Ухвала

від 04.04.2022 по справі 320/3021/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу адміністративної справи за підсудністю

05 квітня 2022 року м. Київ 320/3021/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та просить суд:

визнати незаконним та скасувати наказ від 03.11.2020 №10-16657/15-20-сг "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221884000:34:002:0066, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти;

зобов`язати надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приблизною площею 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка межує з земельною ділянкою кадастровим номером 3221884000:34:002:0066, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З`ясовуючи відповідність позовної заяви вказаним вимогам, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

З огляду на предмет позову, у даному випадку, застосуванню підлягають положення ч. 1 ст. 25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).

У позовній заяві зазначено, що місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

На підтвердження адреси фактичного проживання позивачем додано до позовної заяви копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2018 №0000641219.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2018 №0000641219, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Визначаючи територіальну підсудність даної справи Київському окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область, позивач додає до позовної заяви довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2018 №0000641219, згідно якої фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_1 .

Проте суд зазначає, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 29.10.2018 №0000641219, не є документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) особи-позивача.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 №1382-IV (зі змінами та доповненнями) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист;

документ, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (надалі - Закон №1706-VІІ), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1706-VІІ внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджена постановою Кабінету Міністрів України "Про облік внутрішньо переміщених осіб" від 01.10.2014 №509 (далі - Постанова №509).

Відповідно до пункту 1 Постанови №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно) відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Проте, 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 "Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання", якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності з 16.08.2017.

Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який в розумінні частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана довідка, згідно з пунктом 1 Постанови №509, є лише документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №320/7279/21.

У зв`язку з цим, суд констатує, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 .

У позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача є: 03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14.

Отже, вирішення спору за зареєстрованим місцем проживання позивача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Сніжне Донецької області (Донецький окружний адміністративний суд), а за місцезнаходженням відповідача має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ (Окружним адміністративним судом міста Києва).

В той же час позивач звернувся із цим позовом до Київського окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі" розповсюджується на територію Київської області.

За таких обставин та враховуючи те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є Донецька область, а місцезнаходженням відповідача є м. Київ, дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, а її розгляд має здійснюватись за правилами територіальної підсудності або Донецьким окружним адміністративним судом, або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (Окружним адміністративним судом міста Києва).

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду, який територіально розміщений в м. Києві, суд вважає за необхідно передати дану справу за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Зазначене не позбавляє позивача права подати заяву до Окружного адміністративного суду міста Києва про передачу справи за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частин 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду та вважає за необхідне передати його за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 29, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративну справу №320/3021/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Головенко О.Д.