Рішення

від 05.04.2022 по справі 173/2711/19

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2711/19

Провадження №2/173/25/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючого - судді Петрюк Т.М

При секретареві - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a>, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2019 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 , з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки до відповідача ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ».

06.11.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява залишена без руху і позивачеві наданий строк для усунення виявлених недоліків

27.11.2019 року позивачем усуненні виявлені недоліки

28.11.2019 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 31.01.2020 року та задоволене клопотання позивача про витребування доказів.

31.01.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений за клопотанням представника відповідача до 23.03.2020 року.

23.03.2020 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений за клопотанням представника відповідача до 28.05.2020 року.

28.05.2020 року проведене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 09.09.2020 року.

09.09.2020 року розгляд справи в судовому засіданні відкладений до 05.11.2020 року в зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

05.11.2020 року ухвалене заочне рішення у справі.

04.12.2020 року надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18.12.2020 року заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 22.02.2021 року.

22.02.2021 року в підготовчому судовому засіданні оголошена перерва до 07.04.2021 року.

07.04.2021 року позивачем подана уточнена позовна заява.

07.04.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зупинене провадження у справі в зв`язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи.

15.11.2021 року до суду надійшов висновок судово-почеркознавчої експертизи

19.11.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області поновлене провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 27.01.2022 року

27.01.2022 року закінчене підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2022 року.

03.03.2022 року справа не розглядалась в зв`язку з хворобою судді. Справа призначена до розгляду на 06.04.2022 року

Фіксування судового засідання 06.04.2022 року технічними засобами не здійснювалось відповідно до положень ст. 247 ЦПК України.

Згідно уточнених позовних вимог позивач просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 від 07.07.2017 року, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 19.07.2017 року за № 21504247, одночасно припинивши реєстрацію права оренди ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a> на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002, зареєстровану державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 19.07.2017 року за № 21504247.

Стягнути із відповідача на її користь понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: їй на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП № 086561, виданого 16.02.2004 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 площею 1.0 га., для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

20.07.2005 року між нею та Верхівцевським неврологічним будинком-інтернатом був укладений договір оренди земельної ділянки згідно з яким вона передала в оренду Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернату строком на п`ять років належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002, площею 1.0 га., розташовану на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зазначений договір оренди земельної ділянки був зареєстрований Верхньодніпровським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру, в книзі державної реєстрації договорів оренди землі за № 040511902468 від 02.08.2005 року.

Після закінчення договору оренди земельної ділянки 02.08.2010 року вона ніяких договорів оренди зазначеної земельної ділянки з будь-якою юридичною чи фізичною особою не укладала.

Однак, 03 жовтня 2019 року вона дізналась, що належною їй вищевказаною земельною ділянкою користується відповідач ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ». Вказану інформацію вона отримала із інформаційної довідки № 183478404, сформованої 03.10.2019 року, з якої слідує, що на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002, державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С., було зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком до 19.07.2027 року на підставі договору оренди землі від 07.07.2017 року.

В свою чергу вона ніякого договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 від 07.07.2017 року з відповідачем не укладала, що має наслідком визнання його недійсним, що й стало підставою звернення до суду.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав за підставами, викладеними в позовній заяві. Просив задовольнити позов в повному обсязі за уточненою позовною заявою.

Представник відповідача ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» , в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом виставлення інформації на офіційному сайті судової влади. Відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 площею 1.0 га., для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ДП № 086561, виданого 16.02.2004 року Верхньодніпровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області. що підтверджується копією державного акт про право власності на земельну ділянку.

Позивачка в поданому позові зазначає, що 20.07.2005 року між нею та Верхівцевським неврологічним будинком-інтернатом був укладений договір оренди земельної ділянки згідно за яким позивачка передала в оренду Верхівцевському психоневрологічному будинку-інтернату строком на п`ять років належну їй на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002, площею 1.0 га., розташовану на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зазначений договір оренди земельної ділянки був зареєстрований Верхньодніпровським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру, в книзі державної реєстрації договорів оренди землі за № 040511902468 від 02.08.2005 року, що підтверджується копією договору оренди та акту прийому-передачі земельної ділянки .

Після закінчення договору оренди земельної ділянки 02.08.2010 року за доводами позивача вона ніяких договорів оренди зазначеної земельної ділянки з будь-якою юридичною чи фізичною особою не укладала. Однак, 03 жовтня 2019 року вона дізналась, що належною їй вищевказаною земельною ділянкою користується відповідач ТОВ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ». Вказану інформацію вона отримала із інформаційної довідки № 183478404, сформованої 03.10.2019 року, з якої слідує, що на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002, державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С., було зареєстроване обтяження у вигляді її оренди відповідачем строком до 19.07.2027 року на підставі договору оренди землі від 07.07.2017 року.

Позивачка зазначає, що ніякого договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 від 07.07.2017 року з відповідачем не укладала і за даних підстав просить визнати договір оренди земельної ділянки недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч. 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За вимогами ч.1 ст. 13 ЦПК України- Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Таким чином відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦПК України - Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачка заперечує укладення (підписання) нею договору оренди земельної ділянки від 07.07.2017 року з відповідачем.

Відповідач будь-яких доказів на спростування даного факту суду не надав.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є , показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.

Відповідно до ст. ст 77-78 ЦПК України - Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, відповідно до висновку експерта № 2437-21 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений графі «Орендодавець» розділу «Реквізити сторін» договору оренди землі № б/н (земельної ділянки площею 1.00 га кадастровий номер 1221081800:01:103:0002) від 07.07.2017 року - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього його підпису.

Таким чином позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, позивачем не підписувався, тобто не укладався.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи те, що спірний Договір оренди земельної ділянки є недійсним з моменту його державної реєстрації, він не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відтак, з огляду на нікчемність спірного договору суд приходить до висновку, що відповідач користується земельною ділянкою позивача без достатньої правової підстави.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» -У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Абзацом 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ« Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)».

З метою ефективного захисту порушених прав законодавець у вищевказаній правовій нормі застеріг, що ухвалення судових рішень про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав має супроводжуватись визнанням, зміню чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Вищевказана норма вимагає від суду при ухваленні рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію речового права, зазначити одночасно про припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, які виникли на підставі зазначеного документа, незалежно від того, чи просить про це позивач, чи ні.

Оскільки судом ухвалюється рішення про визнання укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним, суд приходить до висновку про необхідність припинення реєстрації права оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 19.07.2017 року за № 21504247

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн., 40 коп., сплата яких підтверджена наданою квитанцією, оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог, заявлених позивачем. Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 8237 (вісім тисяч двісті тридцять сім) грн., 28 коп., сплата яких підтверджується наданим позивачем чеком 09 липня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a> , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 від 07 липня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37677310), зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 19.07.2017 року за № 21504247, одночасно припинивши реєстрацію права оренди ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37677310), на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:103:0002 зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Новоолександрівської сільською радою Дніпровського району Дніпропетровської області Юрченко Д.С. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (про реєстрацію іншого речового права) 19.07.2017 року за № 21504247.

Стягнути із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ»</a>, юридична адреса: вул. Лермонтова,18 кв. 57 м. Тернівка Дніпропетровської області ЄДРПОУ 37677310), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , 768 грн., 40 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та 8 237 ( вісім тисяч двісті тридцять сім) грн., 28 коп., на відшкодування витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення у набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06.04.2022 року.

Суддя Петрюк Т.М.

Направлене до ЄДРСР 07.04.2022 року

Дата набрання законної сили 07.05.2022 року