Рішення

від 04.04.2022 по справі 910/20785/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2022Справа № 910/20785/21

Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Дом" (вул. Новгородська, буд. 3, м. Харків, 61145)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕК" (просп. Валерія Лобановського, буд. 39-Б, кв. 104, м. Київ, 03110)

про стягнення 144 077,50 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат Дом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕК" про стягнення 144 077,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду на проведення проектних робіт № 40/78/7-19 від 10.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 № 910/20785/21 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

23.12.2021 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 20.12.2021, у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб, суд дійшов висновку, що справа підлягає одноособовому розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/20785/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/20785/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також поштовими конвертами, надісланими на адреси сторін та повернутими до суду.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, на адресу: проспект Лобановського, 39-Б, кв. 104, м. Київ, 03110, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конвертів з ухвалою, надісланою сторонам, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою позивачу та відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи викладене, суд зазначає, що сторони мають доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.10.2019 муж ж Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат Дом" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТЕК" (далі відповідач) укладено договір підряду на проведення робіт №40/78/7-19 (надалі - договір), за умовами п. 1.1 якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується відповідно до умов Договору, розробити за завданням для виконання проекту позивача щ0одо «ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник»: 454533000-7 Капітальний ремонт і реставрація «Роботи по виготовленню проектної документації «Капітальний ремонт приміщень для розміщення цен6тру надання адміністративних послуг за принципом «Єдине вікно» за адресою: 03110, м. Київ, вул. Преображенська, 25» , а відповідач зобов`язується прийняти і оплатити їх.

Згідно з п. 2.1 договору, вартість робіт згідно із Протоколом погодження договірної ціни на проведення проектних та пошукових робіт становить 120 000 грн.

Строк виконання робіт визначено в п. 2.1 договору по 31 грудня 2019 року.

Як встановлено у п. 2.2 договору остаточні розрахунки проводяться після прийняття відповідачем готової проектно - кошторисної документації в повному обсязі і оплачуються не пізніше 5-ти днів після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань із розрахунку за виконані роботи, у зв`язку з чим останній звернувся з позовом про стягнення 120 000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено у ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи.

Роботи по договору були виконані на загальну суму 120 000 грн., що підтверджується Актом №1 прийому - передачі виконаних, що підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Вищезазначений акт були підписані відповідач без зауважень, будь яких претензій до якості виконаних робіт не надходило.

Таким чином, фактична вартість виконаних будівельних робіт за Договором складає 120 000 грн.

Згідно умов п. 2.2 договору остаточні розрахунки проводяться після прийняття відповідачем готової проектно - кошторисної документації в повному обсязі і оплачуються не пізніше 5-ти днів після підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт.

При розглядів справи судом встановлено, що підписаний сторонами акт №1 прийому - передачі виконаних не містить дати та місяця підписання даного акту, а містить тільки рік підписання - 2019 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний був оплатити виконані позивачем робіт до закінчення 2019 року, а тому прострочка оплати виникла з 01.01.2020.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 120 000, 94грн.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив оплату виконаних робіт, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 120 000 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 120 000 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 16 552, 02 грн. та 3 % річних у розмірі 7 525, 48 грн. за період з 01.11.2019 по 03.12.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних встановив, що позивачем не вірно визначено період нарахування.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки підлягають нарахуванню за період з 01.01.2020 по 30.10.2021, а не за період визначений позивачем, в сумі 16 688,99 грн.

Оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних, але сума до стягнення визначена в розмірі 16 552,02 грн., тобто менша ніж визначена судом при перевірці нарахування, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 7 525,48 грн.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 7 525,48 грн, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем не вірно, а тому позовні вимоги підлягає задоволенню частково в сумі 6923,84 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене та приписи ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАТЕК» (03110, м. Київ, пр. Валерія Лобановського, 39-Б, кв. 104, , код ЄДРПОУ 42320963 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімат Дом» (Харківська обл. м Харків, вул. Новгородська, 3, код ЄДРПОУ 38264750) 120 000 грн. 00 коп. основного боргу, 16 552 грн. 02 коп. - інфляційні втрати, 6923 грн. 84 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 152 грн. 14 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05.04.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко