Постанова

від 05.04.2022 по справі 346/5643/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/5643/20

Провадження № 22-ц/4808/531/22

Головуючий у 1 інстанції П`ятковський В. І.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,

секретаря Максимів Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрчука Миколи Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 15 грудня 2021 року під головуванням судді П`ятковського В.І. у м. Коломия,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року старший державний виконавець Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Юрчук М.М. звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

В поданні зазначив, що на виконанні Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 66432754 з виконання виконавчого листа № 346/5643/20, виданого 14 липня 2021 року Коломийським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 28 грудня 2019 року в загальному розмірі 51 056 доларів США, визначену станом на 14 грудня 2020 року.

10 серпня 2021 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа, та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження. Рішення суду боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, декларацію про доходи та майно не подано, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконання рішення суду встановлено, що майно належне боржнику на праві власності відсутнє.

Посилаючись на викладене та те, що боржник виклики державного виконавця ігнорує, просив обмежити його у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань за вказаним рішенням суду.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 15 грудня 2021 року задоволено подання головного державного виконавця Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 346/5643/20, виданим 14 липня 2021 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та підлягає скасуванню.

Вказує, що особі гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Судом першої інстанції проігноровано те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником не є відповідно до вказаного закону підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов`язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання рішення.

Ухилення від виконання зобов`язань позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Апелянт вважає, що обмеження виїзду боржника з України являє собою втручання в його право покидати країну, гарантоване п. 2 ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а судом не враховано, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження такого права слід виходити з того, що таке обмеження може бути виправдано лише коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Він не має у власності жодного майна, не отримує жодного доходу, окрім пенсії, з якої на підставі постанови ДВС стягуються кошти на виконання вказаного рішення суду, а отже не може реалізувати жодного майна, направити кошти на виконання такого рішення суду.

Ним не отримано документи та повідомлення про виклик до державного виконавця, по місцю проживання він буває відсутній у зв`язку з вирішення поточних справ, тому не може бути необґрунтованим посилання на те, що прибувши один раз по місцю його проживання виконавець не міг з ним поспілкуватися та вручити йому документи.

Вважає, що в його діях відсутні будь-які навмисні, свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Учасники справи в судове засідання повторно не з`явилися, хоча судом належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 адвокат Боднарук В.В. подав клопотання про відкладення розгляду справи 25.03.2022 у зв`язку з оголошенням воєнного стану і перебуванням ОСОБА_2 за межами Івано-Франківської області та неможливістю прибуття представника через зайнятість у іншій справі. Пояснень чи клопотань щодо неможливості прибуття ОСОБА_2 чи його представника в судове засідання 06.04.2022 не надходило.

Начальник Коломийського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області ПЗМУМЮ (м. Івано-Франківськ) подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу.

Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду, які судом було продовжено, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод у розгляді справи в зв`язку з неявкою учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Судом встановлено, що заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 травня 2021 року у справі № 346/5643/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 грудня 2019 року у загальному розмірі 51 056 доларів США, визначену станом на 14 грудня 2020 року, а також судові витрати в загальному розмірі 10 510 грн (а.с.49-51).

Постановою старшого державного виконавця Юрчука М.М. від 10 серпня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66432754 щодо примусового виконання виконавчого листа Коломийського міськрайонного суду № 346/5643/20 від 14 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 28 грудня 2019 року в сумі 51 056 доларів США станом на 14 грудня 2020 року (а.с. 74,75, 94).

Цією постановою державний виконавець зобов`язав боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно.

Постанову про відкриття виконавчого провадження № 66432754 боржником ОСОБА_1 отримано особисто 16 серпня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 76, 95).

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, державний виконавець зазначив, що за даними ДФС України та Пенсійного фонду України доходів вона не отримує, на виклики державного виконавця для дачі пояснень не з`являється, у добровільному порядку рішення не виконує та не вживає заходи для виконання рішення суду за рахунок належної їй земельної ділянки.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов`язань (п.5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

ОСОБА_1 був обізнаний щодо наявності відкритого виконавчого провадження, обов`язку покладеного на нього рішенням суду в добровільному порядку не виконав, як і не виконав обов`язку щодо подання декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Боржник на виклики державного виконавця не з`являвся, не вчиняв і не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання покладеного на нього судом обов`язку.

Вжитими виконавцем заходами будь якого належного боржнику майна не встановлено. Згідно акта від 26 листопада 2021 року за місцем проживання боржника двері замкнені, йому залишено документи та повідомлення про виклик до державного виконавця. Також, постановою державного виконавця від 07 вересня 2021 року накладено арешт на кошти боржника.

В матеріалах справи наявні докази вчинення державним виконавцем передбачених Законом України «Про виконавче провадження» необхідних дій для виконання рішення суду, а саме дій щодо розшуку майна та коштів боржника на виконання рішення суду і накладення арешту.

Апеляційний суд вважає, що державний виконавець надав докази того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які спрямовані на стягнення заборгованості. Також надано докази того, що боржник обізнаний щодо наявності відкритого виконавчого провадження, однак не виконує покладені на нього законом та державним виконавцем обов`язки, безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця та умисно ухилявся й ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань шляхом приховування інформації про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, а саме, про наявність факту ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Посилання апелянта на те, що ним не отримано документи та в його діях відсутні будь-які навмисні, свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні спростовуються наявними у справі матеріалами.

Вказівка у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на його майновий стан висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки він не виконував своїх обов`язків, покладених на нього законом та державним виконавцем. Крім того, без надання відомостей про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, або перебуває в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, є необґрунтованими посилання ОСОБА_1 на те, що він не може реалізувати жодного майна, направити кошти на виконання такого рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстав для скасування ухвали з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 15 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 квітня 2022 року.

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

В.А. Девляшевський