Рішення

від 22.02.2022 по справі 910/18521/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2022Справа № 910/18521/21

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мейнсейл"простягнення 651 675,28 грн. Суддя Зеленіна Н.І. Секретар судового засідання Дарменко В.В. Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнсейл" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №24/07-2020-ДТ-НК поставки нафтопродуктів від 24.07.2020 у розмірі 651 675,28 грн, з яких 422 925,00 - сума основного боргу, 68 038,78 грн - пеня, 42 292,50 грн - штраф, 118 419,00 грн - 28% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.12.2021.

Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 відкладено підготовче засідання на 03.02.2022.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.02.2022.

У судовому засіданні 23.02.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2022 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

23.02.2022 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мейнсейл" (покупець) укладено договір поставки №24/07-2020-ДТ-НК, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця (поставити), а покупець зобов`язався прийняти у свою власність й оплатити нафтопродукти: дизельне паливо згідно умов Договору та відповідних додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору поставка товару відбувається окремими партіями на підставі додаткових угод до цього Договору, які підписуються повноваженими представниками сторін, та є невід`ємною частиною цього Договору, в яких узгоджується асортимент нафтопродуктів, ціна, кількість, умови поставки, строки відвантаження товару, умови і строки оплати та інші необхідні умови поставки конкретної партії товару.

Згідно з п. 5.2 Договору товар поставляється покупцеві партіями на загальну кількість в межах об`єму та строків, за ціною і на умовах FCA, CPT, DDP визначених у відповідній додатковій угоді, у відповідності із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року, з врахуванням особливостей, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, які мають переважну силу над умовами "ІНКОТЕРМС".

Пунктами 6.2, 6.3 Договору передбачено, що покупець здійснює 100% попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі, яка зазначена у відповідній додатковій угоді до цього Договору, на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено самою додатковою угодою. Постачальник має право відвантажити покупцю товар без попередньої оплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків. У такому випадку сторони домовились, що покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми невиконаних зобов`язань, та штраф у розмірі одного відсотка від суми вартості поставленого, але неоплаченого товару. У разі якщо прострочення оплати буде більше ніж 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі десять відсотків від вартості поставленого, але неоплаченого товару, та відсотки за користування чужими грошовими коштами за ставкою 28% річних від суми заборгованості, за весь період прострочення.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Закінчення терміну дії Договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Строк дії Договору може бути продовжений або Договір може бути розірваний достроково за письмовою згодою сторін. При цьому сторона, яка ініціює розірвання Договору, повинна повідомити іншу сторону про свій намір не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати розірвання Договору на яку вона сподівається (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем була здійснена поставка товару на загальну суму 1 688 475,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 422 925,00 грн. Окрім того, у зв`язку з простроченням відповідача позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 68 038,78 грн, штраф у розмірі 42 292,50 грн та 28% у розмірі 118 419,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692, 693 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження факту здійснення позивачем поставки товару відповідачу на загальну суму 1 688 475,00 грн до матеріалів справи додано копії видаткових накладних: №10532 від 28.07.2020 на суму 579 550,00 грн з ПДВ; №10715 від 01.08.2020 на суму 581 225,00 грн з ПДВ; №11011 від 07.08.2020 на суму 527 700,00 грн з ПДВ.

Вказані видаткові накладні підписані представниками контрагентів.

Позивач зазначає, що відповідачем сплачено за поставлений товар кошти у розмірі 1 265 550,00 грн.

Крім того, між сторонами підписано акти звірки взаємних розрахунків за період з липня 2020 року по серпень 2021 року та скріплено печатками сторін, у вказаних актах відповідачем визнано факт існування заборгованості в розмірі 422 925,00 грн.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №902/959/19, акт звіряння може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

За таких обставин, враховуючи, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 688 475,00 грн, в той час як відповідачем було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 1 265 550,00 грн, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором становить 422 925,00 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що постачальник має право відвантажити покупцю товар без попередньої оплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків. У такому випадку сторони домовились, що покупець зобов`язується сплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 6.3 Договору, виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті поставленого товару відповідно до видаткових накладних на момент розгляду справи в суді настав.

Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів за поставлений товар у загальному розмірі 422 925,00 грн матеріали справи не містять, вказані обставини відповідачем не були спростовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально господарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнсейл" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає суму 422 925,00 грн.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по оплаті на користь позивача 422 925,00 грн поставленого ним товару.

Відповідачем обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 038,78 грн та штраф у розмірі 42 292,50 грн за прострочення оплати товару понад 15 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.4 Договору визначено, що у разі не оплати, несвоєчасної або неповної оплати товару покупець оплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми невиконаних зобов`язань, та штраф у розмірі одного відсотка від суми вартості поставленого, але неоплаченого товару. У разі якщо прострочення оплати буде більше ніж 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі десять відсотків від вартості поставленого, але неоплаченого товару, та відсотки за користування чужими грошовими коштами за ставкою 28% річних від суми заборгованості, за весь період прострочення.

Судом перевірено розрахунок пені, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 68 038,78 грн.

Окрім того, враховуючи наявність прострочення сплати заборгованості за поставлений товар більше ніж 15 днів, суд вважає правомірним нарахування відповідачу штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, а відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 42 292,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 28% річних у розмірі 118 419,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 8.4 Договору сторонами було передбачено, що у разі якщо прострочення оплати буде більше ніж 15 календарних днів, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику додатковий штраф у розмірі десять відсотків від вартості поставленого, але неоплаченого товару, та відсотки за користування чужими грошовими коштами за ставкою 28% річних від суми заборгованості, за весь період прострочення.

Отже договором встановлено інший розмір процентів у випадку прострочення оплати більше ніж 15 календарних днів.

Судом перевірено розрахунок 28% річних, з огляду на наявність прострочення сплати заборгованості за поставлений товар більше ніж 15 днів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 28% річних у розмірі 118 419,00 грн.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейнсейл" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б; ЄДРПОУ - 43207720) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський делікатес" (37050, Полтавська область, Лубенський район, с. Дейманівка, вул. Наглого Марка, буд. 46; ЄДРПОУ - 36313601) 422 925 (чотириста двадцять дві тисячі дев`ятсот двадцять п`ять) грн - суми основного боргу, 68 038 (шістдесят вісім тисяч тридцять вісім) грн 78 коп. - пені, 42 292 (сорок дві тисячі двісті дев`яносто дві) грн 50 коп. - штрафу, 118 419 (сто вісімнадцять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн - 28% річних, 9 775 (дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 13 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.04.2022.

Суддя Н.І. Зеленіна