Рішення

від 05.04.2022 по справі 922/102/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2022 р.м. ХарківСправа № 922/102/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Солоницівка, вул. Заводська, будинок 49; код ЄДРПОУ: 39152435) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" (63232, Харківська обл., Нововодолазький р-н, село Станичне(з), вул.Комарова, будинок 9; код ЄДРПОУ: 43839439) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаничне", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" грошові кошти в розмірі 165 015,86 грн., з яких: основний борг у розмірі 106 000,00 грн., пеня у розмірі 7 602,10 грн., сума 3% річних у розмірі 1 239,09 грн., штраф у розмірі 50 174,67 грн., а також стягнути з відповідача понесені позивачем витрати, пов`язані з розглядом справи, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №07.06.2021- ХАР-АШ від 07.06.2021, в частині своєчасної та в повному обсязі оплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.01.2022 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/102/22. Визначено, розгляд справи №922/102/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (ст.251 ГПК України), строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.4 ст.250 ГПК України) та строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст. 251 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" своїм правом, наданим відповідно до ст.251 ГПК України, не скористалось, відзив на позов не надало.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 13.01.2022 було направлено на адресу відповідача - 63232, Харківська обл., Нововодолазький р-н, село Станичне(з), вул. Комарова, будинок 9, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи відповідача. Зазначена адреса також вказана позивачем в позовній заяві.

Відповідно до рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, повернутого на адресу суду 28.01.2022, вищезазначену судову кореспонденцію відповідачу вручено 20.01.2022.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.248 ГПК України.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 06.04.2022 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, продавець продає, а покупець купує сільськогосподарську техніку (далі по тексту - товар) в кількості та комплектності, зазначених в Специфікації (Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього Договору, на умовах, передбачених цим Договором.

Найменування, кількість, комплектність і ціна товару, зазначені в Специфікації (Додаток №2), формується продавцем на підставі письмової заявки покупця (Додаток №1) до цього Договору (п.1.2.Договору).

Продавець додає до товару, що продається: видаткову накладну, керівництво по експлуатації товару. Документи, що додаються до товару, який продається передаються покупцю після отримання продавцем 100% оплати за товар.

Продавець передає покупцеві податкову накладну в електронній формі, зареєстровану в ЄРПН, після отримання продавцем оплати за товар (п.2.2.Договору).

Згідно п.3.1.Договору, загальна вартість товару становить 333 246,73 грн.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що покупець зобов`язується здійснити оплату за цим договором в наступному порядку:

Суму 45 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, оплатити в термін до «16» вересня 2021р. включно (п.3.2.1.Договору).

Суму 288 246,73 грн., в т.ч. ПДВ 20%, оплатити в термін до «28» вересня 2021р. включно (п.3.2.2.Договору).

Право власності на придбаний товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі та видаткової накладної за умови сумлінного виконання покупцем п.п.3.2.1., п.п.З.2.2. цього Договору, тобто 100% оплати за товар (п.3.3.Договору).

За умови належного виконання покупцем п.п.3.2.1. Договору продавець продовж 2 (двох) робочих днів передає товар покупцю на зберігання. Відносини зі зберігання товару регулюються укладеним між сторонами Договором зберігання (Додаток №4), який є. невід`ємною частиною цього Договору купівлі-продажу. Передача товару здійснюється тільки при підписанні та завіренні печатками сторін Акту прийому-передачі товару на зберігання (п.3.4.Договору).

Оплата за Договором здійснюється шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі (для покупців - юридичних і фізичних осіб) або шляхом внесення грошових коштів на поточний рахунок продавця в, готівковій формі через касу (для покупців - фізичних осіб). Датою оплати за цим Договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.3.5.Договору).

У разі порушення покупцем терміну оплати товару згідно п.п.3.2.1., п.п.3.2.2. (будь-якого з етапів) цього Договору, продавець має право збільшити загальну вартість товару, а також збільшити термін поставки товару (п.3.6.Договору).

Товар відпускається (передається) покупцеві на умовах доставки до складу покупця, розташованого за адресою: Харківська обл., Нововодолазький р-н., с. Станичне (п.4.1.Договору).

Продавець здійснює відпуск товару покупцю по Акту прийому-передачі (Додаток №3 ) (п.4.2.Договору).

Прийом товару за якістю, комплектності та кількості здійснюється покупцем під час передачі товару, згідно п.3.4, цього Договору, про що складається двосторонній Акт приймання - передачі (п.4.3.Договору).

Сторони на підставі ст.ст.54б, 549, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.199, 231 Господарського кодексу України досягли угоди, що покупець у разі прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті платежу (п.п.3.2.1., п.п.3.2.2.) цього Договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, зазначеної відповідно в п.п.3.2.1., п.п.З.2.2. цього Договору, за кожний день затримки, а в разі якщо прострочення в оплаті становить понад 10 (десять) календарних днів покупець додатково до пені сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від кожної простроченої суми грошового зобов`язання, за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - в розмірі 15% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення понад 45 (сорок п`ять) календарних днів - у розмірі 20% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення понад 90 (дев`яносто) календарних днів - у розмірі 27% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості.

Сторони домовилися, що нарахування неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань, передбачених цим договором, припиняється через дванадцять місяців з дня прострочення виконання зобов`язання (п.5.4.Договору).

Для укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу, відповідачем було підписано заявку на поставку техніки від 07.06.2021 (Додаток №1 до Договору), в якій для подальшого укладення договору купівлі-продажу просив позивача прийняти замовлення на техніку Пристосування для збирання соняшника "Falcon 870-13 вартістю в сумі разом з ПДВ 333 246,73 грн.

В той же день, на виконання умов Договору сторонами було підписано Договору зберігання №07.06.2021-ХАР-ХР від 07.06.2021.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" "Картка рахунку 361 за 2021 р.", у порушення до умов п.3.2.1. Договору, відповідач у строк до 16.09.2021 здійснив оплату в загальному розмірі 35 000,00 грн.

В свою чергу, на виконання умов п.3.4. Договору, позивач 17.09.2021 передав товар відповідачу на безкоштовне зберігання (з можливістю використання), що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі товару до Договору зберігання №07.06.2021-ХАР-ХР від 07.06.2021, який є Додатком №4 до Договору купівлі-продажу №07.06.2021 -ХАР-АШ від 07.06.2021.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав умови Договору в частині передачі відповідачу товару.

Проте, як стверджує позивач, відповідач не виконав умови Договору.

Так, згідно з п.З.2.2. Договору покупець зобов`язаний був суму 288 246,73 грн., в т.ч. ПДВ 20%, сплатити в термін до 28 вересня 2021 року включно.

Проте, у встановлений Договором строк відповідач не приступив до його виконання, в результаті чого порушив взяті на себе зобов`язання з оплати товару, який було поставлено на його адресу з наданим правом користування.

Як вбачається з даних бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" "Картка рахунку 361 за 2021 р." відповідач здійснив неповну оплату товару: 26.10.2021 в сумі 92 246,73 грн. та 27.10.2021 в сумі 100 000,00 грн.

Таким чином, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 227 246,73 грн.

Таким чином сума заборгованості покупця перед продавцем за отриманий товар по Договору становить 106 000,00 грн.

Листом від 10.11.2021 №1011-21/1 відповідач повідомив позивача про визнання заборгованості за придбаний товар, а також про врегулювання ситуації з її погашенням після 17.11.2021.

Листом від 17.11.2021 вих.№17-1/11-21 позивач повідомив відповідача про відсутність можливості збалансування ситуації несплати покупцем отриманого за Договором купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 товару та вимагав погасити існуючу заборгованість, загальний розмір якої станом на 17.11.2021 складався з простроченого платежу в розмірі 106 000,00 грн.

Проте, як стверджує позивач, відповідач так і не приступив до виконання обов`язку зі сплати грошових коштів за отриманий товар, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В частині 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 поставив відповідачу товар (техніку: Пристосування для збирання соняшника "Falcon 870-13) вартістю в сумі разом з ПДВ 333 246,73 грн.

Як свідчать матеріали справи, зазначений товар відповідачем було прийнято без жодних зауважень чи заперечень.

Так, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату Договором: суму 45 000,00 грн. в термін до 16.09.2021 включно (п.3.2.1.Договору) та суму 288 246,73 грн. в термін до 28.09.2021 включно (п.3.2.2.Договору).

В свою чергу відповідачем частково оплачено отриманий товар на загальну суму 227 246,73 грн. з порушенням термінів оплати, а саме:

- до 16.09.2021 відповідач здійснив оплату в загальній сумі 35 000,00 грн.;

- 26.10.2021 відповідач здійснив оплату в сумі 92 246,73 грн.;

- 27.10.2021 відповідач здійснив оплату в сумі 100 000,00 грн.

Доказів оплати відповідачем заборгованості за Договором купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 на сума 106 000,00 грн. матеріали справи не містять.

При цьому відповідач не спростовує наявності заборгованості перед позивачем за Договором купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 у сумі 106 000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач наявність заборгованості за Договором купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 у розмірі 106 000,00 грн. не спростував, суд дійшов висновку, що заборгованість за Договором купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021 у розмірі 106 000,00 грн. належним чином доведена позивачем, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 239,09 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7 602,10 грн. та штраф у розмірі 50 174,67 грн.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Згідно зі частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу передбачена п.5.4. Договору купівлі-продажу №07.06.2021-ХАР-АШ від 07.06.2021.

Так сторони погодили, що на підставі ст.ст.546, 549, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.199, 231 Господарського кодексу України досягли угоди, що покупець у разі прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті платежу (п.п.3.2.1., п.п.3.2.2.) цього Договору, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, зазначеної відповідно в п.п.3.2.1., п.п.З.2.2. цього Договору, за кожний день затримки, а в разі якщо прострочення в оплаті становить понад 10 (десять) календарних днів покупець додатково до пені сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від кожної простроченої суми грошового зобов`язання, за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів - в розмірі 15% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення понад 45 (сорок п`ять) календарних днів - у розмірі 20% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості, за прострочення понад 90 (дев`яносто) календарних днів - у розмірі 27% відсотків від кожної суми простроченої заборгованості.

Також, сторони домовилися, що нарахування неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань, передбачених цим договором, припиняється через дванадцять місяців з дня прострочення виконання зобов`язання.

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Верховний Суд у постанову по справі №917/194/18 від 02.04.2019 вказав, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги термін прострочення оплати товару відповідачем, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки штрафу та пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно, а тому суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача, зокрема, судові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд надає сторонам строк протягом п`яти днів з дня отримання даного рішення для надання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, заяв, клопотання тощо (за необхідності).

Також суд зазначає, що у разі не подання позивачем належних доказів у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, клопотання останнього про розподіл судових витрати на професійну правничу допомогу буде залишено без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агростаничне" (63232, Харківська обл., Нововодолазький р-н, село Станичне(з), вул. Комарова, будинок 9; код ЄДРПОУ: 43839439) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК ДАЙМОНД" (62370, Харківська обл., Дергачівський р-н, селище міського типу Солоницівка, вул. Заводська, будинок 49; код ЄДРПОУ: 39152435) основний борг у розмірі 106 000 (сто шість тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7 602 (сім тисяч шістсот дві) грн. 10 коп., суму 3% річних у розмірі 1 239 (одна тисяча двісті тридцять дев`ять) грн. 09 коп., штраф у розмірі 50 174 (п`ятдесят тисяч сто сімдесят чотири) грн. 67 коп., а також судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "06" квітня 2022 р.

Суддя Т.О. Пономаренко