Рішення

від 04.04.2022 по справі 169/682/21

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 169/682/21

Провадження № 2/169/131/22

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2022 року смт Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Тітівалова Р.К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ковельської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Турійська селищна рада, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, про визнання недійсними розпорядження та державних актів на право власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ковельської районної державної адміністрації про визнання недійсними розпорядження та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 2.38 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах Соловичівської сільської ради Турійського (тепер - Ковельського) району Волинської області, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2007 року серії ЯБ № 653742. 27 червня 2019 року вона звернулася до державного кадастрового реєстратора відділу у Турійському районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про державну реєстрацію належної їй земельної ділянки. 04 липня 2019 року рішенням № РВ-0700417552019 їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка належить їй на праві власності, перетинається із земельною ділянкою з кадастровим номером 0725586500:04:001:0501 (площа співпадає на 100 %, повне співпадіння). 27 березня 2012 року на підставі розпорядження Турійської районної державної адміністрації (правонаступником якої є відповідач - Ковельська районна державна адміністрація) № 330 від 10 листопада 2005 року відповідачу ОСОБА_2 видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 087082, № 087083, № 087084 на земельні ділянки з такими кадастровими номерами: 0725586500:04:001:0501, площею 1.0894 га, 0725586500:04:001:0502, площею 0.9365 га, 0725586500:04:001:0503, площею 0.3590 га (загальна площа земельних ділянок 2.38 га).

Вказуючи, що виділення у власність відповідачу ОСОБА_2 земельних ділянок, які повністю накладаються на земельну ділянку, що належить їй, від якої вона не відмовлялася та право власності на яку не втратила, є незаконним, позивач просила визнати недійсним пункт 3 розпорядження Турійської районної державної адміністрації від 10 листопада 2005 року № 330 в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 087082, № 087083, № 087084 від 27 березня 2012 року, що зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 09 квітня 2012 року за №№ 072550001003779, 072550001003780, 072550001003781.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача 05 квітня 2022 року подав до суду заяву, в якій вказав, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, а справу розглядати за його відсутності та без участі позивача (а. с. 133).

Представник відповідача Ковельської районної державної адміністрації у заяві від 20 грудня 2021 року просила справу розглядати за наявними у ній документами та без участі представника. При цьому зазначила, що оскаржуваний пункт розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року носить загальний неперсоніфікований характер, список пайовиків затверджений протоколом загальних зборів, що не є додатком до розпорядження, а матеріали, що додані до протоколу загальних зборів, не містять інформації про відповідача ОСОБА_2 . Крім того, оспорюваним розпорядженням власникам сертифікатів фактично лише надано право на розробку технічної документації, що в свою чергу, затверджується відповідним розпорядженням (а. с. 96-98).

Відповідач ОСОБА_2 12 січня 2022 року подав до суду заяву, в якій вказав, що визнає позов, не заперечує проти його задоволення та просить розглядати справу за його відсутності (а. с. 99).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Турійської селищної ради, 17 листопада 2021 року подав до суду заяву, в якій зазначив, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду і просить справу розглядати без його участі (а. с. 81).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 05 квітня 2022 року подала до суду заяву, в якій зазначила, що при вирішенні спору покладається на розсуд суду і просить справу розглядати за її відсутності (а. с. 130).

Враховуючи, що в судове засідання всі учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на земельну ділянку від 29 листопада 2007 року серії ЯБ № 653742 позивачу ОСОБА_1 на підставі розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 2.38 га, що розташована в межах Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської області, для ведення особистого селянського господарства: кадастровий номер 0725586500:01:002:0486, площею 1.0894 га, кадастровий номер 0725586500:01:002:0526, площею 0.9365 га, та кадастровий номер 0725586500:01:002:0571, площею 0.3590 га (а. с. 13).

27 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного кадастрового реєстратора відділу у Турійському районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області з метою державної реєстрації вказаної земельної ділянки, однак 04 липня 2019 року рішенням № РВ-0700417552019 їй відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка належить їй на праві власності, перетинається із земельною ділянкою кадастровий номер 0725586500:04:001:0501 (площа співпадає на 100 %, повне співпадіння) (а. с. 10).

Пунктом 3 розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року «Про уточнення грошової оцінки та затвердження протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ВСАТ «Срібниця» Соловичівської сільської ради з видачею державних актів про право власності на земельну ділянку власниками земельних часток (паїв)» відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та матеріалів щодо розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ВСАТ «Срібниця» виділено земельні частки (паї) в натурі (на місцевості) та видано державні акти на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) (а. с. 11-12).

27 березня 2012 року ОСОБА_2 видані Турійською районною державною адміністрацією, правонаступником якої є відповідач - Ковельська районна державна адміністрація, державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 087082, № 087083, № 087084, відповідно до яких він на підставі розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року є власником земельних ділянок: кадастровий номер 0725586500:04:001:0501, площею 1.0894 га, кадастровий номер 0725586500:04:001:0502, площею 0.9365, га, кадастровий номер 0725586500:04:001:0503, площею 0.3590 га, що розташовані в межах Соловичівської сільської ради Турійського району Волинської області (а. с. 17-19).

Відповідно до довідок старости Соловичівського старостинського округу Турійської селищної ради Кашуби Я.І. № 207, № 208 від 01 червня 2021 року на належні ОСОБА_1 земельні ділянки накладаються земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 . При вирішенні спірного питання про накладення земельних ділянок одній із сторін буде надана земельна ділянка з числа невитребуваних паїв для оформлення права власності (а. с. 20, 21).

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною другою та третьою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці правопорушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, що належить іншій фізичній особі, може призвести до позбавлення особи, яка первинно набула право власності на земельну ділянку, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом власності, позбавляє особу загалом правомочностей власника землі у повному обсязі, а отже, є втручанням у право на мирне володіння майном.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі №533/1134/17.

Факт накладення земельних ділянок ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 підтверджується довідками старости Соловичівського старостинського округу Турійської селищної ради Кашуби Я.І. № 207, № 208 від 01 червня 2021 року, рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Турійському районі ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 04 липня 2019 року № РВ-0700417552019 та не спростований відповідачами.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою вказаної статті процесуального закону передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, те, що відповідач у 2012 році отримав у власність земельні ділянки, які накладаються на земельні ділянки, що належать позивачу та які не були вилучені у встановленому законом порядку, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 087082, № 087083, № 087084 від 27 березня 2012 року.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_2 не позбавлений права на звернення до уповноваженого органу для виділення йому іншої земельної ділянки, що не перебуває у власності громадян.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись із цим позовом до суду, також просила визнати недійсним пункт 3 розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року в частині виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , вказуючи, що порушення її прав полягає у тому, що на підставі оспорюваного розпорядження відповідачу ОСОБА_2 було видано незаконні державні акти на право власності на земельні ділянки.

Разом із тим, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року позивач ОСОБА_1 не була власником земельної ділянки, самим розпорядженням не встановлювались межі земельної ділянки, яка передавалась у власність відповідачу ОСОБА_2 , а лише надавалось право власникам сертифікатів на проведення робіт для розробки технічної документації, що в свою чергу, затверджується відповідним розпорядженням.

Крім того, оскаржуваний пункт розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року носить загальний неперсоніфікований характер, список пайовиків затверджений протоколом загальних зборів співвласників земельних часток (паїв) ВСАТ «Срібниця», що не є додатком до вказаного розпорядження, а матеріали, що додані до протоколу загальних зборів, не містять інформації про відповідача ОСОБА_2 (а. с. 41-72).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 3 розпорядження Турійської районної державної адміністрації № 330 від 10 листопада 2005 року.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з вищенаведених положень процесуального закону та враховуючи, що позов підлягає до часткового задоволення (три позовні вимоги немайнового характеру із чотирьох (75 %): 4 * 908 грн * 75 % = 2724 грн), відповідач ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, то судові витрати слід розподілити таким чином: стягнути з відповідача Ковельської районної державної адміністрації в користь позивача судовий збір в розмірі 1362 гривні (2724 грн / 2 = 1362 грн); повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , у розмірі 681 гривні (1362 грн * 50 % = 681 грн); стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь позивача судовий збір у розмірі 681 гривні (1362 грн * 50 % = 681 грн).

На підставі викладеного, статей 11, 16, 391 ЦК України, статей 78, 116, 152, 155 ЗК України, та керуючись статтями 141, 142, 206, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку, що видані ОСОБА_2 : серії ЯМ № 087082 від 27 березня 2012 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 09 квітня 2012 року за № 072550001003779; серії ЯМ № 087083 від 27 березня 2012 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 09 квітня 2012 року за № 072550001003780; серії ЯМ № 087084 від 27 березня 2012 року, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 09 квітня 2012 року за № 072550001003781.

У решті позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 681 (шістсот вісімдесят однієї) гривні, сплачений відповідно до квитанції АТ «Ощадбанк» № 40 від 28 жовтня 2021 року на рахунок №UA118999980313191206000003492, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009371, код банку отримувача (МФО) 899998, отримувач коштів ГУК у Волинській області/смт Турійськ/22030101.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 681 (шістсот вісімдесят однієї) гривні

Стягнути з Ковельської районної державної адміністрації в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Турійський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Ковельська районна державна адміністрація, адреса місця знаходження: вулиця Незалежності, 73, місто Ковель, Волинська область, ЄДРПОУ 04051402.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Турійська селищна рада, адреса місця знаходження: майдан Центральний, 1, селище міського типу Турійськ, Ковельський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04333052.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Турійської селищної ради: Безсмертний Олексій Миколайович , адреса місця знаходження: майдан Центральний, 1, селище міського типу Турійськ, Ковельський район, Волинська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, адреса місця знаходження: вулиця Винниченка, 67, місто Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ 39767861.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області: Савчук Альона Миколаївна , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 05 квітня 2022 року.

Головуючий