Рішення

від 31.03.2022 по справі 352/2562/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2562/21

Провадження № 2/352/199/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.

з участю секретаря Гундич Г.В.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старолисецького ліцею Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, -

в с т а н о в и в :

Позивачка 01.12.2021 р. звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, у якому просила: 1) скасувати наказ відповідача № 94-к/тр від 01.11.2021 р. «Про відсторонення педагогічних працівників від роботи» у частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 , практичного психолога; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу № 94-к/тр від 01.11.2021 р.

Заявлений позов обґрунтовувала тим, що вона з 12.10.2000 р. працює у Старолисецькому ліцеї Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області на посаді практичного психолога. 01.11.2021 р. відповідач надав їй для ознайомлення повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, яким до 08.11.2021 р. зобов'язав її надати документ про вакцинацію або документ про заборону на вакцинацію та попередив, що у разі ненадання зазначених документів її 08.11.2021 р. буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати. Тоді ж 01.11.2021 р. відповідач вручив їй наказ № 94-к/тр від 01.11.2021 р. про відсторонення її від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає, що таким чином порушені її конституційні права, оскільки вона відмовилась від щеплення, яке знаходиться на стадії клінічних випробувань та не є обов`язковим. Перелік хвороб, встановлений ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти яких є обов`язковими і включаються до календаря щеплень, є вичерпним, у ньому відсутня короновірусна хвороба COVID-19. Відсутність щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи, а тим більше позбавлення заробітної плати. Таким чином, порушено принцип рівності прав та вбачається дискримінація. Обмеження її прав і свобод як людини і працівника через відсутність щеплення від короновірусної хвороби є явною дискримінацією, забороненою чинним законодавством. Позивачка не бажає брати участі у масовому медичному експерименті, що називається «вакцинація від COVID-19», а згідно вимог ст. 2, 5 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над виключними інтересами усього суспільства або науки, будь-яке втручання у сферу здоров`я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Крім того, відповідно до Конституції України ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні накази чи розпорядження. Вважає незаконним також і запровадження на території України карантину, оскільки надзвичайний стан в Україні не введено.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала і просила його задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у відзиві відповідача, посилаючись на те, що при винесенні оскаржуваного наказу відповідач керувався чинними нормативно-правовими актами. Повідомленням від 01.11.2021 р. позивачку було особисто повідомлено про обов`язковість надання документу на підтвердження профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання. Одночасно 01.11.2021 винесено наказ про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 р. У подальшому, оскільки позивачкою не було пройдено щеплення та не надано довідки про наявність протипоказань щодо вакцинації, винесено ще один наказ від 08.11.2021, яким позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. З обома наказами позивачка ознайомлена. Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, передбачених законодавством. Згідно ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Згідно цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають і працівники загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Директор Старолисецького ліцею зобов`язана була відсторонити позивачку від роботи шляхом видання відповідного наказу на підставі п. 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, яка є чинною та підлягає застосуванню на всій території України. На час відсторонення позивачки від роботи відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України їй правомірно не нараховується заробітна плата. Вважає, що право позивачки на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка відмовилася від обов`язкового щеплення. Просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 12.10.2000 р. працює у Старолисецькому ліцеї Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (колишня Старолисецька загальноосвітня школа І-Ш ступенів Тисменицького району Івано-Франківської області) на посаді практичного психолога (а.с.28-30).

Повідомленням від 01.11.2021 позивачку повідомлено про обов`язковість надання документу на підтвердження наявності профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних шеплень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 595, та що у випадку ненадання одного з цих документів її з 08.11.2021 р. буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати (а.с.50).

Оскаржуваним у рамках даної цивільної справи наказом відповідача Старолисецького ліцею Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 94-к/тр від 01.11.2021 р. «Про відсторонення педагогічних працівників від роботи» позивачку та ще двох вчителів відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. (а.с.51-52).

Наказом відповідача № 99-к/тр від 08.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 », який позивачкою не оскаржується, ОСОБА_1 , практичного психолога, відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати (а.с.74).

З повідомленням та наказами відповідача позивачка ознайомлена, що підтверджується її підписом на вказаних документах.

При вирішенні спору суд застосовує наступні норми права.

У пунктах а, б ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків у порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень (частина перша).

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга ст.12 вказаного Закону).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до п.3 цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Цим наказом передбачено, що щеплення є обов`язковим у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 р. № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 р. № 2070), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 10.10.2011 р. за № 1161/19899.

Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ № 2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акту полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акту, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, судом встановлено, що обов`язковій вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із працівників, перелік яких наведено в наказі МОЗ № 2153, не підлягають лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19, за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

У судовому засіданні позивачка підтвердила, що щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 не здійснювала, відповідного сертифікату роботодавцю не надала, також не надала і відповідного висновку лікаря про тимчасове чи постійне протипоказання до вакцинації.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який набрав чинності з 08.11.2021 р., визначено, що керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відому, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відому особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Суд зазначає, що у рамках даної справи позивачка оскаржує наказ відповідача № 94-к/тр від 01.11.2021 р. «Про відсторонення педагогічних працівників від роботи» у частині, що стосується позивачки (а.с.51-52).

Як вбачається зі змісту цього наказу, він прийнятий 01.11.2021 р., ним відсторонено від роботи позивачку з 08.11.2021 р. як педагогічного працівника, який повинен обов`язково пройти профілактичне щеплення проти COVID-19 та який відмовляється або ухиляється від проведення таких щеплень, крім випадку наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення, про що надано відповідний медичний висновок.

Аналізуючи часові рамки прийняття даного наказу та відсторонення особи від роботи, суд приходить до висновку про передчасність наказу від 01.11.2021 р. При цьому суд враховує, що положення п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236, яким передбачено обов`язок керівників підприємств, установ та організацій відсторонювати від роботи працівників, визначених Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, набрали чинності з 08.11.2021 р.

Відтак, оскільки до 08.11.2021 р. чинним на той момент законодавством не було встановлено вимог щодо відсторонення від роботи осіб, які відмовляються або ухиляються від обов`язкової вакцинації, крім тих, які надали відповідний медичний висновок, прийняття наказу про відсторонення особи від роботи до 08.11.2021 р., тобто до того часу, коли працівник об`єктивно не був позбавлений можливості пройти вакцинацію, про що надати відповідний документ, чи надати медичний висновок про наявність протипоказань, є безпідставним.

Тому перша позовна вимога про скасування наказу відповідача № 94-к/тр від 01.11.2021 р. «Про відсторонення педагогічних працівників від роботи» у частині, що стосується позивачки, підлягає до задоволення.

При цьому судом встановлено, що позивачка не оскаржує наказ відповідача № 99-к/тр від 08.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 » (а.с.74), на підставі якого позивачку фактично відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

З урахуванням викладеного, незважаючи на задоволення першої позовної вимоги про скасування наказу відповідача № 94-к/тр від 01.11.2021 р., суд не погоджується із твердженням позивачки про незаконність її відсторонення від роботи.

Суд вважає, що держава, встановивши вимогу щодо відсторонення педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, від виконання їхніх обов`язків, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Тобто, право позивачки на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки вона відмовилася від обов`язкового щеплення.

При цьому суд критично оцінює посилання позивачки на порушення вимог Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини, якою захищаються права людини у процесі наукових досліджень та експериментів.

У рамках розгляду даної справи суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення ЄСПЛ від 15.03.2012 р. у справі «Соломахін проти України» (Solomakhin v. Ukraine, заява № 24429/03), у якому сформульовано правовий висновок, що обов`язкове шеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пуктом 1 статті 8 Конвенції (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод) право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні від 08.04.2021 р. у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (Vavrichka others v. Czech Republic, заява № 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано статтею 8 Конвенції. Разом з цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу 2 цієї статті, тобто встановити: чи є втручання виправданим «відповідно до закону»; чи має воно на меті законні цілі; чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Як зазначає ЄСПЛ, оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (наприклад, рішення від 15.11.2016 р. у справі «Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], заяви № 28859/11 і № 28473/12).

Відповідно до правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі № 682/1692/17, вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави, тобто було виправданим.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 10.03.2021 р. у справі № 331/5291/19, інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави у питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що позивачка не заявила вимоги про скасування наказу відповідача № 99-к/тр від 08.11.2021 р., на підставі якого її фактично відсторонено від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення другої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивачки витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн. за задоволення першої позовної вимоги.

На підставі наведеного, відповідно до ст.46 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції постанови КМУ від 20.10.2021 р. № 1096), Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Старолисецького ліцею Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи задоволити частково.

Скасувати наказ Старолисецького ліцею Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 94-к/тр від 01 листопада 2021 року «Про відсторонення педагогічних працівників від роботи» у частині, що стосується ОСОБА_1 .

У решті позову відмовити.

Стягнути із Старолисецького ліцею Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20562792, у користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 908 (дев`ятсот вісім) грн. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Старолисецький ліцей Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, с. Старий Лисець, вул. Франка, 19А, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 20562792.

Повне судове рішення складено 06.04.2022 р.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ