Рішення

від 05.04.2022 по справі 120/18141/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 квітня 2022 р. Справа № 120/18141/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправність рішення відповідача №624 від 30.07.2021 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ".

З метою зобов`язання повторно розглянути клопотання від 29.06.2021 та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 15.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Установлено строк для подання заяв по суті.

14.01.2022 стороною відповідача подано до суду відзив щодо заявлених позовних вимог, з якого слідує, що останній заперечує проти задоволення позову. Зазначено, що позивач в червні 2021 звернувся до Лука-Мелешківської сільської ради із клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, за рахунок земель комунальної власності Лука-Мелешківської ОТГ (земельна ділянка, яка межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 0520682800:01:003:0089, 0520682800:01:003:0088).

Відповідач зазначає, що розглянувши подані позивачем документи, враховуючи рекомендації постійної комісії сільської ради, Лука-Мелешківська сільська рада рішенням 12 сесії 8 скликання від 30.07.2021 №624 відмовила позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності іншої особи.

Відповідач, покликаючись на положення абз. 1, 2 п. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державний земельний кадастр" зазначає, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.05.2019 по справі №826/765/17 зроблено висновок, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Відтак, оскільки бажана позивачем земельна ділянка перебуває у власності гр. ОСОБА_2 згідно із державним актом серії ІУ-ВН №012899 від 09.07.2002, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 15.05.2002 №279, тому відсутні підстави для надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

16.02.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

Зокрема, вказано, що відповідач належним чином не мотивував свою відмову та без належного обґрунтування, за відсутності документів, що підтверджують прийняте рішення, вказав формальні підстави для відмови у задоволенні клопотання позивача. Відповідач не надав належні та допустимі докази на підтвердження перебування вказаної земельної ділянки у власності іншої особи. У Державному земельному кадастрі відсутня інформація про формування цієї земельної ділянки, тобто щодо визначення її площі, меж та присвоєння кадастрового номера.

Отже, рішення Лука-Мелешківської сільської ради №624 від 30.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (Лука-Мелешківська сільська ТГ), є протиправним.

Ухвалою від 06.04.2022 судом відмовлено у задоволені клопотань про залучення третьої особи ОСОБА_2 та про розгляд справи за участю сторін, які заявлені у відзиві на позов.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 29.06.2021 звернувся до Лука- Мелешківської сільської ради із клопотанням про надання відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га, яка розташована на території Лука-Мелешківської ОТГ, за рахунок земель комунальної власності.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення №624 від 30.07.2021 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га на території Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області (Лука-Мелешківська сільська ТГ), у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності іншої особи.

Позивач вважає вказане рішення Лука-Мелешківської сільської ради протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому звернувся до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Так, згідно із статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Відповідно до спірного рішення сільська рада відмовила позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки у власності іншої особи.

Частина 5 статті 116 Земельного кодексу України визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Частиною 5 статті 242 КАС України вказано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №826/765/17 від 16 травня 2019 року, з якої вбачається, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності на підставі статті 118 Земельного кодексу України може бути надано лише на вільну земельну ділянку.

Отже, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, передбачений положеннями статті 118 Земельного кодексу України, на який посилається представник позивача, не розповсюджується на вказану земельну ділянку, оскільки вона на момент подачі позивачем клопотання не була вільною, а перебуває у власності.

Відповідач, доводячи правомірність оскаржуваної відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до спірного рішення, посилається на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, належить гр. ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно із державним актом серії ІУ-ВН №012899 від 09.07.2002, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 15.05.2002 №279, який долучено до матеріалів справи.

Згідно із статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до Державного акту, виданого на ім`я гр. ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 09.07.2002, виданого на підставі розпорядження Вінницької РДА від 15.05.2002 №279, він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №451.

Відповідно до ст 202 Земельного кодексу (в редакції чинній станом на 2002), державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відтак, державний акт, виданий уповноваженим органом, який зареєстрований в установлено порядку, а відтак земельна ділянка на яку претендує позивач належить на праві приватної власності іншій особі, що підтверджується зазначеними вище доказами.

Щодо посилань представника позивача, що у Державному земельному кадастрі відсутня інформація про формування цієї земельної ділянки, тобто щодо визначення її площі, меж та присвоєння кадастрового номера, то суд зазначає, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера (п. 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" N 3613-VI від 07.07.2011)

Відповідно до абз 3 п. 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр", у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відмерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

За наведеного вище, рішення Лука-Мелешківської сільської ради 12 позачергової сесії 8 скликання від 30.07.2021 №624 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для відшкодування понесених позивачем судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Центральна, 2А, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234 ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 04329856)

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна