Рішення

від 06.04.2022 по справі 145/1943/21

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

145/1943/21

2/145/610/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2022 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вальчука В. В.

при секретарі Крикливій М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Лісниченко Сергій Вікторович до Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка розвитку здібностей дитини", Комунальної Установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" про скасування наказу про відсторонення від роботи та виплати невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до опорного закладу освіти «Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка А.С. розвитку здібностей дитини» Гніванської міської ради, Комунальної Установи «Гніванський центр з обслуговування закладів освіти» з вимогами:

скасувати наказ від 15 листопада 2021 року за №181-к опорного закладу освіти

"Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка розвитку здібностей дитини" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 26242083 про про відсторонення її від роботи;

стягнути з опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка розвитку здібностей дитини" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області код ЄДРПОУ 26242083 на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з відповідачів понесені нею судові витрати.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Вона працює учителем природознавства та біології опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка розвитку здібностей дитини" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області. У листопаді 2021 вона зіштовхнулася із грубим порушенням своїх конституційних прав зі сторони відповідача, коли останнім постійно вимагалася медична інформація щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Згодом, 15.11.2021 року, листом за вихідним номером №01-31/140, її було повідомлено про ніби-то обов`язкове профілактичне щеплення проти хвороби COVID-19 та зобов`язано надати докази до 12-00 год. того ж дня, а також в той день оголошено наказ про відсторонення від роботи за №181-к з підстав відсутності щеплення від зазначеної хвороби, керуючись ст. 46 КзпП України, ч.2 ст. 12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 р. №1645-111. В даному наказі вона розписалася про ознайомлення 20.12.2021 року.

Однак, ні в її трудовому контракті, ні в її посадовій інструкції, чи в будь-якому іншому документі, підписаному між сторонами, зобов`язання про здійснення такого щеплення немає. Крім того, у зв`язку з виданням відповідачем оспорюваного наказу, її позбавлено права на працю, а тому, з огляду на вище викладене, такий наказ є незаконним.

Окрім того, вакцинацію нею не проводилося в зв`язку з медичними показниками, які нею надавалися роботодавцю, зокрема, відповідно до Виписки-епікризу із медичної картки №16118 стаціонарного хворого Високоспеціалізованого клінічного центру ревматології Остеопорозу та біологічної терапії КНП "Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова" від 10.11.2021 року, повний діагноз - Системний червоний вовчак, хронічний перебіг, акт. 1 ст. з ураженням шкіри - ерітема обличчя, сітчасте ліведо; серця-дифузний міокардіофіброз СН 1 ФК І; імунологічні порушення - позитивні титри АНА; суглобів-поліартрит ПФС II; м`язів-міалгії; ГК-залежність. ІХС. Дифузний кардіосклероз. Стабільна стенокардія напруги ІІ ФК. Синусова тахікардія. Вторинна (кортикостероїдзалежна) артеріальна гіпертензія II ст. 1 ст. Гіпертензивне сердце (ГЛШ), Ризик ССУ 3 (високий) СН І.

Також їй встановлено III групу інвалідності безтерміново. З метою захисту своїх інтересів вона змушена звернутися до суду з метою захисту свого права на працю.

Ухвалою суду від 30.12.2021 призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

24.01.2022 відповідач - директор Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка Бондарчук Г.М. подала суду відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 31.01.2022 за клопотанням представника позивача Лісниченка С.В. залучено до справи у якості співвідповідача Комунальну Установу "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти", у зв`язку з тим, що відповідно до розділу 6 Статуту Комунальної установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (нова редакція) затвердженого рішенням 8 сесії 8 скликання Гніванської міської ради від 07.10.2021 року №368 здійснює фінансово-господарську діяльність Комунальної установи, який 18.02.2022 року подав суду відзив на позовну заяву в якому просить в задоволенні позову відмовити, справу розглянути у його відсутності.

В судове засідання сторони не з`явились.

Представник позивача Лісниченко С.В. подав заяву, в якій зазначив, що позов підтримують, просять справу розглянути у їх відсутності.

Представник відповідача Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. А.С. Макаренка Бондарчук Г.М. подала суду заяви, в яких просить справу розглянути у її відсутності. Під час розгляду справи просить врахувати викладене у відзиві відповідача. У заяві поданій 11.03.2022 року (а.с.96) зазаначає, що позовні вимоги взнає.

Представник співвідповідача Комунальної Установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" у своєму відзиві зазначив про відсутність підстав для задоволення позову з підстав викладених у відзиві та просив суд розгляд даної справи проводити у відсутності їх представника.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з відомостями про роботу, які зазначеній у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач дійсно працює в Гніванській ЗОШ № 1 ім. А.С. Макаренка з 11.09.1995 вихователем групи продовженого дня, 01.09.1995 переведена на посаду вчителя географії, біології (а.с.11).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії повідомлення від відповідача Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка розвитку здібностей дитини" №01-31/140, що датоване 15.11.2021, позивачу того ж дня повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, при чому, серед іншого, у такому повідомленні зазначено: "На підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 просимо до 05.11.2021 надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. Якщо до 12-00 год. цієї дати Ви не надасте один із зазначених документів, Вас відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»". (а.с. 7). З таким повідомленням позивач була ознайомлена, про що свідчить відповідний її запис.

Згідно з наявної у матеріалах справи копії оспорюваного наказу, виданого відповідачем про відсторонення від роботи позивача за №181-к, що датований 15.11.2021 (а.с. 8), останню, на підставі ст.46 КЗпП України, ч. 2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 та п.41-6 постанови КМ України від 09.12.2020 №1236, відсторонено від роботи з 11.11.2021 на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати.

Тобто, фактично 15.11.2021 позивачка була повідомлена відповідачем про недопущення її до роботи на час відcутності щеплення від COVID-19, а документи про наявність відповідного щеплення вона мала надати відповідачу до 05.11.2021, що є нездійсненною умовою, оскільки суперечить вимогам формальної логіки. Наказом за №181-к, що датований 15.11.2021 позивачка була відсторонена від роботи.

Відповідно до наказу №54-к від 28 лютого 2022 року ОСОБА_1 поновлено на посаді учителя природознавства та біології з 01.03.2022 до завершення воєнного стану в Україні.

Згідно із ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021р. №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи вказано наказ про повідомлення працівників про обов`язкове щеплення, оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач Опорний заклад освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка розвитку здібностей дитини" виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Крім того, суд не приймає посилання відповідачів на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання дій відповідача Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка розвитку здібностей дитини" при відстороненні працівника від виконання ним роботи, бо в протилежному випадку це суперечило б суті та змісту самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликаної до забезпечення і розвитку прав людини та її основоположних свобод у будь-яких сферах особистого/суспільного/трудового життя цієї особи. Крім того, і у приведених самими ж відповідачами прикладах судової практики ЄСПЛ, і в інших випадках Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік"» наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60,61, 62,63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, в тім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 15.11.2021 № 181-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Разом із тим у суду відсутні відомості про робочий час позивача за останні два місяці перед відстороненням, тому суд не в змозі робити розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від посади, в зв`язку з чим до участі в справі було залучено в якості співвідповідача Комунальну установу "Гінванський центр зобслуговування закладів освіти", який відповідно до розділу 6 Статуту Комунальної установи "Гніванський центр з обслуговування закладів освіти" (нова редакція) затвердженого рішенням 8 сесії 8 скликання Гніванської міської ради від 07.10.2021 року №368 та договору про надання послуг із ведення бухгалтерського обліку №18 від 14.08.2020 року здійснює фінансово-господарську діяльність Комунальної установи та закладів освіти.

Судові витрати у відшкодування сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідачів.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.

На підставі ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», керуючись ст.ст. 46, 235 КЗпП України, ст.ст. 5, 10, 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (жительки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) в інтересах якої діє адвокат Лісниченко Сергій Вікторович (смт. Тиврів, вул. Шевченка, 5) до Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка розвитку здібностей дитини" (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Шкільна, буд. 1, ЄДРПОУ 26242083), Комунальної Установи «Гніванський центр з обслуговування закладів освіти» (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, буд. 56, ЄДРПОУ 42447923) про скасування наказу про відсторонення від роботи та виплати невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи - задовільнити повністю.

Скасувати наказ від 15 листопада 2021 року за №181-к опорного закладу освіти

"Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка розвитку здібностей дитини" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 26242083 про про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Стягнути з опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 ім. Макаренка розвитку здібностей дитини" Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 26242083 та Комунальної Установи «Гніванський центр з обслуговування закладів освіти» (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, буд. 56, ЄДРПОУ 42447923) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року.

Стягнути з відповідачів Опорного закладу освіти "Альтернативна школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 ім. А.С. Макаренка (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Шкільна, буд. 1, ЄДРПОУ 26242083), Комунальної Установи «Гніванський центр з обслуговування закладів освіти» (Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, буд. 56, ЄДРПОУ 42447923) на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в розмірі 5249 (п`ять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 75 копійок, а саме по 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 88 копійок з кожного.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Вальчук В. В.