Ухвала

від 04.04.2022 по справі 700/16/22

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/16/22

Провадження № 2/700/73/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2022 року Лисянський районний суд Черкаської області в складі головуючого-судді: Пічкур С.Д., за участю секретаря судового засідання: Сіденко Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Лисянка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 700/16/22, за позовною заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права,

установив:

СТОВ «А.Ф.Злагода» 10 січня 2022 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), скасування рішення державного реєстратора та припинення іншого речового права.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 01 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» укладено договір оренди землі, згідно якого Відповідач № 1 передав, а Позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, яка знаходиться в адміністративних межах Дашуківської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Право оренди Позивача зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16282825 від 01.09.2016 р.

Таким чином укладений між Відповідачем № 1 та Позивачем договір оренди землі від 01.08.2016 р. (інше речове право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16282825 від 01.09.2016 р.) є чинним, оскільки він не визнаний недійсним і не розірваний відповідно до норм діючого законодавства України.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номерінформаційної довідки293410107від 30.12.2021р). стало відомо, що між Відповідачем № 1 та гр. ОСОБА_2 (далі по тексту - Відповідач № 2) укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) № 527 від 26.03.2021 р. на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, який нотаріально посвідчено державним нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори, Звенигородського районного нотаріального округу Черкаської області Шалденко Ларисою Василівною. Даний договір укладено на строк 10 років, з 26.03.2021року до 26.03.2031 р.

На підставі рішення державного реєстратора державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори, Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л.В. індексний номер 57317550 від 26.03.2021 р. за Відповідачем № 2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,2496га,кадастровий номер7122882800:02:001:0091 (номер запису про інше речове право 41196952 від 26.03.2021 року. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 293410107 від 30.12.2021 року.

Таким чином, Відповідач № 1 та Відповідач № 2 уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26.03.2021 року та зареєстрували в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачем №2право користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб (емфітевзис) на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, в період дії договору оренди землі від 01.08.2016 р. (інше речове право зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16282825 від 01.09.2016 р.) укладеного між Відповідачем № 1 та Позивачем.

Крім цього, відповідно до п. 7 договору оренди землі від 01.08.2016 р. після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Таким чином, укладений між Відповідачами № 1 та № 2 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26.03.2021 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, (номер запису про інше речове право 41196952 від 26.03.2021 р.), позбавляє Позивача реалізувати переважне право на укладання договору оренди на новий строк, яке передбачене договором оренди землі від 01.08.2016 року та ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

З вказаних підстав просить визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26.03.2021 року укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091. Скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори, Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л.В. індексний номер 57317550 від 26.03.2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право 41196952 від 26.03.2021 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, направив суду заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 тричі у судове засідання не з`явився, відзиву на позов суду не надав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, відзиву на позов суду не надав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та невизнання позову. В порушення вимог частин 8, 9 статті 83 ЦПК України подано до суду оригінал договору про внесення змін до договору емфітевзису від 26 березня 2021 року № 527 та витяг з реєстру, а також пояснення по суті позову.

Державний нотаріус Звенигородської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. у судове засідання не з`явилась, подала клопотання про визнання позову та розгляд справи без її участі. В частині судових витрат заперечує.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи та відповідні до них правовідносини, суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» 01 серпня 2016 року укладено договір оренди землі, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, що знаходиться в адміністративних межах Дашуківської сільської ради Лисянського району Черкаської області.

Право оренди позивача зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 16282825 від 01 вересня 2016 року.

СТОВ «А.Ф. Злагода» згідно умов договору передало в суборенду ПСП «Калиновий край» спірну земельну ділянку, дане право зареєстровано за № 20978113 14 червня 2017 року згідно договору суборенди від 27 березня 2017 року зі строком дії до 01 серпня 2023 року.

Під час дії договору оренди укладеного ОСОБА_1 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «А.Ф. ЗЛАГОДА» 01 серпня 2016 року, за 2,5 роки до закінчення строку його дії, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26 березня 2021 року, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, яка перебуває в оренді позивача і останній має переважне право на поновлення договору оренди згідно п. 7 договору оренди землі та закону.

Державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091 за ОСОБА_2 , здійснено за № 41196952 від 26 березня 2021 року.

Згідно з частиною першоюстатті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі»).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьоїстатті 152 ЗК України).

При вирішенні справи необхідно враховувати як права власника земельних ділянок щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного законом чи домовленістю сторін, права користування чужою власністю.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаютьсястаттею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятоїстатті 33 цього Законупо закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладаєз орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова,а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першоїстатті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першоїстатті 33 Закону України «Про оренду землі»та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цьогоЗаконунеобхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі»передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостоюстатті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно достатті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

За викладених обставин, дії Орендодавця є недобросовісними, оскільки ще до закінчення строку дії договору оренди, більш ніж за два роки, ОСОБА_1 уклав договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26 березня 2021 року з ОСОБА_2 , чим порушено право позивача на поновлення договору оренди, визначене у п. 7 діючого договору оренди та статтею. 33 ЗУ «Про оренду землі», оскільки спочатку необхідно щоб закінчився існуючий договір, або його розірвати, а потім укладати інший на той же об`єкт оренди.

Щодо однієї і тієї ж земельної ділянки не може бути зареєстроване і право оренди, і емфітевзис одночасно, тобто,у даній справі має місце подвійна реєстрація права користування земельними ділянками за різними особами, що суперечить вимогам закону. На це чітко вказав Верховний суд у своїй постанові від 21 жовтня 2021 року у справі № 634/355/19, провадження № 61-11629св20.

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного суду від 22 липня 2020 року у справі № 693/699/18, провадження № 61-19812св19, а також інших, вказаних позивачем у позовній заяві.

На недобросовісність дій відповідачів вказує також те, що лише після звернення позивача до суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали 28 січня 2022 року договір про внесення змін до договору емфітевзису від 26 березня 2021 року щодо строку його дії.

Проте, такі дії сторін не усувають порушення права позивача, оскільки право емфітевзису частиною першоюстатті 395 ЦК Українивіднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Згідно зістаттею 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільнимі відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини третьоїстатті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістомстатті 215 ЦК Українивимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно зістаттею 13 ЦК Україницивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно достатті 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою,у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у текстіЦивільного кодексу Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17).

Аналіз частини другоїстатті 13 ЦК Українидає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можутьу майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних праві виконання юридичних обов`язків.

На зловживання правом власником земельної ділянки вказує і сам договір емфітевзису, у п. 8 якого власник заявляє, що земельна ділянка не перебуває у користуванні інших осіб, хоча в п. 4 вказано, що земельна ділянка перебуває у суборенді ППСП «Калиновий край».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були надані ними і які досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.

Оскільки справа доведена до суду з вини першого та другого відповідачів, тому з них суд стягує судові витрати.

Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 81, 141, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № 527 від 26.03.2021 р. укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091.

Скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Звенигородської державної нотаріальної контори, Звенигородського районного нотаріального округу Шалденко Л.В. індексний номер 57317550 від 26.03.2021 року про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на земельну ділянку площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091 за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 та визнати припиненим право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на земельну ділянку площею 2,2496 га, кадастровий номер 7122882800:02:001:0091, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 41196952 від 26.03.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «А.Ф.Злагода» 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду або через Лисянський районний суд Черкаської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С. Д. Пічкур