Ухвала

від 04.04.2022 по справі 925/1848/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 квітня 2022 року Справа № 925/1848/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Пріхно Л.А,

за участі представників сторін:

від Звенигородської окружної прокуратури Куліш А.А. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від стягувача - представник не з`явився,

від боржника представник не з`явився,

від третіх осіб:

від Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства представник не з`явився,

від державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство представник не з`явився,

від виконавчого комітету Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву керівника Звенигородської окружної прокуратури

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі

за позовом першого заступника керівника Звенигородської окружної

прокуратури, м. Звенигородка, Черкаської області в інтересах

держави в особі:

Черкаської обласної державної адміністрації, м. Черкаси

до Селищенської сільської ради, с. Селище, Звенигородського району,

Черкаської області

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Черкаси;

2.державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2022 року позов задоволено повністю.

Витребувано у власність держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Селищенської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 7122582500:07:001:0092 площею 1,9 га, яка за матеріалами базового лісовпорядкування 2013 року накладається на землі лісового фонду квартал 82 виділ 3 Корсунського лісництва та перебуває у постійному користуванні державного підприємства Корсунь-Шевченківське лісове господарство, право власності на яку згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за Карашинською сільською радою Селищанської об`єднаної територіальної громади Звенигородського району Черкаської області, номер запису про право власності 2874388 від 30 жовтня 2018 року.

Стягнуто з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1 135 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання вищевказаного судового рішення Господарським судом Черкаської області 16 березня 2022 року було видано відповідний наказ.

До Господарського суду Черкаської області від керівника Звенигородської окружної прокуратури надійшла заява про заміну боржника Селищенську сільську раду Звенигородського району Черкаської області на виконавчий комітет Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Заяву подано в порядку ст. 334 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 24 березня 2022 року розгляд заяви керівника Звенигородської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження призначено в судовому засіданні на 11 год. 30 хв. 05 квітня 2022 року.

Прокурор у судовому засіданні заяву підтримав та просив суд здійснити заміну боржника Селищенську сільську раду Звенигородського району Черкаської області на виконавчий комітет Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Представники сторін, третіх осіб та виконавчого комітету Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Від виконавчого комітету надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Розглянувши заяву керівника Звенигородської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження, а також дослідивши докази, судом враховане наступне:

В обґрунтування поданої заяви керівник Звенигородської окружної прокуратури вказував, що розпорядником бюджетних коштів Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області є її виконавчий комітет.

Згідно з інформацією виконавчого комітету Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 18 березня 2022 року №177, відповідно до рішення Селищенської сільської ради від 24 грудня 2021 року №21-10/VІІІ Про бюджет Селищенської сільської ради на 2022 рік виконавчий комітет Селищенської сільської ради визначено головним розпорядником коштів та відповідно в органі Державної казначейської служби України відкрито реєстраційні рахунки по місцевому бюджету.

В зв`язку з чим, з урахуванням вимог ст. 52, 334 ГПК України прокурор просить суд замінити боржника Селищенську сільську раду Звенигородського району Черкаської області на виконавчий комітет Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

За приписами ст. 5,18, 26 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 1 ч. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Здійснюючи в межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу, Казначейство України відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів.

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 3 Порядку №845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до абз. 1 п. 26 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

За приписами п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно ст. 5 Бюджетного Кодексу України бюджетна система України складається з:

1) державного бюджету;

2) місцевих бюджетів:

а) бюджету Автономної Республіки Крим;

б) обласних бюджетів;

в) районних бюджетів;

г) бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Бюджетного Кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного Кодексу України закріплено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої статті 22 Бюджетного Кодексу України.

Отже, саме органи Держказначейства є встановленими Законом України Про виконавче провадження та Порядком №845 особами, що, зокрема, здійснюють безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 25 листопада 2019 року у справі №200/4120/19-а та у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №804/5950/17.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні система місцевого самоврядування, зокрема, включає сільську раду та її виконавчі органи.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 28 вищевказаного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад.

Відповідно до ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади (ч. 8 ст. 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Отже, виконавчий комітет самостійно не розпоряджається ні коштами, ні майном, що належить до комунальної власності територіальної громади.

Статтею 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання.

Складання і схвалення прогнозів районних і обласних бюджетів, складання і виконання відповідних бюджетів здійснюють відповідні державні адміністрації згідно з Бюджетним кодексом України.

Стаття 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Згідно ч. 2 ст. 64 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником за наказом Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2022 року є Селищенська сільська рада, тобто орган місцевого самоврядування, який є бюджетною установою.

При цьому суд зазначає, що відсутність у боржника відкритих рахунків в органах Казначейства не змінює його статусу як органу місцевого самоврядування, відносно якого виконання судового рішення має відбуватись у передбаченому законом порядку, а саме, у відповідності до Порядку №845.

Селищенська сільська рада розпоряджається коштами місцевого бюджету, використовуючи рахунки виконавчого комітету.

На виконавчий комітет ради чинним бюджетним законодавством покладено функції головного розпорядника коштів місцевого бюджету, у тому числі й за зобов`язаннями ради.

Судом фактично прийнято рішення про стягнення з Селищенської сільської ради грошових коштів (судового збору) за рахунок бюджету села на користь прокуратури шляхом їх безспірного списання з казначейських рахунків розпорядника бюджетних коштів.

За наведених обставин, виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 03 лютого 2022 року у справі №925/1848/21 наказ від 16 березня 2022 року про стягнення з Селищенської сільської ради на користь Черкаської обласної прокуратури 1 135 грн. 00 коп. судового збору, підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Доказів звернення до Казначейської служби щодо примусового виконання наказу від 16 березня 2022 року матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст.334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Також ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Виконавчий комітет Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області участі у справі не приймав і не є правонаступником Селищенської сільської ради в розумінні ст.ст. 52, 334 ГПК України.

Отже, підстав для заміни боржника Селищенської сільської ради на виконавчий комітет Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області саме в порядку правонаступництва немає.

Таким чином заява керівника Звенигородської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 234, 334 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву керівника Звенигородської окружної прокуратури про заміну сторони виконавчого провадження залишити без задоволення.

2.Копію ухвали надіслати учасникам та виконавчому комітету Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В. Васянович