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017», в якому просить суд стягнути з відповідача 480 000,00 грн. заборгованості за непоставлений товар.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що останній замовив поставку товару на підставі рахунку на оплату №0023410 від 01.10.2021 на суму 480 000,00 грн. та сплатив 480 000,00 грн., проте Відповідач замовлений товар не поставив та не повернув повністю Позивачеві кошти, сплачені ним за отримання товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначені в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63 офіс 1.

Проте, поштовий конверт № 0105491636005 було повернуто суду 25.12.2021 з відміткою пошти з вказівкою «адресат не знайдений».

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017» (відповідачем) виставлено Приватному підприємству «ЯФК - Вітон» (позивачу) рахунок на оплату № 1 від 01.10.2021 на суму 480 000,00 грн.

Приватним підприємством «ЯФК - Вітон» відповідно до платіжного доручення 2027 від 01.10.2021 перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017» 480 000,00 грн. Вказана сума була перерахована в якості передоплати за товар відповідно до вище вказаного рахунку на оплату № 1 від 01.10.2021, в свою чергу ТОв «ЛЕО 2017» зобов`язалось передати ПП «ЯФК - Вітон» Діамонійфосфат NPK 18:46 Туреччина у кількості 20 тон.

Отже, суду доведено факт здійснення Позивачем оплати замовленого у Відповідача товару на суму 480 000,00 грн.

Проте, Відповідач порушуючи умови вищезазначеної досягнутої домовленості не поставив товар та сплачені грошові кошти не повернув.

Так, Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 08.10.2021 № 72 в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та запропонував Відповідачу поставити товар, а саме: Діамонійфосфат NPK 18:46 Туреччина у кількості 20 тон. або повернути Позивачу сплачену суму коштів в розмірі 480 000,00 грн.

Вказані обставини зумовили звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" днем пред`явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як встановлено судом позивачем відповідно до платіжного доручення № 2027 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017» (Відповідача) 480 000,00 грн. Вказана сума була перерахована в якості попередньої оплати за товар відповідно до рахунку №0023410 від 01.10.2021, проте Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017» не виконало свої зобов`язання щодо передачі ПП «ЯФК - Вітон» товару зазначеному у вказаному рахунку, а саме: Діамонійфосфат NPK 18:46 Туреччина у кількості 20 тон.

Зворотного відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять.

Станом на час розгляду справи, строк виконання обов`язку Відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав.

Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов`язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, відповідач повинен був поставити позивачу товар: Діамонійфосфат NPK 18:46 Туреччина у кількості 20 тон. або повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме не пізніше 15.10.2021.

Проте, Відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов`язання щодо поставки товару або повернення суми в розмірі 480 000,00 грн. не виконав.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем надано копію договору про надання правничої допомоги № 32 від 20.10.2021, копію акту приймання - передачі наданих послуг від 12.11.2021 на суму 5 000,00 грн., Ордер про надання правничої допомоги серія АВ № 1022125 від 12.11.2021, копія посвідчення про право на зайняття адвокатською діяльністю серія Вн № 000299 від 15.08.2018 адвоката Томляк Таїсії Сергіївни, копію платіжного доручення № 2161 від 12.11.2021 на суму 5000,00 грн.

За встановлених обставин, на переконання суду, заявлена сума витрат на послуги адвоката у даному спорі є доведеною, та такою що підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача у заявленому розмірі 5 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відачавача повністю.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства «ЯФК - Вітон» (24546, Вінницька обл., Ямпільський район, вул. Ринкова, 4, ідентифікаційний код 40481318) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО 2017» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63, офіс 1, код ЄДРПОУ 40949509) на користь Приватного підприємства «ЯФК - Вітон» (24546, Вінницька область, Ямпільський район, с. Велика Кісниця, вул. Ринкова,4, ідентифікаційний код 40481318) заборгованість у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказу відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко