Рішення

від 27.03.2022 по справі 380/19715/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року

справа №380/19715/21

провадження № П/380/19940/21

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Ящишин І.А.,

за участю:

представника позивача Партики О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юран-Трансбуд» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юран-Трансбуд» (місцезнаходження: 80630, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 39601416) (далі - позивач, ТзОВ «Юран-Трансбуд»), звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79010, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю і зайнятість населення №ЛВ8805/1354/АВ/ФС від 19.08.2021 у розмірі 180000,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 21.05.2021 інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Юран-Трансбуд», за результатами якого було складено акт інспекційного відвідування від 28.05.2021 №ЛВ8805/1354/АВ. На підставі висновків акту інспекційного відвідування 19.08.2021 відповідачем винесена постанова про накладення штрафу №ЛВ8805/1354/АВ/ФС. Згідно з цією постановою на ТзОВ «Юран-Трансбуд» накладено штраф у розмірі 180000,00 грн за порушення вимог ч.1 ст. 21 та ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач з такою постановою не погоджується та зазначає що відповідач безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, зокрема, що позивачем не працевлаштовано трьох працівників, які виконували трудові функції. Позивач вказує, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та директором ТзОВ «Юран-Трансбуд» укладено цивільно - правові договори про виконання певного чітко визначеного виду робіт, строки виконання та обсяг яких визначені договорами. При оплаті послуг за цими договорами позивачем сплачено всі необхідні податки та обов`язкові платежі. З цих підстав позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою від 16.11.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 22.12.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що 21.05.2021 інспекторами праці здійснено інспекційне відвідування у ТзОВ «Юран -Трансбуд» за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 7. В ході інспекційного відвідування було виявлено працівників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідач зазначає, що в усних поясненнях, що фіксувалися засобами відеофіксації, зазначені особи повідомили, що вони працюють другий день та жодних документів не подали. Представник відповідача вказує, що директором ТзОВ «Юран -Трансбуд» щодо вищевказаних працівників, не надано жодних документів, які б підтверджували належне оформлення трудових відносин, однак було надано цивільно-правові договори від 17.05.2021, укладені між ТзОВ «Юран -Трансбуд» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Відповідач вважає, що в порушення вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України позивачем допущено до виконання трудових функцій ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладення трудових договорів у встановленому Законом порядку. Відповідач також зазначає, що в даному випадку проведення інспекційного відвідування є правомірним. З цих підстав вважає, що прийнята на підставі інспекційного відвідування постанова про накладення штрафу №ЛВ8805/1354/АВ/ФС від 19.08.2021, якою на позивача накладено штраф у розмірі 180000,00 грн., є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Крім цього, від представника відповідача на адресу суду 27.01.2022 надійшли додаткові заперечення. Відповідач покликається на постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2021 у справі №442/4936/21, якою директора ТзОВ «Юран-Трансбуд» ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача 02.02.2022 подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 07.02.2022 суд задовольнив заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнав поважними причини пропуску строку ТзОВ «Юран-Трансбуд» звернення до суду, поновив пропущений строк звернення до суду, закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 28.03.2022 не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Представник відповідача в судовому засіданні 21.02.2022 надав пояснення по суті спору. Проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових запереченнях.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТзОВ «Юран-Трансбуд» (код ЄДРПОУ 39601416) зареєстроване як юридична особа з 26.01.2015 за №1 414 102 0000 003302; основним видом економічної діяльності підприємця є будівництво доріг і автострад. Місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевська, буд. №7. Вказане підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У період з 21.05.2021 по 28.05.2021 інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області Фігель Н.Т. на підставі наказу ГУ Держпрці у Львівській області №0729-П від 21.05.2021 «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контрою) у формі інспекційного відвідування ТзОВ «Юран-Трансбуд»», направлення від 21.05.2021 №0716, доповідної записки №3542/1, проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Юран-Трансбуд» на предмет додержання вимог законодавства про працю, в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

За результатами перевірки складено акт №ЛВ8805/1354/АВ від 28.05.2021, у висновках якого відповідач зазначив про порушення позивачем вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Зокрема, в акті зазначено, що інспекторами праці ГУ Держпраці у Львівській області в ході інспекційного відвідування 21.05.2021 о 14:02 год. за фактичною адресою здійснення господарської діяльності ТзОВ «Юран-Трансбуд»: Львівська обл., місто Дрогобич, вул. Лесі Українки, 44, виявлено за виконанням трудової функції різноробочих наступними особами: ОСОБА_8 , ОСОБА_10, ОСОБА_11.

З наданих пояснень, що фіксувалися засобами фото-відеофіксації та долучені до матеріалів проведеного інспекційного відвідування, зазначені особи повідомили, що вони працюють на об`єкті другий день. Документів про працевлаштування не подали.

Під час інспекційного відвідування директором ТзОВ «Юран-Трансбуд» не надано наказів про прийняття на роботу чи інших підтверджуючих документів, які б свідчили про належне оформлення трудових відносин з вищезазначеними особами.

Водночас, директором ТзОВ «Юран-Трансбуд» надано цивільно-правові договори від 17.05.2021, які укладено між ТзОВ «Юран-Трансбуд» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Враховуючи наведені висновки відповідач дійшов висновку, що мав місце допуск позивачем трьох працівників до виконання трудової функції без видання наказу (розпорядження) про роботу (на посаду) та повідомлення ДПС про новоприйнятих працівників, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗПК України, ПКМУ №413.

Позивачем 02.06.2021 подано заперечення на акт від 28.05.2021 №ЛВ8805/1354/АВ. До заперечень було долучено цивільно-правові договори від 17.05.2021, акти приймання-передачі виконаних робіт, відомості про виплату готівки, платіжні доручення про сплату податків та обов`язкових платежів, а також контракт на виконання підрядних робіт №1/05 від 12.03.2021.

Зі змісту цих документів суд встановив, що між МПП «Беркут» в особі директора ОСОБА_9 (замовник) та ТзОВ «Юран-Трансбуд» в особі директора ОСОБА_7 (Підрядник) укладено контракт підряду №1/05 від 12.05.2021 на влаштування монолітних сходів 4-х поверхів житлового будинку по АДРЕСА_1 (далі - контракт).

Згідно з п.1 контракту замовник передає, а підрядник приймає на себе виконання загальнобудівельних робіт, які забезпечені фінансуванням за рахунок коштів замовника, передбачених контрактом.

Пунктом 2 контракту передбачено термін виконання робіт з 12.05.2021 по 31.07.2021.

Для забезпечення виконання умов контракту позивачем 17.05.2021 укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Згідно з предметом вказаних договорів виконавці взяли на себе зобов`язання виконати роботи з влаштування монолітних сходів в термін з 17.05.2021 по 31.05.2021. Сума винагороди виконавцю за кожним з цих договорів становить 3300 грн, які замовник зобов`язався оплатити до 07.06.2021.

На підставі висновків акту перевірки управлінням Держпраці у Львівські області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ8805/1354/АВ/ФС від 19.08.2021, якою за порушення вимог частини 1 статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України №413 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 180000,00 грн.

Позивач вважає, що у відповідача не було правових підстав для прийняття оскаржуваної постанови, оскільки така не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах охорони праці, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Стаття 1 Закону №877-V вказує, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог ст.ст.1, 3, ч.ч.1, 4, 6-8, абз.2 ч.10, ч.ч.13, 14 ст.4, ч.ч.1- 4 ст.5, ч.3 ст.6, ч.1-4, 6 ст.ст.7, 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 (надалі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави проведення інспекційного відвідування встановлені п. 5 Порядку № 823, відповідно до приписів якого інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Пунктом 16 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Відповідно до п. 17 Порядку № 823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Відповідно до п.18 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Відповідно до п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Згідно із п. 24 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2013 №509 (надалі - Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Відповідно до п. 10 Порядку № 509, постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Відповідно до ч.4 ст.265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, необхідною умовою для накладення штрафу на осіб, які використовують найману працю, є, зокрема, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно ч.1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.24 КЗпП України).

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

При цьому, слід також зазначити, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:

- засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг;

- на паперових носіях разом з копією в електронній формі;

- на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у зазначеній справі є наявність ознак трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, між МПП «Беркут» (Замовник) та ТзОВ «Юран-Трансбуд» (Підрядник) укладено контракт підряду №1/05 від 12.05.2021 на влаштування монолітних сходів 4-х поверхів житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1 вказаного контракту Замовник передає, а Підрядник приймає на себе виконання загальнобудівельних робіт, які забезпечені фінансуванням коштами замовника, передбачених контрактом.

Пунктом 2 контракту передбачено термін виконання робіт з 12.05.2021 по 31.07.2021.

З матеріалів справи слідує, та не спростовано відповідачем, що між ТзОВ «Юран-Трансбуд» (Замовник) та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (Виконавці) укладено цивільно-правові договори від 17.05.2021, предметом яких є влаштування монолітних сходів в 4-х поверховому будинку по АДРЕСА_1 в термін з 17.05.2021 по 31.05.2021. При цьому, виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт від 31.05.2021 сторони підтвердили факт виконання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робіт по влаштуванню монолітних сходів 4-х поверхового житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вартість виконаних робіт кожним з цих осіб становить по 3300 грн.

Жодних відомостей про те, що вказані фізичні особи не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак, вказані договори про виконання робіт вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені між сторонами.

Крім того, інспекторами ГУ Держпраці у Львівській області при здійсненні інспекційного відвідування не встановлено, де знаходилися робочі місця вищевказаних осіб і яким чином вони створені.

Згідно з відомістю на виплату готівки №ВЗП-000008 за травень 2021 року позивачем виплачено кошти фізичним особам за вказаними вище цивільно-правовими договорами. Крім цього, відповідно до платіжних доручень №378, №379 та №380 від 01.06.2021 позивачем сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, які нараховані на суму виплачених ТзОВ «Юран-Трансбуд» доходів за цивільно-правовими договорами.

За приписами статті 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору (в даному випадку, замовник та виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

З огляду на викладені вище обставини судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 перебували з позивачем не у трудових відносинах, а в цивільно-правових. Такі правовідносини носили разовий характер і не супроводжувалися обов`язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.

Предметом укладених між позивачем і вказаними особами договорів був саме кінцевий результат виконання робіт (влаштування монолітних сходів), а не процес праці; у договорі конкретно визначено строк виконання робіт, виконавцями самостійно організовувалася робота, та за її результатами отримано вартість наданих послуг (виконаних робіт), а не заробітну плату, що свідчить про цивільно-правовий характер цих договорів.

Суд також враховує, що згідно з штатним розписом на 2021 рік в штаті ТзОВ «Юран-Трансбуд» не було працівників, які могли б виконувати роботи, передбачені контрактом №1/105 від 12.05.2021 з МПП «Беркут». В той же час, такі роботи позивачем були виконані, що підтверджується наявними у справі копіями довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт за травень (форма КБ-2в).

Щодо доводів відповідача про наявність судового рішення про притягнення до адміністративноївідповідальності директора ТзОВ «Юран-Трансбуд».

Судом встановлено, що 22.06.2021 відповідачем направлено до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно директора ТзОВ «Юран-Трансбуд» ОСОБА_7 .

Водночас, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2021 у справі №442/4936/21 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Тобто, згідно з вказаним судовим рішенням директора ТзОВ «Юран-Трансбуд» ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності не за правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.41 КУпАП (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а за правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП (відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України).

Тому, вказана постанова Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21.07.2021 №442/4936/21 не є належним доказом в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівників без укладення трудового договору, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №ЛВ8805/1354/АВ/ФС від 19.08.2021 підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог ТзОВ «Юран-Трансбуд» системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Щодо стягнення з Головного управління Держпраці у Львівській області на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 6000,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу між сторонами врегульовано ст.134 КАС України.

За положеннями цієї статті, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3 вказаної статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (п.4 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 5. ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду, у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.12.2018 (справа №826/856/18), від 16.05.2019 № 823/2638/18.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З долучених представником позивача документів суд встановив, що 20.10.2021 між ТзОВ «Юран-Трансбуд» в особі директора ОСОБА_7. та адвокатом Партика А.В. укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження фактично понесених позивачем витрат на оплату правової допомоги представником позивача подано акт прийняття-передачі наданих послуг від 20.10.2021. Згідно з вказаним актом загальна вартість наданої адвокатом Партика А.В. правової допомоги становила 60000,00 грн.

Суд враховує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенством права встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених ч.5 ст.134 КАС України.

Відповідно до ст.134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області на користь позивача необхідно стягнути 2700,00 грн. судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю і зайнятість населення №ЛВ8805/1354/АВ/ФС від 19.08.2021.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юран-Трансбуд» (місцезнаходження: 80630, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 39601416) судовий збір в сумі 2700 (дві тисячі сімсот) грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юран-Трансбуд» (місцезнаходження: 80630, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 39601416) витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 06.04.2022.

Суддя Р.І. Кузан