Рішення

від 14.12.2021 по справі 911/1859/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2021 р. Справа № 911/1859/21

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Михайлішині В. В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Ковдій М. С. (адвокат - ордер серії АІ № 1155578 від 19.10.2021 р.);

від відповідача: не з`явились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-профі", с. Гатне, Києво-Святошинський район

до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), м. Вишневе, Києво-Святошинський район

про зобов?язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Сігма-профі" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов?язання зняти арешт з майна та заборону його відчуження, накладений постановою б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі про арешт (архівний запис) та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційним номером обтяження № 73234 від 21.07.2004 р.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставною бездіяльністю відповідача щодо зняття арешту з нерухомого майна позивача та заборони його відчуження і тим самим створення відповідачем перешкод і обмежень позивачу у реалізації права власності на вказане нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.07.2021 р. відкрито провадження у справі № 911/1859/21 за позовом ТОВ „Сігма-профі" до Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зобов?язання вчинити дії, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 08.09.2021 р.

08.09.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 21.09.2021 р.

21.09.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 06.10.2021 р.

06.10.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 20.10.2021 р.

13.10.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 12.10.2021 р. щодо підсудності по справі № 911/1859/21, що долучені судом до матеріалів справи.

20.10.2021 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 03.11.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2021 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 17.11.2021 р.

16.11.2021 р. до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 12.11.2021 р. щодо визначення підсудності по справі № 911/1859/21, що долучені судом до матеріалів справи.

17.11.2021 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.12.2021 р.

15.12.2021 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи по суті спору не надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

У процесі розгляду справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Сігма-профі" з 03.01.2012 р. є власником нежитлових будівель - адміністративно-складських приміщень, а саме адміністративного корпусу, А, загальною площею 754, 0 кв.м., виробничого корпусу, Б, загальною площею 2 543, 1 кв.м., гаражу, В, загальною площею 48,7 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 23.12.2011 р., виданим Виконавчим комітетом Гатненської сільської ради, витягом № 32761470 від 03.01.2012 р. про державну реєстрацію прав, виданим Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області", інформаційною довідкою № 262354424 від 18.06.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, наявними у матеріалах справи.

Як вбачається із матеріалів справи, із інформаційної довідки № 191246453 від 03.12.2019 р. та інформаційної довідки № 262354424 від 18.06.2021 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вищевказаного нерухомого майна 21.07.2004 р. встановлено та зареєстровано обтяження - арешт (архівний запис), реєстраційний номер 73234 від 21.07.2004 р., Вишневою міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі.

У червні 2020 р. у відповідь на відповідну заяву позивача відповідач звернувся до позивача із листом б/н від 04.06.2020 р., у якому зазначив, що виконавче провадження, за яким було накладено арешт на майно боржника, на виконанні у відділі не перебуває і надати більш детальну інформацію щодо переліку проведених виконавчих дій немає можливості у зв?язку із тим, що відповідні матеріали виконавчого провадження знищені за спливом строку їх зберігання, а вирішення вказаного питання здійснюється у судовому порядку.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд зобов?язати зняти арешт з майна та заборону його відчуження, накладений постановою б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі про арешт (архівний запис) та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційним номером обтяження № 73234 від 21.07.2004 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 55 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент накладення арешту) арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою відповідальність зберігача майна, передбачену законом.

Арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через п`ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Гроші, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, виявлені при опису, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і негайно передаються на зберігання установам Національного банку України. Арешт на цінні папери накладається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець зобов`язаний подбати про забезпечення умов реалізації майна боржника, які не ущімлюють його законних інтересів.

Згідно з пунктами 6, 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

7. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 56 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

3. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

4. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

5. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

6. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

7. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

8. Виявлені під час опису цінні папери, ювелірні та інші побутові вироби із золота, срібла, платини і металів платинової групи, дорогоцінного каміння і перлів, а також лом і окремі частини таких виробів, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню і не пізніше наступного робочого дня передаються на зберігання банкам України відповідно до умов договорів, укладених з органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями. Арешт на цінні папери накладається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України.

9. Під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку.

10. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Статтею 40 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

2. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

3. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 59 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність станом на час розгляду справи та в подальшому підстав для арешту нерухомого майна позивача, а саме нежитлових будівель - адміністративно-складських приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область, накладеного та встановленого у відповідності до постанови б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі.

Крім того, як було зазначено вище та вбачається із матеріалів справи, а саме із листа б/н від 04.06.2020 р. Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на час розгляду справи виконавче провадження, за яким було накладено арешт на майно боржника (позивача), на виконанні у відділі не перебуває і надати більш детальну інформацію щодо переліку проведених виконавчих дій немає можливості у зв?язку із тим, що відповідні матеріали виконавчого провадження знищені за спливом строку їх зберігання, а вирішення вказаного питання здійснюється у судовому порядку.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов`язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Статтею 13 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно з ст. 328 цього ж кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

3. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 391 цього ж кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, що б підтверджували наявність станом на час розгляду справи та в подальшому підстав для арешту нерухомого майна позивача, а саме нежитлових будівель - адміністративно-складських приміщень, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 2а, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область, накладеного та встановленого у відповідності до постанови б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі, і станом на час розгляду справи у Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не перебувають виконавчі провадження, за якими було накладено арешт на майно боржника (позивача), а тому суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для виконання відповідачем арешту нерухомого майна позивача, і наявні правові підстави для зняття арешту з нерухомого майна позивача, а тому позовна вимога позивача до відповідача про зобов?язання зняти арешт з майна та заборону його відчуження, накладений постановою б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі про арешт (архівний запис) та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційним номером обтяження № 73234 від 21.07.2004 р. є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов?язати Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08132, вул. Лесі Українки, 86, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область; ідентифікаційний код 34903037) зняти арешт з майна Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-профі" (08160, вул. Свободи, 2-А, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область; ідентифікаційний код 25283275) та заборону його відчуження, накладений постановою б/н від 20.11.2002 р. Державної виконавчої служби у Києво-Святошинському районі про арешт (архівний запис) та оголошення заборони на його відчуження за реєстраційним номером обтяження № 73234 від 21.07.2004 р.

3. Стягнути з Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08132, вул. Лесі Українки, 86, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область; ідентифікаційний код 34903037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма-профі" (08160, вул. Свободи, 2-А, с. Гатне, Києво-Святошинський район, Київська область; ідентифікаційний код 25283275) судові витрати 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення складено і підписано

31 березня 2022 р.