Ухвала

від 21.02.2022 по справі 303/1430/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 303/1430/18

провадження № 61-2451ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Русинчука М. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15 та постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17 у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання надати підписаний договір про стандартне приєднання до електромережі,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2022 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у вказаній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання на висновок в ухвалі Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15 не підлягають врахуванню як підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права повинен бути викладений в судовому рішенні у формі постанові.

Тому посилання на вказану ухвалу Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» про визнання дій неправомірними та зобов`язання надати підписаний договір про стандартне приєднання до електромережі в частині посилання у касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15 повернути скаржнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя М. М. Русинчук