Постанова

від 05.04.2022 по справі 120/3397/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3397/21-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

06 квітня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, в якому просили:

- визнати незаконним та скасувати рішення 5 сесії 8 скликання Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницькій області за №106 від 01.03.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею по 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області надати ОСОБА_2 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.04.2021 року роз`єднано позовні вимоги у справі №120/3397/21-а та ухвалено розглядати в межах провадження адміністративної справи №120/3397/21-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення 5 сесії 8 скликання Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницькій області за № 106 від 01.03.2021 року в частині відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею по 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язано Ольгопільську сільську раду Гайсинського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту) з врахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідач зазначив, що бажана позивачем та зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, розміщена на пасовищі, є сформованою та за видом цільового призначення належить до земель "для сінокосіння і випасання худоби" код 01.08, і може бути передана громадянам виключно на умовах користування (в оренду), а не у власність.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , 01.02.2021 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Демівка Чечельницького району Вінницької області, надавши усі передбачені законодавством документи.

Рішенням 5 сесії 8 скликання Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницькій області №106 від 01.03.2021 року, в частині надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відмовлено. Відмова мотивована тим, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка, розміщена на пасовищі, код класифікації виду цільового призначення землі 01.08 - для сінокосіння і випасання худоби.

На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив йому у задоволенні клопотання, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення 5 сесії 8 скликання Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницькій області №106 від 01.03.2021 року не містить законодавчо визначених підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

В зазначеному Класифікаторі землі сільськогосподарського призначення поділяються, зокрема, на землі для ведення особистого селянського господарства (код 01.03) та на землі для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08).

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

Відповідно до статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у власність та в користування громадянам на умовах та в порядку, визначеному ЗК України.

При цьому, згідно Класифікатора видів цільового призначення земель землі сільськогосподарського призначення мають підвиди в залежності від функціонального спрямування. Особливості правового статусу таких підвидів визначені у главі 5 ЗК України.

Зокрема, стаття 34 ЗК України визначає, що земельні ділянки, призначені для сінокосіння та випасання худоби можуть бути переданні громадянам виключно на умовах користування (оренди).

До аналогічного висновку дійшов Верховний Сул у постанові від 09 лютого 2022 року у справі №120/611/19-а.

Як вже зазначалось вище, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, на території Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

З матеріалів справи встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка є сформованою та за видом цільового призначення належить до земель "для сінокосіння і випасання худоби" код 01.08, що унеможливлює її передачу у власність.

Приписами частини 1, 2 статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Нормами частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як було встановлено вище, земельна ділянка, на яку претендує позивач, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби, яка, у відповідності до вимог статті 34 Земельного кодексу України, може передаватися виключно у користування (оренду).

Суд погоджується з твердженнями відповідача про те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належить до земель загального користування, тобто є загальнодоступною для всіх суб`єктів і не може передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачу на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельної ділянки загального користування порушить права інших осіб щодо її використання, так як ця земельна ділянка виділена для об`єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п. 54 рішення).

Отже, при прийнятті рішення апеляційний судова колегія враховує те, що задоволення суспільної потреби при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з комунальної власності у приватну ставиться у перевагу приватному інтересу конкретної особи.

Визначені вище обставини не були взяти до уваги при розгляді справи в суді першої інстанції.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, позивачем не доведено, що у спірних правовідносинах його доводи та вимоги є обгрунтованими та правомірними.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За унормуванням ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, окрім іншого, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, судова колегія доходить до переконання, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ольгопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.