Рішення

від 04.04.2022 по справі 910/20126/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2022Справа № 910/20126/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Консалт»

до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут

містобудування»

про стягнення 359.660,40 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

07.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Консалт» до Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» про стягнення 359.660,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору № 2021-11 від 04.02.2021 позивачем було перераховано відповідачу 450.000,00 грн авансового платежу, що підтверджується платіжними дорученнями № 65829 від 05.02.2021 та № 52 від 04.03.2021. Актом здачі-прийняття робіт № ГС-06207 відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 100.000,00 грн. Додатковою угодою № 02 від 30.03.2021 дію договору № 2021-11 від 04.02.2021 припинено за домовленістю сторін, у зв`язку з чим позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 18/08/21-01 від 18.08.2021, в якому містився акт звірки взаєморозрахунків та прохання повернути частину авансового платежу у розмірі 350.000,00 грн. Враховуючи те, що відповідачем не було повернуто позивачу суму авансового платежу, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 359.660,40 грн, з яких 350.000,00 грн основного боргу, 7.387,80 грн інфляційних втрат та 2.272,60 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20126/21; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.12.2021 було 15.12.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491603433 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, літера А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 14.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491603433.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 14.12.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

29.12.2021 позивачем до суду подано клопотання про долучення до матеріалів справ договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв`язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Меблі Консалт» (замовник, позивач) та Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (виконавець, відповідач) укладено договір № 2021-11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується розробити проектну документацію стадії «Робочий проект» по об`єкту «Реконструкція магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд. 16, корп. 62» (далі - проектні роботи), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити її.

Спір виник внаслідок того, що відповідач виконав роботи за договором фактична вартість яких є меншою ніж сплачені позивачем кошти (аванс), у зв`язку з чим відповідач має повернути позивачу сплачену суму авансу в розмірі 350.000,00 грн та за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано 7.387,80 грн інфляційних втрат та 2.272,60 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 9.2.1 договору даний договір може бути припинено чи розірвано за домовленістю сторін.

30.03.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 02 до договору, відповідно до якої сторони на підставі п. 9.2.1 договору вирішили припинити дію договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін цієї додаткової угоди № 02.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або спроби її визначення.

Згідно з п. 2.1 договору вартість проектних робіт є договірною, визначається протоколом погодження договірної ціни (додаток 1 до договору) і становить 1.000.000,00 грн.

У п. 1.6 договору зазначено, що результатом виконання проектних робіт по цьому договору є проектно-кошторисна документація, яка повинна відповідати умовами цього договору, положенням чинного законодавства України, підзаконним актам та іншим нормативним документам, щодо неї повинні бути зняті всі зауваження, що стосуються виконання виконавцем проектних робіт за цим договором, а також бути придатною для використання її за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за виконані проектні роботи проводиться замовником на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, який вказаний в цьому договорі в наступному порядку:

3.1.1. Авансовий платіж в розмірі 50% вартості відповідного етапу проектних робіт, передбачених календарним планом виконання проектних робіт (додаток 2 до договору) здійснюється замовником протягом п`яти банківських днів з моменту підписання уповноваженими представника сторін цього договору та отримання рахунку від виконавця.

3.1.2. Остаточні розрахунки здійснюються замовником поетапно, згідно календарного плану виконання проектних робіт (додаток 2 до договору) протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прийняття робіт (надання послуг).

З наявних в матеріалах справи копій наступних платіжних доручень вбачається, що позивачем перераховано відповідачу аванс в загальному розмірі 450.000,00 грн:

№ 65829 від 05.02.2021 на суму 300.000,00 грн,

№ 52 від 04.03.2021 на суму 150.000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з п. 1.2 договору строк виконання проектних робіт передбачений календарним планом виконання проектних робіт (додаток 2 до договору), який є невід`ємним додатком до цього договору.

Згідно додатку 2 до договору проектні роботи мали бути виконані у строк до 30.04.2021.

Пунктом 4.1 договору визначено, що приймання-передача виконаних проектних робіт здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками сторін актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) (далі - акт).

Відповідно до п. 4.2 договору виконавець передає замовнику проектну документацію по накладній разом з двома примірниками акту по кожному окремому етапу проектних робіт згідно з календарним планом виконання проектних робіт (додаток 2 до договору).

Згідно з п. 4.3 договору замовник зобов`язаний протягом десяти робочих днів після отримання вказаного в п. 4.2 акта та проектної документації підписати та повернути акт виконавцю або надати мотивовану відмову від прийняття проектних робіт (частково або повністю).

Як свідчать матеріали справи, сторонами складено (підписано та скріплено печатками) акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ГС-06207 на суму 100.000,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять жодних доказів використання авансу у повному обсязі шляхом виконання відповідачем робіт за договором, а саме відсутні підписані сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт ще на суму 350.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору в разі припинення за вказівкою замовника виконання проектних робіт, сторони повинні в п`ятиденний термін від дня отримання виконавцем повідомлення про припинення виконання проектних робіт скласти акт про фактичний об`єм виконаних проектних робіт та підписати акт звірки взаємних розрахунків. Після підписання акту звірки взаємних розрахунків протягом десяти банківських днів виконавець повертає замовнику кошти, не підтверджені актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Позивач листом № 18/08/21-01 від 18.08.2021 направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків та просив відповідача повернути частину авансового платежу у розмірі 350.000,00 грн за роботи не підтверджені актом здачі-прийняття робіт.

Даний лист надіслано відповідачу 18.08.2021, рекомендованою кореспонденцією № 0216100074314, що підтверджується описом вкладення у цінний листі від 18.08.2021.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Проте, незважаючи на те, що відправлення подано до поштового відділення зв`язку 18.08.2021 за результатами пошуку на офіційному сайті АТ «Укрпошта» за трек-кодом № 0216100074314 наявна інформація щодо вказаного відправлення лише після 08.10.2021 - «невдала спроба вручення (передача на зберігання): за закінченням встановленого терміну зберігання».

В даному випадку суд вважає за необхідне застосувати Нормативи і нормативні строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 958 від 28.11.2013, відповідно до п.п. 1, 2 яких визначено наступне

Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

2 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Отже, враховуючи викладене відповідач мав отримати відправлення 20.08.2021 та відповідно, у разі неможливості вручення зазначеного відправлення, поштове відділення саме в цей день мало здійснити повідомлення про неможливість такого вручення.

Оскільки за умовами п. 3.3 договору строк виконання грошового зобов`язання з повернення авансу пов`язаний з моментом складання акту звірки взаєморозрахунків, який сторонами не підписано, суд вважає що в даному випадку слід застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на викладене, відповідач з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України мав виконати зобов`язання з повернення авансу у строк до 27.08.2021.

Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 350.000,00 грн з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України як такі, що набуті на підставі, яка відпала, тобто у разі коли договір є припиненим.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала.

Оскільки обставини, на підставі яких відповідач набув аванс у розмірі 350.000,00 грн відпали після припинення договору, то відповідач зберігає в себе такі грошові кошти без належних правових підстав.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов`язання повернути позивачу 350.000,00 грн сплачених за роботи, які фактично виконано не було.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення авансу, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.387,80 грн інфляційних втрат (нарахованих за вересень та жовтень 2021 року) та 2.272,60 грн 3% річних (нарахованих з 01.09.2021 по 18.11.2021).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.272,60 грн 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.387,80 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Консалт» підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10.000,00 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач поніс витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

18.11.2021 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Поліщук Павлом Ярославовичем (Адвокат) укладено договір № 144/21 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого Клієнт доручив, а Адвокат прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з ДП «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування».

Відповідно до п. 3.1 договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі 10.000,00 грн з розрахунку 2.000,00 грн з одну годину роботи Адвоката.

Згідно з п.3.2 договору розмір гонорару складається з:

1. Збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі Клієнта - 2.000,00 грн;

2. Підготовка позовної заяви, здійснення необхідних розрахунків до позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду - 8.000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору гонорар сплачується Клієнтом протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку Адвоката.

Підтвердженням того, що Поліщук Павло Ярославович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011.

Згідно платіжного доручення № 263 від 19.11.2021 позивач перераховував на рахунок Адвоката гонорар в розмірі 10.000,00 грн.

Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з однотипністю поданих позовів, які знаходяться в провадженні Господарського суду міста Києва.

Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 10.000,00 грн.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 26, літера А, код ЄДРПОУ 01422832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі Консалт» (02139, м. Київ, вул. Братиславська, 52, код ЄДРПОУ 42765466) 350.000 (триста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. боргу, 7.387 (сім тисяч триста вісімдесят сім) грн 80 коп. інфляційних втрат, 2.272 (дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 60 коп. 3% річних, 5.394 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) грн 91 коп. витрат по сплаті судового збору, 10.000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова