Ухвала

від 06.04.2022 по справі 910/2890/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.04.2022Справа № 910/2890/22

Суддя Привалов А.І., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ГІДРОСЕРВІС» (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд.10-У, корп. 28, офіс 304; код ЄДРПОУ 32802333)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ГЕНПІДРЯД» (03505, м. Київ, вул. Георгія Кірпи, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 41366367) 80291,57 грн за Договором підряду № 04/12-2018-1ПД на виконання робіт від 04.12.2018, що складаються з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних,

УСТАНОВИВ:

29.03.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ГІДРОСЕРВІС» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ГЕНПІДРЯД» 80291,57 грн за Договором підряду № 04/12-2018-1ПД на виконання робіт від 04.12.2018.

Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу з огляду на слідуюче.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження та позовного провадження (загального або спрощеного).

Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

У заяві повинно бути зазначено:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника;

3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання;

4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;

5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Частиною 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копію договору, укладеного у письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Приписами статті 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затверджений Наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144), відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного ім`я та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис".

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Отже, копії документів засвідчуються шляхом проставлення печатки підприємства на кожній сторінці документа, або на зворотній сторінці прошитої копії документа, напису "Згідно з оригіналом" та назви посади, особистого підпису особи, що має відповідні повноваження та засвідчує копію, її власного ім`я та прізвища, дати засвідчення копії.

Водночас, додані до заяви копії документів на підтвердження заявлених вимог належним чином не засвідчені, а відтак не є доказами в розумінні ст. 91 ГПК України, які підтверджують заявлені вимоги.

Крім того, суд зазначає, що з доданих до заяви доказів не вбачається виникнення у відповідача суми основної заборгованості саме в розмірі 64998,78 грн, оскільки доказів часткової оплати виконаних робіт за договором до заяви не додано. Водночас, доданий до заяви Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017-291.12.2021, доказом не є, оскільки непідписаний жодної зі сторін.

Також судом встановлено, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ГІДРОСЕРВІС» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ГЕНПІДРЯД» інфляційних втрат у сумі 11056,29 грн т а 3% річних - 4236,50 грн не відповідають приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є безспірною заборгованістю за своєю правовою природою та не ґрунтуються на умовах договору.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.

Зазначені обставини у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БРК ГІДРОСЕРВІС» про видачу наказу оформлена з порушенням вимог, встановлених п.3, 8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Тобто, заявник має право повторно звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ГЕНПІДРЯД» 64998,78 грн заборгованості, яка виникла за Договором підряду № 04/12-2018-1ПД на виконання робіт від 04.12.2018.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ст. 147, 148, 150, 152-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «БРК ГІДРОСЕРВІС» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД ГЕНПІДРЯД» 80291,57 грн за Договором підряду № 04/12-2018-1ПД на виконання робіт від 04.12.2018, що складаються з основного боргу - 64998,78 грн, інфляційних втрат - 11056,29 грн та 3% річних - 4236,50 грн.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 07.04.2022 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов