Рішення

від 05.04.2022 по справі 462/46/22

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/46/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2022 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище», третя особа: Вільна профспілка освіти і науки Львівщини про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати незаконним та скасувати наказ державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище» /надала ДНЗ «ЛВПХУ»/ № 54-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи працівників ДНЗ «ЛВПХУ» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи керівника фізичного виховання та зобов`язати відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи з дати відсторонення по день ухвалення рішення у справі у сумі 20366,65 грн. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що працює у ДНЗ «ЛВПХУ» на посаді керівника фізичного виховання. 08.11.2021 року директором ДНЗ «ЛВПХУ» було видано наказ № 54-к «Про відсторонення від роботи працівників ДНЗ «ЛВПХУ», яким його відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відмовою від проходження обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що його зумовили. Даний наказ позивач вважає незаконним та дискримінаційним, оскільки такий порушує його конституційне право на працю та прийнятий з грубим порушенням норм законодавства України. Зокрема Конституцією України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Хартією Європейського Союзу про основні права, Конвенцією про захист прав та гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини заборонено такі дії. Відповідно до п. 4 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, яке затверджене наказом МОЗ №595 від 16.09.2011 року у редакції від 11.08.2014 року № 551) щеплення дозволяється тільки зареєстрованими в Україні вакцинами згідно з Календарем щеплень в Україні та інструкціями із застосування вакцини, затвердженими в установленому порядку. Щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, до вказаного Календаря профілактичних щеплень в Україні не включені, а відтак є незаконним. Також, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що щеплення проводиться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Отже для забезпечення можливості проведення щеплення проти COVID-19 директор ДНЗ «ЛВПХУ» мав видати розпорядчий документ, яким скерувати його до медичного закладу для проходження медичного огляду із збереженням за ним середньої заробітної плати, що не було здійснено. Відмова ж мала також бути надана не роботодавцю, а лікарю відповідної медичної установи та задокументована лікарем. Обов`язкова вакцинація не передбачена і у його посадовій інструкції. Водночас, відсторонення його від роботи без збереження заробітної плати порушує Галузеву угоду між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021 -2025 роки, п. 8.3.3. якої визначено обов`язок роботодавця забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних та тих, які працюють за сумісництвом, не з їх вини, зокрема на період оголошення карантину, в розмірі середньої заробітної плати; оплату праці вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників закладів освіти у випадках, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від них причин (епідемії, метеорологічні умови, карантин тощо), із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства; збереження заробітної плати при дистанційній формі підвищення кваліфікації вчителів, зокрема без відриву від освітнього процесу, та, на період оголошеного карантину і здійснення освітнього процесу у дистанційному режимі, оплати праці за фактично виконаний ними обсяг навчального навантаження. Просить позов задоволити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 03.02.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача 14.03.2022 року - директор ДНЗ «ЛВПХУ» Обнявка Н. на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву /а.с. 26-29/, в якому повністю заперечує позовні вимоги. Покликається на те, що пунктом 3 Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 4 жовтня 2021року встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ України від 11 жовтня 2019 року № 2070). Наказ набирає чинності через місяць з дня його опублікування, а саме 08.11.2021 року. 03.11.2021 року адміністрацією ДНЗ «ЛВПХУ» на адресу ОСОБА_1 надіслано повідомлення з проханням надати документ про наявність профілактичного щеплення проти COVID-19або довідку про наявність абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Оскільки у визначений строк позивач таких документів не надав, то належним чином мотивованим наказом директора ДНЗ «ЛВПХУ» № 54-к від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи працівників ДНЗ «ЛВПХУ» ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що його зумовили. Позивач із вказаним наказом ознайомлений, про що свідчить здійснений ним запис: «з наказом не згідний, буду оскаржувати, 08.11.2021 року, підпис». Зазначила також, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, які не включені до календаря щеплень. Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин) на території України встановлено карантин з 19.12.2020 року до 31.12.2021 року, та на даний час до 31.03.2022 року. Вказана постанова є чинною. саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Згідно із ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту» встановлено, що педагогічні працівники зобов`язані поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу. Ст. 46 КЗпП України передбачає невичерпний перелік випадків, в яких працівник може бути відсторонений від роботи. Оскільки ОСОБА_1 , працюючи на посаді керівника фізичного виховання ДНЗ «ЛВПХУ», не надав відповідних документів, то директор була змушена відсторонити його від роботи. При цьому, у випадку відсторонення позивача від роботи відсутнє порушення його права на працю, визначене ст. 43 Конституції України, оскільки за ним зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було правомірним, гуртувалось на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом, має правові та фактичні підстави, не є дисциплінарним стягненням, а особливим запобіжним заходом, що відповідає пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людини. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові ід 01.04.2020 року у справі № 761/12073/18. Також відстуні підстави для задоволення вимоги про виплату заробітної плати за час відсторонення, оскільки відсторонення позивача було здійснено відповідно до вимог законодавства України, а ця вимога є похідною від неї. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог з цих підстав.

29.03.2022 року позивач подав відповідь на відзив, в якому також зазначив, що щеплення довзоляється проводити лише зареєстрованими в Україні вакцинами, а вимога відповідача надати докази проведених відносно нього маніпуляцій є незаконною, оскільки така інформація є лікарською таємницею.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 8/, працює у ДНЗ «ЛВПХУ» на посаді керівника фізичного виховання, форма працевлаштування постійна, що підтверджується копією трудової книжки /а.с. 12-14/, довідкою про доходи № 988 від 10.12.2021 /а.с. 10/.

Ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин встановлюється та відміняється КМУ

Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами, чинними на час виникнення спірних правовідносин) на території України встановлено карантин з 19.12.2020 року до 31.12.2021 року, та на даний час до 31.03.2022 року. Вказана постанова є чинною.

Стаття 46 КЗпП України передбачає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору та включаються до календаря щеплень. При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 за № 1306/36928 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких на період дії карантину підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19. П.3 якого встановлено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ України від 11 жовтня 2019 року № 2070). Наказ набирає чинності через місяць з дня його опублікування, а саме 08.11.2021 року.

Переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 19899 (у редакції наказу МОЗ України від 11 жовтня 2019 року № 2070) визначено абсолютні протипоказання для щеплення. Також у п. 3 даного Переліку зазначено, що протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем, який вирішує питання щодо проведення вакцинації відповідно до рекомендацій, викладених у цьому Переліку та інших національних настановах. За потреби для отримання додаткової інформації щодо верифікації діагнозу, перебігу захворювання, необхідності додаткових обстежень лікар скеровує пацієнта до профільного спеціаліста, за висновком якого остаточно приймає рішення щодо проведення вакцинації.

Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028-1/о «Висновки лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», затвердженою наказом МОЗ від 02.11.2021 року за № 2394, визначено порядок видачі довідки на підтвердження протипоказань до вакцинації. Зокрема затверджено форму № 028-1/о.

Отже, на підставі статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» працівники СЗШ № 65 підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153 та перелік документів, необхідних для допуску працівника до роботи, зокрема Міжнародний або внутрішній сертифікат чи іншого документу про проходження повного курсу вакцинації чи про отримання однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання, або довідки про протипоказання щодо щеплення станом на 08.11.2021 року було доведено до відома позивача Вказаним повідомленням позивача було повідомлено, що у разі відсутності одного із зазначених документів станом на 08.11.2021 рік його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» /а.с. 30/. Вказане повідомлення скеровано позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням 03.11.2021 року. /а.с. 31/.

Відповідно до наказу директора ДНЗ «ЛВПХУ» від 08.11.2021 року за № 54-к «Про відсторонення від роботи працівників ДНЗ «ЛВПХУ» на виконання заходів щодо запобігання виникненню та поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, керуючись ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236, наказом МОЗ № 2153 від 04.10.2021 року ОСОБА_1 , керівника фізичного виховання, наказано відсторонити від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року у зв`язку із відмовою від обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що його зумовили. Позивач ознайомився із таким наказом, про що здійснив власноручний запис: «з наказом не згідний, буду оскаржувати, 08.11.2021 року» та здійснив підпис /а.с. 9/.

Відповідно до п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (в оновленій редакції від 20.10.2021 року) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення правил щодо карантину людей», яка визначає, що порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу на посадових осіб від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, із врахуванням того, що позивачем ані станом на 08.11.2021 року (час видання наказу), ані при поданні позову не було долучено документів, які згідно із чинними законодавством дають підстави для допуску його до роботи, то директор ДНЗ «ЛВПХУ» підставно відсторонила ОСОБА_1 , як керівника фізичного виховання ДНЗ «ЛВПХУ», від роботи на підставі ст. 46 КЗпП України.

Також суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Проте, такі втручання цілком припустимі. Зокрема, для визначення законності таких втручань Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно на меті законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016р. з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім того, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Суд вважає безпідставним твердження позивача з приводу незаконності відсторонення його від роботи, як працівника ДНЗ «ЛВПХУ», через відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, так як таке не включене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, які не включені до календаря щеплень, що і встановлено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 № 2153.

Твердження позивача про те, що вакцина проти COVID-19 не пройшла всіх клінічних випробувань та є небезпечним медичним дослідом над працівниками освіти є безпідставною, оскільки механізм проведення державної реєстрації вакцин для профілактики COVID-19, які постачаються в Україну визначений постановами Кабінету Міністрів України № 95 від 08 лютого 2021 та «Деякі питання державної реєстрації вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування» та № 1446 від 29.12.2021 року «Деякі питання державної реєстрації лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів для лікування та/або специфічної профілактики гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під зобов`язання для екстреного медичного застосування» та реєстрація таких МОЗ України вказує на те, що такі вакцини за результатами експертних висновків дозволені для використання в Україні.

Також суд вважає безпідставною відмову ОСОБА_1 надати документи, які підтверджують проходження вакцинації або протипоказання щодо щеплення з посиланням на ст. 32 Конституції України та ст. 286 ЦК України, оскільки такі документи не містить інформації про діагноз та методи лікування, а лише стверджують факт проведення щеплення чи протипоказання до нього. Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 (в оновленій редакції від 20.10.2021 року) обов`язок перевірити вказані документи покладений саме на керівників державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій.

Суд також критично оцінює пояснення позивача з приводу порушення його права на працю виходячи із наступного.

Дійсно, обмеження прав громадян, зокрема права на працю можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватися виключно законом, ухваленим Верховною Радою України. Однак в цьому випадку, обов`язкова вакцинація позивача з подальшим його відстороненням у разі відсутності щеплення тимчасово обмежило його право на працю з огляду на суспільні інтереси. Тобто, позивач не звільнений з роботи, а тимчасово відсторонений.

Окрім того, згідно зі статтею 43 КЗпП України право на працю включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

ЄСПЛ в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей.

В цій же постанові Верховного Суду вказано, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту, а право дитини позивачки на освіту в шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси.

За таких обставин суд вважає, що порушення права позивача на працю, визначене статтею 43 Конституції України, відсутнє, оскільки він працює у ДНЗ «ЛВПХУ»на посаді керівника фізичного виховання, форма працевлаштування постійна, що підтверджується копією трудової книжки та вказана посада віднесена до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Водночас, позивач не позбавлений можливості обирати професію чи заняття, які не вимагають обов`язкової вакцинації.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи ОСОБА_1 робоче місце за працівником зберігається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у частині визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи не підлягають задоволенню.

Суд також не знаходить підстав для задоволення похідної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Так, ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП України).

Оскільки позивач був відсторонений від роботи на законних підставах, то відповідно до пп. 3 п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 із врахуванням положень ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» підстави для нарахування йому заробітної плати відсутні,

Посилання позивача на п. 8.3.3. Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України, Профспілками працівників освіти і науки України та Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців у галузі вищої освіти на 2021 -2025 роки суд вважає безпідставним, оскільки такий стосується випадків простою закладу освіти та тих випадків, коли в окремі дні (місяці) заняття не проводяться з незалежних від вчителів, вихователів, включаючи вихователів груп продовженого дня, музичних керівників, викладачів, інших педагогічних працівників закладів освіти причин (епідемії, метеорологічні умови, карантин тощо).

Із врахуванням наведеного суд вважає, що у цій частині позову слід також відмовити.

Так як у задоволенні позову було відмовлено у повному обсязі, то понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. слід покласти на нього відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Водночас, суд зазначає, що наказом МОЗ № 380 від 25.02.2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153», який набрав чинності 01.03.2022 року, зупинено дію наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12,13, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного навчального закладу «Львівське вище професійне художнє училище», третя особа: Вільна профспілка Освіти і науки Львівщини про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та зобов?язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до вимог п. 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКП - відсутній), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне художнє училище», ЄДРПОУ: 02545548, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Широка, 79.

Третя особа: Вільна профспілка освіти і науки Львівщини, ЄДРПОУ: 34028720, адреса місцезнаходження: м. Львів, пл. Д.Галицького, 4.

Суддя: