Рішення

від 24.03.2022 по справі 308/15244/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15244/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Великоберезнянський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

16.11.2021 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Блохіна В.Ю. звернулася до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «Кей-Колект», третя особа без самостійних вимог Великоберезнянський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить зняти із земельної ділянки, площею 0,0242 га, кадастровий номер 2110100000:44:001:0446, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 арешт, накладений за постановою відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції від 19.11.2013 у виконавчому провадженні ВП №40097830 та арешт, накладений за постановою Великоберезнянського РВ ДВС від 22.06.2017 у виконавчому провадженні ВП №53052225.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те, що 17.12.2005 було укладено Договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну на праві приватної власності дарувальнику земельну ділянку, площею 0,026 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю. 17.12.2005 за реєстр. номером 3533. У зв`язку з нотаріальним посвідченням Договору дарування та державною реєстрацією такого Договору ОСОБА_1 стала власницею земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Проте державну реєстрацію свого права власності позивачка станом на сьогоднішній день не здійснила. З метою внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру згідно з Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» ОСОБА_1 замовила в Закарпатській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У результаті земельній ділянці (за результатами топографічно-геодезичних вишукувань встановлено площу 0,0242 га) було присвоєно кадастровий номер 2110100000:44:001:0446, а 28.09.2021 відомості про державну реєстрацію земельної ділянки внесено до Державного земельного кадастру. Далі, для державної реєстрації свого права власності на земельну ділянку на підставі Договору дарування згідно зі ст. 79 ЗК України ОСОБА_1 звернулась до реєстраційної служби через ЦНАП Ужгородської міської ради, де їй повідомили, що в ході формування витягу щодо наявності обтяжень на майні ОСОБА_2 , який згідно з відомостей Державного земельного кадастру є власником спірної земельної ділянки, було виявлено накладені арешти на всьому майні власника як боржника. Так, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2021 на все майно, яке належить боржнику ОСОБА_2 , накладено арешт: - постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 40097830, видана 19.11.2013, видавник відділ ДВС Перечинського РУЮ; - постановою про арешт майна боржника, серія та номер ВП53052225, видана 22.06.2017, видавник Великоберезнянський РВ ДВС. Наявність арештів на всьому майні ОСОБА_1 , до якого згідно з даних Державного земельного кадастру відноситься і земельна ділянка, унеможливлює провести державну реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 , яке не має відношення до боргів відповідача - свого колишнього чоловіка. Представник позивачки звертає увагу, що обидва арешти було накладено у 2013 та 2017 роках згідно з виконавчих листів від 28.12.2012 та 18.04.2013, тобто після укладення Договору дарування земельної ділянки від 17.12.2005 та його державної реєстрації 14.01.2009.

Представник позивачки в судове засідання не з`явилася, у заяві від 23.03.2022 просила розглянути справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Кей-Колект» Дорош І.І. в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, позицію щодо заявлених позовних вимог, зокрема шляхом подання відзиву, не висловила.

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, заяв та клопотань від них не надходило.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши в судовому засіданні подані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

17.12.2005 між ОСОБА_2 як дарувальником та ОСОБА_1 , як обдаровуванню було укладено Договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар належну на праві приватної власності дарувальнику земельну ділянку, площею 0,026 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .

Витягом з Державного реєстру правочинів стверджується, що вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Митровцій Ю.Ю. 17.12.2005 за реєстровим номером 3533.

Належність означеної земельної ділянки дарувальнику на праві власності підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю серії ІV-ЗК №032210, виданим 10.04.2002 Ужгородської міської ради на підставі рішення XXXVIII сесії ІІІ скликання від 14.03.2002, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3669.

У вказаному договорі зазначено, що довідкою виданою приватним нотаріусом підтверджено відсутність обтяжень, відсутність заборон на відчуження та арештів.

Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2021 стверджується, що земельній ділянці, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 2110100000:44:001:0446.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка №282928709 від 04.11.2021) на все майно, належне боржнику ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 накладено арешт за постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 40097830, видана 19.11.2013, видавник відділ ДВС Перечинського РУЮ та постановою про арешт майна боржника, серія та номер ВП53052225, видана 22.06.2017, видавник Великоберезнянський РВ ДВС.

При цьому за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка №282922300 від 04.11.2021 та довідка №284186070 від 11.11.2021) на об`єкті нерухомості за кадастровим номером 2110100000:44:001:0446 та за адресою АДРЕСА_1 відсутні будь-які обтяження.

З постанови державного виконавця відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.11.2013 у ВП №40097830 видно, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №712/8705/12, виданий 28.12.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» суми боргу.

З постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Великоберезнянського РВ ДВС про арешт майна боржника та від 22.06.2017 у ВП №53052225 видно, що на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №298/4/13-ц, виданий 18.04.2013 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» суми боргу.

Згідно зі ст. 2 З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2020 року по справі 910/10987/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України в редакції, діючої станом на момент укладення вищевказаного Договору дарування земельної ділянки, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріального, дійсним. 2

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України у відповідній редакції, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

За приписами ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір дарування земельної ділянки від 17.12.2005 було посвідчено приватним нотаріусом МНО Митровцій Ю.Ю. 17.12.2005 за реєстровим номером №3533, а відповідний правочин за №1047489 - у Державному реєстрі правочинів.

У зв`язку з нотаріальним посвідченням Договору дарування та проведенням реєстрацією такого правочину ОСОБА_1 стала власницею земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Проте, як вбачається з позовної заяви, державну реєстрацію свого права власності позивачка станом на сьогоднішній день не здійснила, через наявні обтяження на всьому майні попереднього власника земельної ділянки - ОСОБА_2 .

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Згідно із статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Змістом статті 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2014 р. № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Більш того згідно з пункту 2 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у змісті пункту 62 постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) та пункту 37.2 постанови від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (провадження № 14-431цс19), яка полягає у тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

В розглядуваному випадку суд констатує, що позивачка через наявні обтяження у вигляді арешту всього майна попереднього власника земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 , обмежена у можливості здійснити державну реєстрацію права власності на майно, яке набуте нею до накладення арештів у вказаних вище виконавчих провадженнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; рішень судів, що набрали законної сили; ухвали слідчого судді, суду, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Частиною 2 цього Закону передбачено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З огляду на те, що дійсність Договору дарування земельної ділянки по АДРЕСА_1 не оспорюється, означений договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, враховуючи, що ОСОБА_1 набула право власності на таке до постановлення державними виконавцями відповідних арештів на все майно боржника ОСОБА_2 , в тому числі й на дану земельну ділянку, однак не зареєструвала право власності на таке у встановленому Законом порядку, приймаючи до уваги те, що вищевказані обтяження порушують право власності позивачки на розпорядження своїм майном, а саме проведення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, а тому суд вважає наявними підстави для задоволення розглядуваного позову.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, суд

ухвалив:

Зняти із земельної ділянки, площею 0,0242 га, кадастровий номер 2110100000:44:001:0446, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 арешт, накладений за постановою відділу ДВС Перечинського районного управління юстиції від 19.11.2013 у виконавчому провадженні ВП №40097830 та арешт, накладений за постановою Великоберезнянського РВ ДВС від 22.06.2017 у виконавчому провадженні ВП №53052225.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов