Ухвала

від 30.03.2022 по справі 938/168/22

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№938/168/22

Провадження № 2-з/938/5/22

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

31 березня 2022 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судового засідання Мартищук Н.І.,

розглянувши заяву Центру соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина,

про забезпечення позову до подання позовної заяви Центру соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

за участю осіб,які можутьотримати статусучасника справи: Центру соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина, ОСОБА_1 ,

з участю представників:

від заявника: ОСОБА_2 ;

від особи, яка може отримати

статус учасника справи: ОСОБА_1 ;

Обставини справи:

Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди.

Окрім того, 29.03.2022 через канцелярію суду заявником подано додаткові письмові пояснення до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 29.03.2022 відповідну заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2022.

В судове засідання 30.03.2022 з`явився представник заявника ОСОБА_2 та особа, яка може отримати статус учасника справи, ОСОБА_1

ОСОБА_1 було подано письмові заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову а також клопотання про повернення заяви заявнику.

Клопотання про повернення заяви мотивоване тим, що заява про забезпечення позову не містить відомостей про предмет позову, а найменування заявника зазначено, як Івано-Франківський обласний Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина (ідентифікаційний код 33604851), хоча у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 33604851 значиться Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина.

В задоволенні даного клопотання судом було відмовлено, з огляду на наступне.

Так у заяві про забезпечення позову центром було зазначено, що ним буде пред`явлено позов до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди. В додаткових письмових поясненнях центру, поданих суду, центром було конкретизовано, які саме позовні вимоги будуть в майбутньому заявлені до ОСОБА_1 , а саме:

«1. Визнати поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» на особистій сторінці користувача мережі « ОСОБА_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » статті від 25.03.2022 року публікацію недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію Центру.

2.Зобов`язати ОСОБА_1 після набрання рішенням суду у даній справі законної сили розмістити на особистій сторінці Відповідачки в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» текст, що спростовує допис від 25.03.2023 року в такому ж самому об`ємі та таким же самим видом та розміром шрифту і не видаляти протягом року з дня набрання даним рішенням законної сили.

3.Зобов`язати ОСОБА_1 видалити відеоролик із зображенням малолітніх дітей Центру в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» у дописах від 25.03.2022року.

4.Стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти та судові витрати».

Також в судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 пояснила, що дійсно за ідентифікаційним кодом 33604851 зареєстровано Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина. Однак такий центр згідно установчих документів утворений Івано-Франківською обласною державною адміністрацією і зазвичай неофіційно його називають саме, як Івано-Франківський обласний Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина, тому у заяві про забезпечення позову та доповненнях до заяви, нею було допущено технічну помилку у найменуванні центру, однак заявника можна ідентифікувати за кодом, який зазначений у заяві та відповідає тому, що зазначений у реєстраційних документах.

Судом встановлено, що згідно долученого до заяви копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи «Центр соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина», йому присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 33604851, і саме такий код юридичної особи зазначено у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, що на переконання суду дає підстави для висновку про те, що допущені заявником неточності є технічною опискою, і такі неточності були усунені в судовому засіданні шляхом дослідження правовстановлюючих документів та згідно пояснень представника заявника.

В судовому засіданні 30.03.2022 представником заявника ОСОБА_2 та особою, якій заявник просить суд заборонити вчиняти дії, ОСОБА_1 , було надано пояснення по суті заяви про забезпечення позову.

Також судом було досліджено електронні докази долучені заявником до заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

ОСОБА_1 було звернено увагу на те, що долучені заявником електронні докази, які були оглянуті в судовому засіданні, не засвідчені належним чином, а саме не містять цифрового підпису, та не можуть братись судом до уваги. Також ОСОБА_1 зазначила, що в соціальній мережі «Інстаграм» їй належить сторінка під іменем користувача ( ОСОБА_4 ). Разом з тим, в соціальній мережі « ОСОБА_5 » є кілька сторінок під іменем користувача ( ОСОБА_3 ). Відтак на її думку, з метою повноти дослідження обставин справи слід оглянути відповідні належні їй сторінки в соціальних мережах «Фейсбук» та Інстаграм. Зазначила, що вона може надати суду та учасникам справи можливість оглянути дописи розміщені 25.03.2022 на її сторінках « ОСОБА_5 » та «Інстаграм» на власному технічному засобі (ноутбуці).

Представник заявника підтримала таку позицію ОСОБА_1 , у зв`язку із чим розгляд заяви було відкладено на 31.03.2022.

В судовому засіданні 31.03.2022 за участю представника заявника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , останньою було продемонстровано навласному технічному засобі (ноутбуці) належні їй сторінки у соціальних мережах «Instagram» під іменем користувача ( ОСОБА_4 ) та « ОСОБА_6 » під іменем користувача ( ОСОБА_3 ) на яких 25.03.2022 було розміщено дописи про які заявник зазначає у розділі «Обставини справи» заяви про забезпечення позову. В ході їх огляду представником заявника було звернено увагу на те, що такі дописи є відредагованими з чим ОСОБА_1 погодилась, зазначивши, що здійснювала редагування тексту.

Правова позиція заявника.

В судовому засіданні представник заявника підтримала подану заяву, просила суд її задовільнити з підстав наведених у ній та вжити заходи забезпечення позову до його пред`явлення шляхом заборони розповсюдження (поширення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації, що міститься в її дописах під іменем користувача ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у соціальній мережі «Instagram» від 25.03.2022 року, а також під іменем користувача ОСОБА_3 у соціальній мережі «Facebook» від 25.03.2022 року.

Обґрунтовуючи подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що 25.03.2022 на сторінках 23-річної жительки ОСОБА_7 у соціальній мережі ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) та соціальній мережі Instagram ( ОСОБА_4 ) з відміткою ОСОБА_8 , опубліковано фото- відео- матеріали у вигляді посту наступного змісту:

«У той час, коли наші хлопці воюють на фронті, нам приходиться воювати в тилу.

Коли ми з ОСОБА_8 шукали дітей, яким ще потрібна підтримка, я й уявити не могла, з чим ми зіткнемось у центрі соціально-психологічної допомоги, де зараз проживає 17 дітей з мамами, частина з яких тікала від війни.

Будь ласка, виділіть 2 хв свого часу і ввімкніть звук, якщо хочете почути, як волонтерів «просять» більше не допомагати. Чому? Бо ті хочуть, щоб благодійність не збагачувала багатих, а дарувала дітям дитинство.

16 березня я відвезла допомогу у вигляді продуктів та засобів гігієни у ЦСПД в смт. Верховина, керівником якого є ОСОБА_9 . Приймала та координувала допомогу ОСОБА_10 .

Тільки вартість продуктів, які ми туди привезли, перевищувала 15к грн + ящик фруктів + ще один великий ящик; який містив дитяче харчування, памперси, а також дитячу гігієну та праски для одягу.

Під час розмови з працівниками на одній з них я побачила своє пальто, яке я привозила жінкам, які там проживали, пів року тому. Я написала про це юристу закладу й попросила їі проконтролювати, щоб з цією допомогою не сталося так, як з одягом (який спочатку перебирають працівники, а потім все, що не підійшло їм, віддають мешканцям і дітям).

Але мене не почули.

Від жінок, яким, до речі, погрожують виселенням, якщо вони не будуть мовчати, я почула жахливі речі. Враження, що до цього я жила в мильній бульбашці, яка тріснула.

Як виявилось, з усієї допомоги людям надійшла тільки мала частина, а пояснила керівник це тим, що кризовий центр - це державна установа, яка завтра не матиме грошей на їжу, тому дітей будуть годувати солодощами.

Коли після ДЕСЯТИ ДНІВ я попросила роздати хоча б дітям те, що ми купили, зі мною погодились, але попросили більше не приходити, бо волонтери у закладах не потрібні, якщо з них немає користі керівництву.

Тому я прошу людей, які також: волонтерять, передавайте допомогу ВИКЛЮЧНО В РУКИ, а якщо передаєте її працівникам, приїдьте за декілька днів і поспілкуйтеся з людьми чи дітьми, яким вона була націлена, і якщо ви виявите те ж, що і я, не мовчіть, бо якщо не зараз викорінювати таке мародерство, то коли?

І не забуваймо, що добро породжує добро.

А працівникам кризового центру мені хочеться сказати тільки одне: Божого суду вам не уникнути, і перестаньте дзвонити й нервувати мою хвору бабусю, якщо у Вас є ще щось мені сказати, у Вас є мій номер.»

Заявник вважає, що такі звинувачення працівників Центру у погрозах виселення проживаючих осіб, «привласненні» чужого одягу, нецільовому використанні продуктів харчування тощо, є безпідставними, незаконними, нічим не підтверджені, та такими, що порушують ділову репутацію самого Центру. Тому директором центру на особистій сторінці в мережі Fecebook під іменем « ОСОБА_11 », а також безпосередньо на офіційній сторінці центру у мережі Instagram під іменем «cspd.verchovina», було надано відповідь на необгрунтовані звинувачення ОСОБА_12 .

Однак станом на 28.03.2022 зі сторони ОСОБА_1 будь-яких дій стосовно спростування та видалення допису та відеоролику не вчинялось, а навпаки допис набув резонансності, великої кількості поширення та обговорення користувачами соціальних мереж.

Зметою захистусвоїх прав,Центр соціально-психологічноїдопомоги у селищіВерховина, маєнамір звернутись зпозовом до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, а саме проситиме суд:

«1. Визнати поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» на особистій сторінці користувача мережі « ОСОБА_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у статті від 25.03.2022 року публікацію недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію Центру.

2.Зобов`язати ОСОБА_1 після набрання рішенням суду у даній справі законної сили розмістити на особистій сторінці Відповідачки в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» текст, що спростовує допис від 25.03.2023 року в такому ж самому об`ємі та таким же самим видом та розміром шрифту і не видаляти протягом року з дня набрання даним рішенням законної сили.

3.Зобов`язати ОСОБА_1 видалити відеоролик із зображенням малолітніх дітей Центру в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» у дописах від 25.03.2022року.

4.Стягнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти та судові витрати».

Представник вважає, що майбутні позовні вимоги центу повинні бути забезпечені саме шляхом заборони розповсюдження (поширення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації, що міститься в її дописах під іменем користувача ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у соціальній мережі Instagram від 25.03.2022 року, а також під іменем користувача ОСОБА_3 у соціальній мережі Facebook від 25.03.2022 року, оскільки допис був опублікований на особистих сторінках ОСОБА_1 в соціальній мережі на огляд інших користувачів і такі скористались своїм правом на коментар до статті та її поширення. Зокрема допис було поширено більш як 68 разів, та такий отримав понад 379000 переглядів.

Також на думку представника заявника, опубліковане відео є змонтованим, більшість слів вирвано із контексту та не відповідає дійсності. На відео зображені малолітні особи, які перебували у центрів, однак відео опубліковане без дозволу батьків. Вважає, що такий допис негативно відображається на діяльності центру, його репутації та порушує права не тільки центру, а й осіб які в ньому проживають.

Вважає, що скільки майбутнім предметом спору буде захист немайнових прав центру, а саме честі, гідності та ділової репутації закладу, необхідним є вжиття заходів забезпечення позову визначених у заяві. При цьому, конкретизувати яким чином ОСОБА_1 має запобігти поширенню відповідної інформації, представник заявника не змогла зазначивши, шо ОСОБА_1 вже здійснила поширення допису розмістивши його на своїх сторінках. Надалі вона його поширити не може, однак поширення цього допису можуть здійснити інші користувачі соціальних мереж які вже перерепостили його. Відтак ОСОБА_1 повинна знайти спосіб, щоб запобігти поширенню цього допису іншими користувачами.

Правова позиція ОСОБА_1

ОСОБА_1 , якій заявник просить суд заборонити розповсюдження (поширення) інформації, та яка в майбутньому, при поданні позову може набути статусу учасника справи, надала суду заперечення в яких вимоги заяви заперечила та просить в її задоволенні відмовити повністю.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідно до положень ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відтак саме заявник повинен довести, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, передбачених наведеними положеннями ЦПК України.

Зазначила, що нею на її сторінках у соціальній мережі Fecebook під іменем користувача ( ОСОБА_3 ) та соціальній мережі Instagram під іменем користувача ( ОСОБА_4 ) було опубліковано допис на який заявник посилається у заяві про забезпечення позову.

Однак на її думку, заявником не доведено належними та допустимими доказами те, що вона, ОСОБА_1 розповсюджує чи має намір розповсюджувати інформацію з її дописів. Розмістивши на своїх сторінках відповідні дописи, вона не здійснювала їх поширення (репосту), це здійснили інші користувачі відповідних соціальних мереж. У випадку, якщо під розповсюдженням заявник має на увазі розповсюдження інформації іншими особами, то відповідно вимоги мають бути адресовані не їй, а таким особам. Також ОСОБА_1 звертає увагу на те, що заявником у прохальній частині заяви про забезпечення позову не визначено чітко, яку саме інформацію слід не поширювати, не конкретизовано яким саме чином. Не визначено зміст такої інформації і у майбутніх позовних вимогах. Також ОСОБА_1 посилається на те, що положеннями ст. 150 ЦПК України не передбачено такого виду забезпечення позову, який обрано заявником. Зазначає, що позов може бути забезпечено і в інші способи, які не передбачені ст.150 ЦПК України, однак у випадку, якщо такі передбачені законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На її думку, положення ст. 278 ЦК України, якими передбачено можливість заборони розповсюдження інформації у газеті, книзі, кінофільмі, теле-, радіопередачі тощо, якщо така порушує немайнове право фізичної особи, не можуть бути застосовані у даному випадку так як заявник не є фізичною особою, а є юридичною особою, а її допис не є газетою, книгою, кінофільмом, теле-, радіопередачею.

Оцінка суду.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, законодавцем визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно доч.1ст.150ЦПК України,позов забезпечується:накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб; накладеннямарешту наактиви,які єпредметом спору,чи іншіактиви відповідача,які відповідаютьїх вартості,у справахпро визнаннянеобґрунтованими активівта їхстягнення вдохід держави; забороноювчиняти певнідії; встановленнямобов`язку вчинитипевні дії,у разіякщо спірвиник ізсімейних правовідносин; забороноюіншим особамвчиняти діїщодо предметаспору абоздійснювати платежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоінші зобов`язання; зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнання прававласності наце майноі прозняття знього арешту; зупиненнямстягнення напідставі виконавчогодокумента,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; зупиненняммитного оформленнятоварів чипредметів; арештомморського судна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від12лютого 2020року усправі N381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що суд забезпечує позов, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Разом з тим, наявність достатньо обґрунтованих фактичних обставин, які б слугували підставою для забезпечення позову, має бути підтверджена належними доказами, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Слід також звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Як встановлено судом, заявник обґрунтовуючи подану заяву про забезпечення позову, посилається на те, що 25.03.2022 на сторінках 23-річної жительки ОСОБА_7 у соціальній мережі ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) та соціальній мережі Instagram ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з відміткою ОСОБА_8 , опубліковано фото- відео- матеріали у вигляді посту наступного змісту:

«У той час, коли наші хлопці воюють на фронті, нам приходиться воювати в типу.

Коли ми з ОСОБА_8 шукали дітей, яким ще потрібна підтримка, я й уявити не могла, з чим ми зіткнемось у центрі соціально-психологічної допомоги, де зараз проживає 17 дітей з мамами, частина з яких тікала від війни.

Будь ласка, виділіть 2 хв свого часу і ввімкніть звук, якщо хочете почути, як волонтерів «просять» більше не допомагати. Чому? Бо ті хочуть, щоб благодійність не збагачувала багатих, а дарувала дітям дитинство.

16 березня я відвезла допомогу у вигляді продуктів та засобів гігієни у ЦСПД в смт. Верховина, керівником якого є ОСОБА_9 . Приймала та координувала допомогу ОСОБА_10 .

Тільки вартість продуктів, які ми туди привезли, перевищувала 15к грн + ящик фруктів + ще один великий ящик; який містив дитяче харчування, памперси, а також дитячу гігієну та праски для одягу,

Під час розмови з працівниками на одній з них я побачила своє пальто, яке я привозила жінкам, які там проживали, пів року тому. Я написала про це юристу закладу й попросила Ті проконтролювати, щоб з цією допомогою не сталося так, як з одягом (який спочатку перебирають працівники, а потім все, що не підійшло їм, віддають мешканцям і дітям).

Але мене не почули.

Від жінок, яким, до речі, погрожують виселенням, якщо вони не будуть мовчати, я почула жахливі речі. Враження, що до цього я жила в мильній бульбашці, яка тріснула.

Як виявилось, з усієї допомоги людям надійшла тільки мала частина, а пояснила керівник це тим, що кризовий центр - це державна установа, яка завтра не матиме грошей на їжу, тому дітей будуть годувати солодощами.

Коли після ДЕСЯТИ ДНІВ я попросила роздати хоча б дітям те, що ми купили, зі мною погодились, але попросили більше не приходити, бо волонтери у закладах не потрібні, якщо з них немає користі керівництву.

Тому я прошу людей, які також: волонтерять, передавайте допомогу ВИКЛЮЧНО В РУКИ, а якщо передаєте її працівникам, приїдьте за декілька днів і поспілкуйтеся з людьми чи дітьми, яким вона була націлена, і якщо ви виявите те ж, що і я, не мовчіть, бо якщо не зараз викорінювати таке мародерство, то коли?

І не забуваймо, що добро породжує добро.

А працівникам кризового центру мені хочеться сказати тільки одне: Бооісого суду вам не уникнути, і перестаньте дзвонити й нервувати мою хвору бабусю, якщо у Вас є ще щось мені сказати, у Вас є мій номер.»

Заявник вважає, що такі звинувачення працівників Центру у погрозах виселення

проживаючих осіб, «привласненні» чужого одягу, нецільовому використанні продуктів харчування тощо, є безпідставними, незаконними, нічим не підтверджені, та такими, що порушують ділову репутацію самого Центру.

З матеріалів заяви про забезпечення позову вбачається, що у майбутньому, Центром соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина буде подано до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, згідно якого Центр буде просити суд:

«1. Визнати поширену ОСОБА_1 в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» на особистій сторінці користувача мережі « ОСОБА_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » статті від 25.03.2022 року публікацію недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію Центру.

2. Зобов`язати ОСОБА_1 після набрання рішенням суду у даній справі законної сили розмістити на особистій сторінці Відповідачки в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» текст, що спростовує допис від 25.03.2023 року в такому ж самому об`ємі та таким же самим видом та розміром шрифту і не видаляти протягом року з дня набрання даним рішенням законної сили.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 видалити відеоролик із зображенням малолітніх дітей Центру в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» у дописах від 25.03.2022року.

4. Стигнути з Відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти та судові витрати».

Наведене свідчить, що між Центром соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина та ОСОБА_1 дійсно виник спір з приводу достовірності певної інформації поширеної ОСОБА_1 , який може бути поданий заявником до суду в майбутньому.

Із аналізу наведених майбутніх позовних вимог Центру, вбачається, що центр проситиме суд визнати публікацію недостовірною та такою, що принижує гідність, честь та ділову репутацію Центру, зобов`язати ОСОБА_1 розмістити на своїх сторінках текст, що спростовує відповідний допис, проситиме видалити відеоролик із зображенням малолітніх дітей Центру в дописах від 25.03.2022 та проситиме стягнути моральну шкоду.

Як уже зазначалося судом, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Іншими словами, забезпечення позову можливе за наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відтак, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Разом з тим, наявність достатньо обґрунтованих фактичних обставин, які б слугували підставою для забезпечення позову, має бути підтверджена належними доказами, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому слід звернути увагу на те, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з дотриманням основних засад цивільного судочинства, зокрема на засадах змагальності сторін, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову, учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі, зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Такі обставини повинні доводитись належними й допустимими доказами.

Однак, проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, долучені до неї докази та зміст майбутніх позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами застосування запропонованих заходів забезпечення позову.

Так, заявник просить суд заборони розповсюдження (поширення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації, що міститься в її дописах під іменем користувача ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у соціальній мережі Instagram від 25.03.2022 року, а також під іменем користувача ОСОБА_3 у соціальній мережі Facebook від 25.03.2022 року.

Разом з тим, заявник не надає доказів, які б свідчили про існування ризиків того, що не вжиття таких заходів забезпечення утруднить, чи унеможливить належне виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема що визнання публікації недостовірною, розмішення відповідачем тексту, що спростовує допис, видалення відео відповідачем, стягнення моральної шкоди буде утрудненим чи неможливим без застосування конкретного заходу забезпечення позову. Заявником не доведено, що саме такий захід буде співмірним до позовних вимог та зможе забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб.

Зокрема, як зазначено самим заявником у його майбутніх позовних вимогах, спірний допис був поширений ОСОБА_1 в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм» на особистій сторінці користувача мережі « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 » ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що вона дійсно розмістила такий допис на своїх стороніках в соціальній мережі Інтернету «Фейсбук» та «Інстаграм», однак не вживала заходів щодо їх поширення. Такі дописи були поширені іншими користувачами, які підписані на її сторінки, самостійно.

Представник заявника в усних поясненнях наданих в судовому засіданні також зазначила, що ОСОБА_1 вже поширила вказаний спірний допис та надалі самостійно поширювати його не може, однак це можуть здійснити інші користувачі, відтак вона повинна вжити заходів щоб цьому запобігти. Зазначила, що станом на 28.03.2022 інші користувачі поширили вказаний допис більше ніж 60 разів, зокрема блогером під іменем акаунту Natalilytvun, в якого аудиторія складає 958 тисяч.

Однак, жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняються будь які дії спрямовані на поширення вказаного допису, заявником не надано.

Твердження заявника про те, що ОСОБА_1 закликає інших користувачів поширювати розміщений нею допис не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на те, що долучені заявником електронні докази, які були оглянуті в судовому засіданні, могли б підтвердити сам факт розміщення допису ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її сторінках у соціальній мережі Instagram та Facebook, а не наявність ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Однак такі докази є недопустимими, оскільки не засвідчені належним чином, зокрема не були підписані електронним підписом, що суперечить вимогам ст. 100 ЦПК України.

Так, положеннями ст. 100 ЦПК України, передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченійелектронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Представник заявника в судовому засіданні підтвердила, що долучені до заяви електронні докази дійсно не були підписані електронним підписом.

В тойже час,суд звертаєувагу нате,що самфакт розміщення ОСОБА_1 допису наїї сторінках у соціальній мережі Instagram та Facebook, самою ОСОБА_1 не заперечується. Наявність допису на відповідних сторінках була перевірена в судовому засіданні. Зокрема, ОСОБА_1 було продемонстровано навласному технічному засобі (ноутбуці) належні їй сторінки у соціальних мережах Instagram під іменем користувача ( ОСОБА_4 ) та Fecebook під іменем користувача ( ОСОБА_3 ) на яких 25.03.2022 було розміщено дописи про які заявник зазначає у розділі «Обставини справи» заяви про забезпечення позову.

Суд звертаєувагу нате, що із аналізу наведених майбутніх позовних вимог не вбачається який саме зміст допису буде предметом спору, чи міститиме він текст, відео та фото. У прохальній частині заяви про забезпечення позову, заявником також не конкретизовано зміст допису, який слід заборонити розповсюджувати ОСОБА_1 .

В усних поясненнях наданих суду, представник заявника зазначила, що мається на увазі допис від 25.03.2022, який зазначено у тексті заяви про забезпечення позову в розділі «обставини справи».

Однак під час огляду в судовому засіданні допису ОСОБА_1 розміщеного 25.03.2022 на її сторінках у мережі Фейсбук та Інстаграм, наявний як текст, так і відео. Більше того, під час огляду допису в судовому засіданні, учасниками справи було заявлено, що текст допису було відредаговано.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки на даному етапі така заява належним чином не обґрунтована та не доведена.

Одночасно суд роз`яснює заявнику його право на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку, встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись ст.ст.12-13, 76-80, 95, 100, 149, 150, 152, 153, 197, 260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви Центру соціально-психологічної допомоги в селищі Верховина,

про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_1 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, шляхом заборони розповсюдження (поширення) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інформації, що міститься в її дописах під іменем користувача ОСОБА_4 ( ОСОБА_3 ) у соціальній мережі Instagram від 25.03.2022 року, а також під іменем користувача ОСОБА_3 у соціальній мережі Facebook від 25.03.2022 року- відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали. У зв`язку із тим, що 02 та 03 квітня 2022 року були вихідними днями, а 04 та 05 квітня 2022року головуючий суддя перебував на навчанні, повний текст ухвали підписано 06.04.2022.

Суддя Роман ДЖУС