Рішення

від 06.04.2022 по справі 904/9770/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2022м. ДніпроСправа № 904/9770/21за позовом Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері в інтересах держави в особі:

Позивача -1 Міністерства оборони України

Позивача - 2 - Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "БК-Сервісбуд"

про стягнення суми завищення обсягів та вартості виконавчих робіт за Договором підряду № 126КЕС/К від 07.12.2020 в розмірі 78 918,78 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор просить стягнути з Відповідача суму завищення обсягів та вартості виконаних робіт за Договором № 126КЕС/К від 07.12.2020 в розмірі 78 918,78 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2022 призначено справу №904/9770/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов`язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.

Про вирішення спору сторони повідомлялися належно, ухвала суду направлялася на адреси зазначені в ЄДР та позовній заяві.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №4930019420240 з відміткою "За закінченням терміну зберігання", у зв`язку з цим, копія ухвали Відповідачеві направлялася додатково 22.02.2022, однак за даними з сайту Укрпошти вбачається, що відправлення суду не вручене під час доставки: інші причини. Суду зазначене відправлення не повернулося.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити, що ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом за поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, у випадку коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше трьох робочих днів, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Відповідно до ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою для розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме судом.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулося через недотримання Відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у випадку незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

При цьому, права Відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав Позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, т яке відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 17.01.2022, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 ГПК України, суд запропонував Відповідачеві подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд також враховує нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення Відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 07.04.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням неодноразового направлення ухвал суду та додаткового строку на поштовий пробіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 ГПК України, суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд також враховує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

На думку суду, Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву, тому розгляд справи слід провести за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у Відповідача було достатньо часу для подання, як відзиву на позову заяву, так і доказів погашення (відсутності) спірних зобов`язань, чого Відповідач не зробив, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин Відповідач суду також не надав.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст. 129 Конституції України та ст. 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів в розумні строки.

Оскільки Відповідач, всупереч вимог суду, викладених в ухвалі від 17.01.2022, відзив на позовну заву не надав, керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ:

07.12.2020 Військова частина НОМЕР_1 (Замовник) з ПП "БК-Сервісбуд" (Підрядник) уклали договір №126 КЕС/К (далі Договір), за п. 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт з влаштування даху по об`єкту: "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування №1, …, військове містечко №2" - Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (далі Роботи), що виконується за рахунок коштів Державного бюджету України .

Вартість робіт по договору складає 1 026 199,00 грн. без ПДВ. Виконання робіт та розрахунки за виконання робіт буде здійснено за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (кошторисних призначень і фінансування) на цілі, передбачені умовами цього договору (п. 3.1. Договору).

Зазначена Договором ціна є твердою, складається Підрядником на підставі наданої ним цінової пропозиції згідно з вимогами нормативних документів у сфері ціноутворення в будівництві (п. 3.3. Договору).

Підрядник самостійно організовує всю роботу по виконанню цього Договору відповідно до графіка виконання робіт, що є додатком до Договору та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2009 "Організації будівельного виробництва", іншими нормативними документами, які регулюють виконання будівельних робіт і гарантує надійність і якість виконаних робіт з моменту підписання акту прийняття виконаних робіт в гарантійну експлуатацію протягом нормативного терміну (п. 10.1. Договору).

У разі здійснення перевірки відповідності обсягів виконаних робіт, уповноваженими органами та (або) організацією та виявлення завищень обсягів робіт, за умови відсутності спірних питань, Підрядник повертає суму завищень на рахунок Замовника. Дана зміна договірної ціни та строки повернення суми завищень оформлюються Сторонами додатковою угодою до даного договору (п. 13.5. Договору).

При виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми КБ-2в та КБ - 3), які були відповідно оформлені та оплачені, безперечних помилок та порушень, вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок (п. 15.4. Договору).

Підрядник несе повну відповідальність у разі виявлення уповноваженим органом в ході перевірки невідповідності обсягів і якості виконання робіт проектно-кошторисній документації та зобов`язаний відшкодувати Замовнику суму завищень та завданих збитків у повному обсязі (п. 15.10. Договору).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов Договору (п. 19.1. Договору).

За результатами виконаних за Договором робіт, Замовник з Підрядником 10.12.2020 підписали Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року на суму 491 817,38 грн., 21.12.2020 підписали Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року на суму 534 381,62 грн., всього на загальну суму 1 026 199,00 грн.

На виконання умов Договору Замовник оплатив Підряднику надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 11.12.2020 на суму 491 817,38 грн., та №36 від 22.12.2020 на суму 534 381,62 грн.

30.06.2021 представниками Позивача-2 та Відповідача проведені контрольні обміри обсягів виконаних робіт, за результатами яких встановлені завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт за Договором № 126 КЕС/К від 07.12.2020 - на суму 78 918,78 грн., що підтверджується Актом контрольного обміру № 1 та Відомістю перерахунку вартості (завищення обсягів) до Акту контрольного обміру № 1 від 30.06.2021.

Вказаний Акт та Відомість перерахунку підписані Відповідачем без зауважень.

Факт завищення обсягів та вартості виконаних робіт також підтверджується Звітом Військової частини НОМЕР_1 за результатами внутрішнього аудиту № 520/4/23аз від 15.07.2021.

Так, за результатом аудиту Військовою частиною НОМЕР_1 встановлено факт завищення обсягів та вартості робіт на загальну суму 170 123,00 грн., що призвело до незаконних витрат ресурсів (втрат) на відповідну суму, чим порушено вимоги пункту 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 629 Цивільного кодексу України.

ПП "БК-Сервісбуд" направлено Військовій частині Т0320 листа від 16.07.2021, в якому, Відповідач повністю погодився з результатами контрольних обмірів використання матеріальних ресурсів та фактично визнав факт наявності завищення обсягів виконаних будівельних робіт на об`єктах "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 1…2" та "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 2 …" із-за неуважності посадових осіб Відповідача, а також повідомив Позивача-2 про намір відшкодувати заявлені завищення вартості із зобов`язанням перерахувати вищевказані грошові кошти на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 не пізніше 25.08.2021.

Враховуючи, що Відповідач у визначений ним термін не відшкодував завищеної вартості за Договором, Позивач -2 направив Відповідачеві претензію № 747 від 31.08.2021 з вимогою повернути на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 зайво сплачені грошові кошти у розмірі 170 122,66 грн., з яких 78 918,78 грн. за договором № 126 КЕС/К від 07.12.2020.

За даними Прокурора, зазначена претензія залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини стали причиною звернення Прокурором з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: завищення Відповідачем обсягів виконаних робіт та розмір таких завищень.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ч.1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 №926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18).

На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" Дніпровською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону листом за № 5-4-1826вих-21 від 21.10.2021 повідомлено суб`єкта владних повноважень - Міністерство оборони України та Військову частину НОМЕР_1 про Керівник Дніпропетровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону просить до 29.10.2021 повідомити причини невжиття заходів судового захисту інтересів Військової частини НОМЕР_1 , повідомити чи плануються найближчим часом вживатися заходи судового захисту.

До Дніпровської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері від Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист № 927 від 28.10.2021, яким прокуратуру повідомлено, що оскільки військова частина фінансується з державного бюджету, на даний час кошторисні призначення для сплати судового збору щоб подати позов відсутні, а також через велику кількість поставлених перед військовою частиною завдань, на виконання яких задіяний особовий склад частини, звернутися самостійно з позовом до суду не має можливості.

З Міністерства оборони України, станом на дату позову відповідь на лист прокуратури № 5-4-1826 вих-21 від 21.10.2021 не надходила.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. (ч. 1 ст. 853 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Прокурора не спростовував і не спростував.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору № 126 КЕС/К від 07.12.2020, протягом грудня 2020 року Відповідач виконував роботи з влаштування даху по об`єкту: "Будівництво казарми поліпшеного планування №1, …, військове містечко №2".

Відповідач роботи виконав в повному обсязі, Позивач -2 прийняв виконані роботи, що підтверджується підписаним 10.12.2020 Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року на суму 491 817,38 грн. та підписаним 21.12.2020 Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року на суму 534 381,62 грн., а всього на загальну суму 1 026 199,00 грн.

На виконання умов Договору Замовник оплатив Підряднику надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями № 24 від 11.12.2020 на суму 491 817,38 грн., та №36 від 22.12.2020 на суму 534 381,62 грн.

Згідно з п. 6.4.7. ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" та Договору, незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявлені у кошторисах виконаних робіт безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок з урахуванням термінів позовної давності згідно з законодавством України.

Як встановлено вище, після проведення контрольних обмірів встановлені завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт за Договором № 126 КЕС/К від 07.12.2020 - на суму 78 918,78 грн. Акт та Відомість перерахунків підписані Відповідачем без заперечень та зауважень.

Відповідач погодився з результатами контрольних обмірів використання матеріальних ресурсів та фактично визнав факти завищення обсягів виконаних будівельних робіт на об`єктах "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування № 1,… військове містечко № 2".

Пунктами 13.5, 15.4, 15.10 Договору передбачено порядок дій сторін у випадку виявлення помилок в обсязі та вартості виконаних робіт.

Отже, 78 918,78 грн. вартості завищення обсягів виконаних будівельних робіт є безпідставно набутими Відповідачем та підлягають поверненню Позивачеві -2.

Відповідач повідомив Позивачеві-2 про намір відшкодувати виявлені завищення вартості із зобов`язанням перерахувати грошові кошти на розрахунковий рахунок Військової частини НОМЕР_1 не пізніше 25.08.2021.

Станом на час розгляду справи доказів сплати суми завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт Відповідачем в добровільному порядку в повному обсязі або частково до матеріалів справи не надано.

Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. ст. З,4, 6, 7 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України" та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З серпня 2006 року № 1080, Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, оборони і військового будівництва.

Позивач-2 - військова частина НОМЕР_1 - є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту (далі за текстом - ДССТ), що діє відповідно до Положення про військову частину, затвердженого 12.07.2019 року головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, та призначена для забезпечення стійкого функціонування транспорту, що використовується в інтересах держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про ДССТ", фінансування ДССТ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах обсягів бюджетних призначень, визначених головному розпоряднику - Міністерству оборони України і передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України, а також з інших джерел, передбачених законом. Державна спеціальна служба транспорту має службові приміщення та інші споруди, об`єкти охорони здоров`я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, житловий фонд.

Майно, що закріплене за Державною спеціальною службою транспорту, є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства оборони України, і належить їй на правах оперативного управління (ст.19 Закону України "Про ДССТ"). Господарська діяльність юридичних осіб, що входять до складу Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється відповідно до законодавства України (ст.20 Закону України "Про ДССТ").

Отже, як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та здійснює керівництво структурними формуваннями, до числа яких відноситься Військова частина НОМЕР_1 .

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення з Відповідача належить 78 918,78 грн. завищення обсягів та вартості виконаних робіт за Договором підряду № 126 КЕС/К від 07.12.2020, як безпідставно одержаних коштів.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "БК-Сервісбуд" (51400, м. Павлоград, вул. Степового фронту, буд.10/37, код 39968544) на користь держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, прос-т Повітрофлотський, буд. 6, код 00034022) 78 918,78 грн. - безпідставно одержаних коштів.

Стягнути з Приватного підприємства "БК-Сервісбуд" (51400, м. Павлоград, вул. Степового фронту, буд. 10/37, код 39968544) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, 11, код 38296363) 2 270,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 07.04.2022

Суддя С.Г. Юзіков