Рішення

від 05.04.2022 по справі 903/122/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 квітня 2022 року Справа № 903/122/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи №903/122/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МІКС І Д, м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДП-ІМПЕРІЯ, м. Луцьк

про стягнення 31 349,53 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю МІКС І Д звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДП-ІМПЕРІЯ про стягнення 31 349,53 грн., з них: заборгованість по сплаті за товар в сумі 30 900, 00 грн., проценти річних в сумі в розмірі 449,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі- продажу №2021-02 від 19.05.2021 в частині своєчасної оплати.

Ухвалою суду від 08.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача ухвалу суду отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач ухвалу суду отримав 10.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень №4300506700300.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі за №36655/02 «Смірнова проти України»).

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

19.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю МІКС І Д (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю ДП-ІМПЕРІЯ (покупець) був укладений договір купівлі-продажу за №2021-02. (а.с. 6).

Відповідно до п.1.1. договору купівлі-продажу, продавець зобов`язався передати у власність покупця товар - пісок, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно до п.2.1. договору, кількість та ціна товару, відповідає товаросупроводжувальним документом, а якість має відповідати стандартам, що встановлюються для даної групи товару.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору, ціна за одиницю товару узгоджується сторонами та вказується у рахунках-фактурах на оплату та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна сума договору складається з сукупної вартості підписаних сторонами видаткових накладних протягом дії даного договору. Загальна сума договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару до видаткових накладних.

Згідно до п. п 5.2, 5.3 договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування 100% вартості товару після поставки товару протягом 7 днів. Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони визначили, що договір укладений на рік і діє до 18.05.2022, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач доводить, що відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю МІКС ІД виникла заборгованість перед позивачем в сумі 31 349,53 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості за поставлений товар на умовах договору купівлі продажу за №2021-02 від 19.05.2021 та на підставі видаткових накладних .

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 93 400 грн., що підтверджується видатковими накладними, який підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (а.с. 7-13)

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно до п. п5.2, 5.3 договору визначено, що оплата за даним договором здійснюється шляхом перерахування 100% вартості товару після поставки товару протягом 7 днів. Підставою для оплати є рахунок або видаткова накладна.

Відповідач частково оплатив товар, на суму 62 500 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долученні до матеріалів справи (а.с. 14-18)

Отже, враховуючи вище викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 900 грн. основного боргу є обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають до задоволення.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 10.08.2021 по 03.02.2022 в сумі 449,53 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 3% річних за період з 10.08.2021 по 03.02.2022 в сумі 449,53 грн., суд, дійшов висновку, що останні підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Волинської області,

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДП-ІМПЕРІЯ (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Шопена, буд. 22, код ЄДРПОУ 40384207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МІКС І Д (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Арцеулова будинок 18, кв. 9, код ЄДРПОУ 35683914) 31 349,53 грн., з них: 30 900 грн. основного боргу, 449,53 грн. 3% річних, та 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено

06.04.2022.

СуддяВ. М. Дем`як