Рішення

від 31.03.2022 по справі 921/2/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/2/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11", вул. Франка, 4, с. Яструбове, Тернопільський район, Тернопільська область

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком", вул. Центральна, 7Є, с. Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область

про стягнення заборгованості в сумі 257 079 грн 84 коп

За участі представників:

Позивача: Олійник О.І.

Відповідача: не з`явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 01.04.2022 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: 28.12.2021 (згідно відмітки на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11", с.Яструбове, Тернопільський район, Тернопільська область, звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком", с.Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення заборгованості в сумі 257 079 грн 84 коп.

В позовній заяві, як на підставу звернення з позовом до суду, позивач посилається на порушення відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару в період з 19.02.2019 по 12.03.2019, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою суду від 20.01.2022 відкрито провадження у даній справі; постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 14.02.2022 на 10:00 год, а також встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.

В судовому засіданні 14.02.2022, для надання сторонам можливості врегулювати даний спір шляхом укладення мирової угоди, оголошувалась перерва до 04.03.2022 до 10:00 год, про що присутніх в засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

04.03.2022, за клопотанням представника позивача, розгляд справи судом відкладено на 01.04.2022 на 10:00 год, про що учасників справи повідомлено шляхом направлення на їх адреси копії відповідної ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 01.04.2022 не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином (відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи). Відзив на позов, як і інші заяви процесуального характеру, від останнього не надходили.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 8 ст.165 ГПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до ст.119 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що: - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, особливістю якого є те, що суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також додатково заслуховує їх усні пояснення; - сторін належним чином повідомлялось про дату, час та місце проведення судових засідань у справі; - участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась; - учасникам справи забезпечено можливість для викладення і подання суду своїх заяв процесуального характеру, однак відповідач таким правом не скористався, а доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 01.04.2022 з`явився, позовні вимоги повністю підтримав з підстав, наведених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково повідомив, що станом на дату розгляду даної справи заявлена до стягнення сума заборгованості відповідачем не погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст.202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як свідчать матеріали справи, в період з 19.02.2019 по 12.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" склалися договірні відносини, пов`язані із поставкою товару, а саме плитки щілинної 2000*500, перемички посиленої 5 ПБ-2Б, згідно видаткових накладних: №11 від 19.02.2019 на суму 63 000 грн; №12 від 20.02.2019 на суму 76 260,06 грн; №13 від 21.02.2019 на суму 77 618,34 грн; №14 від 22.02.2019 на суму 73 080 грн; №15 від 25.02.2019 на суму 56 267,28 грн; №16 від 26.02.2019 на суму 80 640 грн; №17 від 27.02.2019 на суму 78 947,28 грн; №22 від 04.03.2019 на суму 56 267,28 грн; №23 від 06.03.2019 на суму 44 139,60 грн; №24 від 07.03.2019 на суму 80 640 грн; №25 від 12.03.2019 на суму 26 400 грн, а всього на загальну суму 713 259,84 грн.

В підтвердження факту поставки позивачем товару відповідачу на вказану суму до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії вище перелічених видаткових накладних, довіреності №2 від 01.03.2019 на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також копії складених позивачем та зареєстрованих податкових накладних: №24 від 08.02.2019, №28 від 20.02.2019, №30 від 21.02.2019, №31 від 22.02.2019, №32 від 25.02.2019, №33 від 26.02.2019, №35 від 27.02.2019, №49 від 04.03.2019, №52 від 06.03.2019, №55 від 07.03.2019, №59 від 12.03.2019.

Слід зазначити, що у видаткових накладних міститься посилання на договір №2/2019 від 06.02.2019, однак, як зазначає позивач, підписаний примірник цього договору у нього відсутній. Такого договору не представлено і відповідачем.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" здійснило часткову оплату поставленого товару в сумі 456 180 грн, в підтвердження чого долучено копії платіжних доручень: №5 від 08.02.2019 на суму 100 800 грн; №13 від 22.02.2019 на суму 10 000 грн; №19 від 06.03.2019 на суму 100 380 грн; №65 від 24.06.2019 на суму 50 000 грн; №21 від 30.07.2019 на суму 20 000 грн; №29 від 13.08.2019 на суму 20 000 грн; №42 від 18.09.2019 на суму 15 000 грн; №43 від 19.09.2019 на суму 20 000 грн; №44 від 25.09.2019 на суму 10 000 грн; №46 від 15.10.2019 на суму 40 000 грн; №64 від 11.11.2019 на суму 50 000 грн; №112 від 29.01.2020 на суму 20 000 грн.

08.12.2021 позивач направив відповідачу претензію-вимогу про виконання зобов`язань з оплати вартості решти поставленого товару на загальну суму 257 079,84 грн, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Оскільки станом на час подання позовної заяви несплаченими залишилися 257 079,84 грн заборгованості за поставлений відповідачу товар, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду.

Дослідивши подані докази в їх сукупності, та за відсутності будь-яких заперечень відповідача, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11" Товариству з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" товару згідно вищенаведених видаткових накладних.

За змістом ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору поставки у спрощений спосіб, а дії сторін щодо передачі/отримання товару та його часткової оплати засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України, ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, статтею 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до усталеної судової практики, зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак, за відсутності іншого погодженого сторонами в договорі строку оплати товару, в даному випадку обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виник після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Поряд з цим, матеріали справи вказують на те, що відповідач свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару згідно вищевказаних видаткових накладних належним чином не виконав, оплатив за поставлений йому товар частково, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 257 079,84 грн.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач відзиву на позов не подав, викладені у позовній заяві обставини не спростував, як і не подав суду доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості станом на дату розгляду справи, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11" 257 079,84 грн заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не оспорені відповідачем.

Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 3856,20 грн покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" (вул. Центральна, 7Є, с. Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, код 41515929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроіндустрія 11" (вул. Франка, 4, с. Яструбове, Тернопільський район, Тернопільська область, код 39603853) 257 079 грн 84 коп. заборгованості та 3856 грн 20 коп в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 06 квітня 2022 року.

Суддя С.Г. Стопник