Рішення

від 05.04.2022 по справі 260/969/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2022 року м. Ужгород№ 260/969/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до приватного підприємства "Кость" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (далі - Позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до приватного підприємства "Кость" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приватного підприємства "Кость" шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до повного усунення таких порушень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками позапланової перевірки приватного підприємства "Кость" складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 11 січня 2022 року за № 1 (далі по тексту - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі по тексту - ППБУ). Тому позивач просить застосувати до відповідача захід реагування шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до повного усунення таких порушень.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Вказана ухвала про відкриття провадження була надіслана на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримана ним 14 березня 2022 року.

Відповідач відзив на позов не подав.

Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань сторін про розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДСНС України у Закарпатській області від 10 грудня 2021 року № Нс-379/52 у період з 04.01.2022 року по 11.01.2022 року працівниками Головного управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено планову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд приватного підприємства "Кость" з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За наслідками вказаної планової перевірки складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 11 січня 2022 за № 1, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, Правил техногенної безпеки, а саме:

пункт 1. Будівлі, споруди не обладнано зовнішніми установками від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 2. З`єднання, відгалудження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 3. електрощити, групові електрощити не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (пункт 1.16 глави 1 розділу IV, ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 4. у будівлях та приміщеннях допускається прокладання та експлуатація тимчасових електромереж (пункт 1.8 глави 1 розділу IV, ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 5. не проведено замір опору ізоляції і перевірку срацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глави 1 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 6. будинки, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 7. територію підприємства, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки не забезпечені первинними засобами пожежегасіння (пункт 3.6 глави 3 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 8. не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників (пункт 3.17 глави 3 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 9. на вогнегасники, які експлуатуються не внесено облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об`єкті системою нумерації (пункт 3.18 глави 3 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 10. відсутні вказівні знаки місцезнаходження вогнегасників (пункт 3.10 глави 3 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 11. на пожежних щитах не вказано їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів (пункт 3.12 глави 3 розділу ІV ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт. 12. посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (пункт 16 глави 1 розділу ІІ ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 13. не здійснено навчання керівного складу, працівників з питань пожежної безпеки (пункт 16 глави І розділу ІІ ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 14. територія об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені в повному обсязі відповідними знаками безпеки (пункт 8 глави І розділу ІІ ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 15. на об`єкті відповідним документом не встановлений протипожежний режим (наказом, інструкцією, тощо) (пункт 3 глави І розділу ІІ ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 16. на об`єкті відсутня інформація про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії (пункт 3 частини 1 ст. 20 КЦЗУ);

пункт 17. не організовано евакуаційні заходи щодо працівників та майна суб`єкта господарювання під час виникнення надзвичайних ситуацій (пункт 4 частина 1 ст. 20 КЦЗУ);

пункт 18. працівники об`єкта не забезпечені засобами індивідуального захисту (пункт 2 частини 1 статті 20 КЦЗУ).

пункт 19. до роботи допущено осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки (пункт 4 глави 6 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

Примірник вказаного акту отримано керівником суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , про що свідчить підпис у вказаному акті перевірки (а.с. 16, на звороті). Встановлено, що зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника не надходили.

Надаючи оцінку наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пункту 4 підпункту 35 Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та пункту 4 підпункту 57 Указу Президента № 20/2013 від 16 січня 2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами статі 68 частин 1 та 2 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон України № 877-V) державний нагляд (контроль)- діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено статтею 3 частиною 1 Закону України № 877-V.

Відповідно до положень статті 5 Закону України № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до положень статті 7 частини 1 та частини 2 Закону України № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою .

З вищенаведеного вбачається, що позивач наділений повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі повноваженнями застосування до суб`єктів господарювання певних заходів реагування.

Згідно зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, статтями 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення планової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. А саме, щодо виявлених порушень, управлінням роз`яснено наступне:

пункт 1. для забезпечення безпеки будівлі, а також майна та людей, які там перебувають, необхідно виконувати комплекс технічних рішень та спеціальних пристосувань (зовнішній блискозахист), що забезпечують перехоплення блискавки і відведення її в землю, тим самим, захищаючи будівлю (споруду) від пошкодження та пожежі;

пункт. 2 з метою уникнення перегрівання жил проводів, кабелів і пошкодження ізоляції стиків місця їх з`єднання, а також з`єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір. Тому з`єднання, відгалудження та окінцування жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

пункт 3. з метою локального відключення від електропостачання окремих приміщень, електрощитки, групові електрощитки повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки);

пункт 4. з метою недопущення пошкодження ізоляції електричних проводів, що може призвести до короткого замикання і в подальшому виникнення пожежі, прокладання та експлуатація тимчасових електромереж забороняється.

пункт 5. для захисту електромережі від короткого замикання один раз на 2 роки повинні проводитися заміри опору ізоляції на відповідність вимог нормативних документів, виявлення дефектів ізоляції та оцінки стану самих проводів і кабелів;

пункт 6. з метою виявлення, локалізації та ліквідації пожежі без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища від впливу небезпечних факторів пожежі, на об`єкті, що захищається, слід встановлювати комплекс технічних засобів - систему протипожежного захисту;

пункт 7. територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом. які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. До початку експлуатації об`єкти повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з Правилами експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників;

пункт 8. вогнегасники, введені в експлуатацію, повинні піддаватися технічному обслуговуванню, яке забезпечує підтримку їх у постійній готовності до використання та надійну роботу всіх вузлів вогнегасника протягом усього терміну експлуатації;

пункт 9. з метою чіткого обліку, своєчасного технічного обслуговування первинних засобів пожежогасіння, на вогнегасники, які експлуатуються, слід наносити облікові (інвентарні0 номери за прийнятою на об`єкті системою немерації;

пункт 10. для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння, приміщеннях слід установлювати відповідні вказівні знаки;

пункт 11. з метою чіткого обліку пожежних щитів та для інформування населення, на щити слід наносити порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

пункт 12. навчання керівників з питань пожежної безпеки проводиться з метою підвищення рівня протипожежної культури, покращення стану пожежної культури, покращення стану пожежної безпеки у виробництві та в побуті;

пункт 13. навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, повинно проводитися для забезпечення для забезпечення належної поведінки керівників та працівників об`єкту у випадку виникнення надзвичайної ситуації (аварії) ;

пункт 14. для попередження працівників про можливу небезпеку, інформування про події в момент її виникнення на території об`єкта, а такожв будинках, спорудах, приміщеннях слід розміщувати відповідні знаки безпеки.

пункт 15. встановлення протипожежного режиму на об`єкті забезпечує дотримання працівниками правил пожежної безпеки. Працівники об`єкта мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах або під час проходження пожежно-технічного мінімуму.

пункт 16. з метою інформування населення про заходи безпеки та відповідну поведінку населення у разі виникнення аварії, суб`єктами господарювання створюються інформаційно-довідкові куточки з питань цивільного захисту.

пункт 17. до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить організація та здійснення під час виникнення надзвичайної ситуації евакуаційних заходів щодо працівників та майна суб`єкта господарювання для швидкої евакуації у разі виникнення надзвичайної ситуації.

пункт 18. для захисту органів дихання від зовнішнього негативного впливу на випадок виникнення надзвичайної ситуації керівник об`єкту повинен забезпечити своїх працівників засобами індивідуального захисту.

пункт 19. навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, повинно здійснюватися, задля забезпечення належної поведінки керівників та працівників об`єкту у випадку виникнення надзвичайної ситуації (аварії).

Так, у відповідності до статті 2 частини 1 пункту 26 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Згідно із статтею 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Крім того, як встановлено під час розгляду справи під час перевірки були виявлені й інші порушення, зокрема, Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, Державних будівельних норм України "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Мінрегіону України від 13 листопада 2014 року № 312.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 823/589/16.

Згідно із статтею 242 частиною 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення з чиєї вини було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Згідно із статтею 21 частиною 1 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного суд вважає, що застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки відповідає критеріям пропорційності, оскільки певні порушення, що перелічені в акті перевірки можуть мати своїм наслідком як спричинення пожежі так і її швидкому розповсюдженню з утрудненим шляхом евакуації людей, у тому числі дітей.

Крім того, суд звертає увагу на те, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я працівників та відвідувачів до підтвердження уповноваженим органом повного усунення відповідачем виявлених порушень, що були зафіксовані в акті від 11 січня 2022 року за № 1 від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, що є цілком співмірним та відповідає ступеню можливого ризику.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28 лютого 2019 року по справі № 810/2400/18, захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, згідно із статті 4 частини 5 абзацу 2 Закону України № 877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем усунуті порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки, суд приходить до висновку, що наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи приватного підприємства "Кость" шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до повного усунення таких порушень.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до приватного підприємства "Кость" (90645, Закарпатська область, Рахівський район, с. Богдан, вул. Шевченка, буд. 158А, код ЄДРПОУ - 31527587) про застосування заходів реагування задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи приватного підприємства "Кость", розташованого за адресою: 90645, Закарпатська область, Рахівський район, с. Богдан, вул. Шевченка, буд. 158А, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до повного усунення таких порушень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.А. Гебеш